Епоха безпілотників руйнує традиційну оборонну промисловість – The Financial Times (США)

У таємній цегляній майстерні на околиці прифронтового міста на сході України солдати Богдан і Влад старанно працюють над створенням дронів-убивць. На невеликій фабриці є 3D-принтер, щоб виготовляти компоненти, необхідні для перетворення технології, призначеної для розваг або аерофотозйомки, на смертоносну зброю.

Так починається стаття Сильвії Пфайфер (Sylvia Pfeifer), Джона Пола Ратбоуна (John Paul Rathbone) і Крістофера Міллера (Christopher Miller) у THE FINANCIAL TIMES.

Використання безпілотних літальних апаратів (БПЛА) у війні Росії в Україні стрімко зросло за останні два роки. Богдан згадує, як у червні 2022 року, через чотири місяці після російського вторгнення, демонстрував іноземній телевізійній групі першу атаку дрона-камікадзе у форматі FPV. Він одягнув спеціальні окуляри, щоб дивитися відео з апарату, а потім пілотував його над лінією фронту. У послідовності, знайомій з сотень подібних відео, опублікованих в Інтернеті, останні кадри показують здивовані обличчя російських військових, коли дрон наближається до них.

Сьогодні їхня майстерня – лише один з гвинтиків у тому, що стало однією з найважливіших галузей промисловості України. Вторгнення Росії підняло війну з використанням дронів на нові висоти інтенсивності та частоти. Дуже важливо, що дешеві, але ефективні ударні безпілотники FPV допомогли частково заповнити дефіцит артилерійських снарядів, який відчувала Українська армія протягом останнього року. У країні кажуть, що до вторгнення було лише шість виробників безпілотників, а зараз їх понад 200, і вони здатні випускати мільйон безпілотників на рік.

"У Києві всі, кого вам потрібно бачити, – від виробника антен до програміста або [оборонного] чиновника – працюють в межах 20 хвилин один від одного", – каже Лоренц Майєр, чия американська компанія Auterion розробляє програмне забезпечення для живлення роїв автономних безпілотників українського виробництва, які можуть спілкуватися між собою.

Таке стрімке поширення нової потужної технології ведення бойових дій розхитує усталену ієрархію світової оборонної промисловості, де довгий час домінували великі підрядники.

На розробку традиційних програм озброєнь йдуть роки, іноді десятиліття, і вони покладаються на значні державні бюджети, а також великі дослідницькі та випробувальні центри.

На відміну від них, дрони – дешеві, смертоносні та швидкі у виробництві, що допомагає вирівняти умови між меншими гравцями й визнаними гігантами індустрії.

Україна демонструє, що "час виходу на ринок і більш гнучкий розвиток є важливими", – каже Мікаель Йоханссон, генеральний директор шведського лідера оборонної промисловості Saab. – "Замість того, щоб розробляти досконалий продукт, що може зайняти багато років, важливо швидко створювати продукти, які можна тестувати, модифікувати та знову тестувати. Швидкість має вирішальне значення".

Зміни потрібні не лише промисловості. Державним оборонним відомствам доведеться трансформувати свої підходи до закупівлі озброєнь, щоб не відставати від набагато швидших циклів розробки все більш програмно визначених озброєнь і автономних систем, керованих штучним інтелектом. Для початку чиновникам доведеться вийти за межі свого звичного кола постачальників і залучити до співпраці менші компанії, багато з яких мають технологічний бекграунд.

Цей урок вже засвоюється. "Якщо Україна нас чогось і навчила, так це того, що ... нам потрібно рухатися швидше", – заявив цього року генерал сер Джеймс Хоккенхалл, голова Стратегічного командування Збройних сил Великобританії, виступаючи перед лондонською аудиторією військових і керівників промисловості.

Для урядів кінцевий результат може стати Святим Граалем оборонних планувальників: справжньою революцією у військовій справі.

Автори статті згадують перші примітивні типи БПЛА, такі як повітряна торпеда Кеттерінга "Жук" (Kettering Aerial Torpedo “Bug”), розроблена США і Великобританією під час Першої світової війни, хоча жоден з них не був використаний в бою.

Розвідувальні дрони вперше були широко застосовані США під час війни у В'єтнамі, після чого інші країни почали більше інвестувати в безпілотні технології.

