Найкращий спосіб допомогти людям – дати їм спокій, натомість зосередитись на власному розвитку (+аудіо)

Аудіоверсія статті на Ютубі

Опір соціального середовища

Ідея переходу на вищий рівень розвитку для більшості людей є дуже незвичною. Понад те, деякі ключові поняття можуть у них викликати недовіру та роздратування. Наприклад, уявлення про простори подій більшість людей сприймає в кращому разі як казочки, в гіршому – як шахрайство.

Також доведеться змінити ставлення до свого здоров’я, відмовитися від найбільш шкідливих звичок, позбутися хибних уявлень про нашу історію тощо. Якщо ми почнемо відверто про це говорити, то більшість нас не зрозуміє. Навіть елементарне прохання відмовитися від москальської лайки може викликати агресію, тому що «неначасі».

Чому люди не бажають змінюватися

Багато хто, займаючись самовдосконаленням, намагався допомогти своїм ближнім – членам сім’ї, друзям, знайомим. Ну і як, є успіхи? Скоріше всього, не дуже. Зазвичай спроби зробити когось кращим викликають активну протидію. Раціональні аргументи не працюють, а той, хто намагається допомогти, швидко отримує статус «чокнутого». Більшість людей буде вперто страждати і «битися лобом об стіну», але вас не послухає. Мовляв, «не вчіть мене жити – краще допоможіть матеріально».

Причина такої поведінки не в тому, що люди тупі або остаточно зіпсовані, хоча й таке буває. Головна причина в тому, що кожна людина має природний механізм підтримання внутрішньої стабільності, тому інстинктивно протидіє всьому, що порушує цю стабільність. З усім тим, людина таки спроможна сприймати нові впливи, але лише в дозах, які не викликають у неї дискомфорт.

Отже, завдання полягає в тому, щоб здійснювати дуже делікатний вплив, який не викликатиме протидії.

Легко сказати, адже всі люди різні – спробуй для кожного підібрати його індивідуальну допустиму дозу. Це висмокче з тебе всю енергію без позитивного результату. То що робити з цими людьми?

Відповідь парадоксальна: НІЧОГО. Найкращий спосіб змінити людей – дати їм спокій, натомість зосередитись на власному розвитку.

Допоможи собі сам

Річ у тім, що коли людина вдосконалюється, то автоматично вдосконалюються всі, хто перебуває в її просторі подій, по суті – у просторі уваги людини. Що більше уваги, то активніше відбувається вдосконалення.

Де-факто найкраще вдосконалюються ті, кого ми любимо, адже на них найбільше спрямована наша увага, а отже й наша енергія. Вони найбільше отримують від нас Світла, причому стільки, скільки спроможні сприйняти – не більше і не менше. Так що «відмірювання» згаданої вище індивідуальної дози відбувається автоматично. Згідно зі славетною метафорою Григорія Сковороди, генератор Світла виступає в ролі фонтану, з якого кожний набирає стільки енергії, скільки готова сприйняти його енергетична система.

Емпірично спостережуваний ефект перетікання Світла через «сполучені посудини» має й інше пояснення. Якщо людина впевнено перебуває у просторі позитивних подій, то, згідно з законами Всесвіту, з нею відбуваються тільки позитивні події. Якщо ж якась людина, яку ми любимо, засмучує нас, то це вже негативна подія, несумісна з нашим простором подій. Для виправлення цієї невідповідності Всесвіт робить так, щоб ця людина підтягувалася до вашого простору подій – доти, доки ви почнете вважати, що нарешті з нею все гаразд.

Таким чином, ваше перебування у просторі позитивних подій автоматично поліпшує стан людей, про яких ви думаєте. При цьому ви, звісно, витрачаєте енергію, але дещо до вас повертається. Хоча б тому, що чим досконалішими стають ці люди, тим легше вам продовжувати власне вдосконалення. Тут працює позитивний зворотний зв’язок, який згодом перетворюється на синергію: вдосконалення одного дає імпульс для вдосконалення всієї групи, а поліпшення групи поліпшує кожного її учасника.

І тисяча спасеться навколо тебе

Але на цьому процес спільного вдосконалення не закінчується. Річ у тім, що стан людини, яку ви любите і про яку думаєте, залежить не тільки від вас, а й від стану вже її оточення – людей, яких ви не знаєте. Відтак для того, щоб поліпшити стан цієї людини, про яку ви думаєте, Всесвіт буде поліпшувати стан інших людей з її простору уваги. А для цього треба поліпшити стан людей уже з їхнього простору подій – і так далі.

У результаті виходить, що коли людина займається самовдосконаленням, то вона автоматично вдосконалює не лише своїх ближніх, а й ближніх своїх ближніх – тобто людей з другого, третього, четвертого кола.

Звісно, що ця хвиля Світла поступово затухає у своєму русі від центру до периферії. У центрі перебуває сам генератор Світла – людина, яка рухається вгору і за допомогою невидимих зв’язків тягне за собою всіх, хто з нею пов’язаний, а вони вже тягнуть вгору людей зі свого кола і в такий спосіб підтягують «периферію».

Розуміння цього механізму дозволяє усвідомити сенс гіперборійського принципу «Спасися сам – і тисяча спасеться навколо тебе». На мові Гіперборійської традиції, процес спасіння – це рух самовдосконалення задля досягнення боголюдського стану. Ісуса називають Спасом тому, що він досяг «спасіння», тобто став боголюдиною (українське слово «спас» є синонімом гелленського слова «хрестос», тому й говоримо про Хреста-Спаса). Якщо згаданий принцип сформулювати доступнішою мовою, то він виглядає так: «Вдосконалюйся сам – і тисяча вдосконалюватиметься навколо тебе».

Описаний ефект нагадує повітряну кулю, яка поступово підіймається вгору і витягує з болота людей, які тримаються за сітку, прив’язану до цієї кулі. Чарівний аеростат витягує людей з тієї частини негативного простору подій, до якої дістає його чарівна сітка.

Христина Соловій – Бути Людьми