Але саме поява дешевих, часто китайського виробництва, дронів у поєднанні з програмним забезпеченням, що швидко адаптується і все частіше використовує штучний інтелект, показала, як БПЛА можуть змінити характер війни.

Це стало очевидним під час конфлікту в Нагірному Карабасі у 2020 році, коли азербайджанські війська завдали нищівних ударів по вірменських танках і логістичних базах за лінією фронту з використанням дронів.

З того часу їх використання лише прискорилося. Зараз Україна має великий парк безпілотників, які можуть завдавати ударів по російських цілях, використовуючи автономну навігацію і програмне забезпечення зі штучним інтелектом, більш стійке до електронного глушіння з боку противника.

Але так само, як дрони докорінно змінили поле бою, їхня дедалі більша поширеність також змінює оборонну промисловість, оскільки з'являються нові гравці, які кидають виклик таким відомим компаніям, як Lockheed Martin, Raytheon і BAE Systems, так званим лідерам, які домінували в цьому секторі протягом десятиліть.

"Іронія полягає в тому, що великі гранди пробували свої сили на цьому ринку, [але] у них траплялися невдачі", – говорить Байрон Каллан, керуючий директор дослідницької групи Capital Alpha Partners. Lockheed, наприклад, розробив MQM-105 Aquila наприкінці 1970-х років, який мав стати першим бойовим дистанційно пілотованим апаратом армії США, але зрештою програму було скасовано.

Серед новачків – AeroVironment, невеликий американський оборонний підрядник, який став відомим після того, як його дрон-камікадзе Switchblade (про ці БПЛА ми писали у квітні 2022 року, сподіваючись на ленд-ліз) став одним з перших символів українського опору.

Заснована в 1971 році в Каліфорнії, компанія AeroVironment зараз має штаб-квартиру поблизу Пентагону в Арлінгтоні, штат Вірджинія, і отримала численні державні контракти. Черч Хаттон, старший віцепрезидент компанії зі зв'язків з урядом, каже, що вона бачить "зацікавленість з боку уряду [США], який прагне прискорити свої закупівлі, щоб відповідати швидкості промислових інновацій".

Серед технологічних стартапів, які вже увійшли в галузь, – американська група з аналізу даних Palantir Technologies з ринковою капіталізацією $58 млрд, американська компанія Rebellion Defense і європейська компанія Helsing, що спеціалізується на розробці штучного інтелекту, яка зараз перебуває в процесі чергового раунду збору коштів, що може оцінити її в $4,5 млрд.

Anduril Industries, заснована каліфорнійським підприємцем Палмером Лакі, є одним з найбільших бенефіціарів від зростаючого попиту військових на нові технології. Сотні її ударних безпілотників Altius-600M були закуплені Пентагоном і відправлені на лінію фронту в Україні.

Разом з General Atomics компанія була обрана ВПС США для створення та випробування прототипів безпілотників для наступного етапу флагманської спільної програми бойових літаків, яка має на меті створення парку безпілотних літальних апаратів.

"Андуріл" вже є значним гравцем на ринку, але це рішення було сприйнято як значний прорив після того, як компанія здобула перемогу над такими компаніями, як Boeing і Lockheed Martin.

"Перемога в такій великій програмі [була] важливим моментом", – каже Лакі. "Ми вклали сотні тисяч доларів власних коштів ще до того, як уряди дали нам хоч щось".

Традиційні гравці, витіснені зростаючою конкуренцією і надто добре усвідомлюючи промислові виклики, реагують – часто об'єднуючись з новачками або поглинаючи своїх менших конкурентів.

Існують "різні способи налагодження співпраці, партнерства, здійснення прямих чи непрямих інвестицій на додаток до внутрішніх технологічних розробок", – каже Йоханссон з Saab, який минулого року придбав 5% акцій Helsing. – "Провідні оборонні компанії також відіграють важливу роль у підтримці стартапів, допомагаючи їм інтегрувати свої рішення в процеси закупівель мирного часу".

Компанія, яка спеціалізується на програмних рішеннях для оборони на основі штучного інтелекту, співпрацює з Saab і Airbus. У червні минулого року уряд Німеччини обрав Helsing і Saab для надання нових можливостей радіоелектронної боротьби на основі ШІ для оновлення винищувача Eurofighter. Airbus заявляє, що також працюватиме з компанією над ШІ для своєї майбутньої системи Wingman, де безпілотники будуть діяти разом з пілотованими винищувачами.

Деякі західні уряди вказують на хвилю ініціатив як на доказ того, що вони реагують на швидкий розвиток технологій. У серпні минулого року Пентагон започаткував ініціативу Replicator, яка має на меті запустити тисячі дронів у різних сферах протягом 18-24 місяців. AeroVironment була серед тих, хто був відібраний для участі в першому транші.

За словами Кетлін Хікс (Kathleen Hicks), заступника міністра оборони США, що відповідає за цю ініціативу, всього за п'ять місяців Пентагон досяг того, на що "зазвичай Міністерство оборони витрачає від двох до трьох років".

Хоча європейські збройні сили все ще значно відстають від США, вони починають наздоганяти їх. Міністерство оборони Великої Британії виділило 5% свого річного бюджету на дослідження і розробки, що еквівалентно 2,7 млрд фунтів стерлінгів на рік, а ще 2% бюджету – на підтримку перспективних військових технологій і прикладної науки.

Заплановане Агентство оборонних інновацій, створене за зразком американського підрозділу оборонних інновацій, по суті, підтримуваного урядом венчурного фонду, тим часом допоможе спрямувати ці гроші малим і середнім компаніям, щоб допомогти перспективним технологіям подолати те, що венчурні капіталісти називають "долиною смерті", і впровадити їх в основні військові програми.

НАТО також почала змінювати свої процеси закупівель, створивши інноваційний прискорювач "Діана" для сприяння співпраці зі стартапами та іншими технологічними компаніями. Також було оголошено про створення Інноваційного фонду НАТО, який зосередиться на технологіях подвійного призначення.

"Наші союзники дивляться на те, що відбувається в Україні, і хочуть дещо з цього наслідувати", – каже Андреа Траверсоне, керуючий партнер програми НАТО, називаючи конфлікт "великим стимулом для швидшого впровадження".

Проте для багатьох новачків у сфері оборони, які бачать, як швидко війна змінює Україну, цих ініціатив занадто мало і вони запізнюються.

"Чому фонд НАТО становить лише 1 млрд євро? Чому не 10 мільярдів?" – запитує Майєр з Auterion, який побоюється, що Росія і Китай з їх командно-адміністративною економікою можуть випередити Захід, коли справа дійде до модернізації своїх збройних сил. – "Ми робимо недостатньо".

Однією з перешкод, на думку деяких керівників, є те, що нові підходи вимагатимуть руйнування нинішнього способу ведення бізнесу, коли великі оборонні компанії часто мали, за словами конкурентів, зручні стосунки з урядами.

Реальні зміни також означатимуть відмову від моделі закупівель, за якої військові планувальники прагнули до "золотих" вимог, що призводило до перевитрат коштів і тривалих затримок.

Водночас деякі чиновники кажуть, що все ж таки потрібно бути обережними, коли справа доходить до ведення бізнесу з технологічними компаніями. "Ми повинні бути обережними, щоб не поміняти залежність від прем'єрів на залежність від технологічних компаній", – каже один європейський чиновник, натякаючи на майже монопольний статус багатьох гігантів програмного забезпечення.

Необхідно брати до уваги й інші міркування, зокрема, "фундаментальні відмінності між закупівлями в мирний і воєнний час", – каже Йоханссон з Saab. – "Існує кілька важливих вимог щодо безпеки і захисту, термінів зберігання, правил закупівель тощо, які стають набагато менш важливими під час війни. Оборонна промисловість повинна бути здатна підтримувати обидва ці сценарії", – додає він.

Більшість керівників вважають, що успішна оборонна промисловість повинна покладатися на обидва типи компаній і обидва типи обладнання. Провідні компанії і стартапи виконують різні ролі, стверджує Майкл Шеллхорн, виконавчий директор Airbus Defence and Space. В той час як стартапи розробляють "нові технології дуже швидко", галузь все ще потребує традиційних підрядників, які приносять "досвід і стійкість".

Співпраця між двома сторонами є важливою, додає він і застерігає від "засудження всього, що є старою школою". Тим не менш, він визнає: "Ми не повинні бути самозаспокоєними – або ми приймаємо дезорганізацію [і] швидкість, або ми втрачаємо право на гру".