В Україні корупція приносить близько 500–600 млрд грн «ренти» на рік. Вони мають більше, ніж усі прибутки бізнесу разом. Вони сильніші та, на відміну від нас, не здають своїх позицій. У них кланова солідарність. Вони побудували вертикальні та горизонтальні зв’язки.
Корупція була і раніше, от тільки зараз вона відбувається найбільш цинічно та зухвало на тлі десятків тисяч загиблих і поранених на фронті та по всій країні. Це те, що навіть для багатьох українців, які звикли до нахабства та безкарності вітчизняних корупціонерів, за межею добра та зла, пише у своїй статті на ZN.UA економіст Андрій Длігач.
Якщо ми не займемо суб’єктної позиції – як бізнес, як громадянське суспільство, то корупціонери самі по собі не здадуться. І ситуація, на жаль, погіршується. Наприклад, кількість рейдерських атак зросла, понад 45% підприємців зазнавали тиску з боку контролюючих чи правоохоронних органів протягом останніх двох місяців. Близько 30% вказують на те, що тиск посилився.
У нас зараз існує дуже високий ризик того, що бізнес може бути критично «видавлений» з України. Ми вже втратили 12% доданої вартості через бізнес-міграцію і можемо втратити більше. Ми можемо отримати зупинку інвестиційних проектів, які так чи інакше є в країні.
Ключове запитання: що з цим робити?
Андрій Длігач наполягає на тому, щоб не здаватися. Наводить приклад «Маніфест 42» – це об'єднання бізнес-асоціацій, яку створили як Коаліцію українських бізнес-спільнот, що виступає за модернізацію України.
Зараз вони шукають шляхи, як інструментально побудувати протидію силі владних структур. Працюють над перезавантаженням Кримінального процесуального кодексу, митниці, щоб контролюючі та регуляторні органи перестали бути органами тиску. Щоб була впроваджена презумпція невинуватості бізнесу, щоб були декриміналізовані економічні злочини. Щоб економічну підслідність мало тільки БЕБ, яке потрібно перезавантажувати.
Головне, що треба, це щоб сам бізнес, по-перше, почав працювати за правилами та почав платити податки, зауважує Андрій Длігач. А по-друге, коли у бізнеса вимагають хабаря, він має звертатися до НАБУ, чи до «Коаліції українських бізнес-спільнот», чи до «Маніфесту 42». Там уже є навчені люди, які допоможуть бізнесу зробити так, щоб не лише цей податківець, а й усі ті, хто піде потім його захищати, – щоб всі вони більше ніколи не потрапили в державні установи. І щоб вони обов'язково опинилися під слідством і за ґратами за свої незаконні справи. Ми маємо чинити опір. Іншого шляху немає.
Однак бізнес боїться. Бізнес прямим текстом каже: «ОК, я там по податківцях можу дати свідчення, але в них є родичі в прокуратурі, в місцевій СБУ чи в ДБР. Можливо навіть, податківців ми посадимо, але і вони потім мене посадять. Пришиють мені зв'язки з Росією, або ще щось по іншій лінії, або навіть і зовсім щось там вигадають, і я опинюся під іншою справою».
Тож нам потрібно бути обережними. Але разом ми обов'язково з цим впораємося. Зараз ми якраз працюємо над цією інфраструктурою для підтримки такого бізнесу, додає Андрій Длігач і визнає, що в державних інституціях є багато притомних людей, з якими можна і треба говорити.
"Ми зможемо захиститися тільки тоді, коли перестанемо боятися вести з ними непросту розмову про корупцію. Тільки тоді у корупційної системи не буде сили. Ми не боїмося Путіна, ми не боїмося ядерної зброї, то чому ми боїмося доморощених злодіїв? Їм так само треба чинити опір. Вони такі ж вороги України, як і солдати Путіна", – пише Андрій Длігач.
На його думку, покарання корупціонерів – це мала частина боротьби з корупцією. Антикорупція – це передусім побудова іншої системи.
Він розказав, що недавно редакторка одного з найвідоміших українських суспільно-політичних видань сказала: «Суспільство не розуміє, що не можна розходитися після Майдану, – після Майдану треба не йти й робити те, що ви робили до цього, треба ставати владою».
Длігач пише: "Стати владою означає, що бізнес повинен фінансувати аналітичні центри, фінансувати незалежні ЗМІ, спільно фінансувати громадянську освіту, фінансувати політичні партії, делегувати своїх представників до парламенту, у політичні сили, делегувати своїх керівників до управління державною системою, навчати державних менеджерів, допомагати професіоналізувати державну службу".
"Ми знову маємо стрибнути через голову, щоб перемогти корупціонерів на виборах. І, найшвидше, ті, кого ми знову оберемо на виборах, теж корупціонуються, бо сенси там залишаться незмінними. І типологія влади залишиться незмінною, якщо ми не візьмемо влади у свої руки".
Наші інтереси:
Розмірковуємо над тим, як змінити управління державою і як замінити корупційних чиновників.
Народна держава формується не окремими людьми, а організованими громадами людей. Роман «Вулик Геллстрома» (англ. Hellstrom's Hive, 1973) – це політичний проект заснування народної держави –...
Корупція змушує бізнес залишати Україну. Паразити не зупиняться, якщо ми самі їх не зупинимо і не візьмемо владу в свої руки
Категорія:
Світ:
Спецтема:
В Україні корупція приносить близько 500–600 млрд грн «ренти» на рік. Вони мають більше, ніж усі прибутки бізнесу разом. Вони сильніші та, на відміну від нас, не здають своїх позицій. У них кланова солідарність. Вони побудували вертикальні та горизонтальні зв’язки.
22021702.jpg
Корупція була і раніше, от тільки зараз вона відбувається найбільш цинічно та зухвало на тлі десятків тисяч загиблих і поранених на фронті та по всій країні. Це те, що навіть для багатьох українців, які звикли до нахабства та безкарності вітчизняних корупціонерів, за межею добра та зла, пише у своїй статті на ZN.UA економіст Андрій Длігач.
Якщо ми не займемо суб’єктної позиції – як бізнес, як громадянське суспільство, то корупціонери самі по собі не здадуться. І ситуація, на жаль, погіршується. Наприклад, кількість рейдерських атак зросла, понад 45% підприємців зазнавали тиску з боку контролюючих чи правоохоронних органів протягом останніх двох місяців. Близько 30% вказують на те, що тиск посилився.
У нас зараз існує дуже високий ризик того, що бізнес може бути критично «видавлений» з України. Ми вже втратили 12% доданої вартості через бізнес-міграцію і можемо втратити більше. Ми можемо отримати зупинку інвестиційних проектів, які так чи інакше є в країні.
Ключове запитання: що з цим робити?
Андрій Длігач наполягає на тому, щоб не здаватися. Наводить приклад «Маніфест 42» – це об'єднання бізнес-асоціацій, яку створили як Коаліцію українських бізнес-спільнот, що виступає за модернізацію України.
Зараз вони шукають шляхи, як інструментально побудувати протидію силі владних структур. Працюють над перезавантаженням Кримінального процесуального кодексу, митниці, щоб контролюючі та регуляторні органи перестали бути органами тиску. Щоб була впроваджена презумпція невинуватості бізнесу, щоб були декриміналізовані економічні злочини. Щоб економічну підслідність мало тільки БЕБ, яке потрібно перезавантажувати.
Головне, що треба, це щоб сам бізнес, по-перше, почав працювати за правилами та почав платити податки, зауважує Андрій Длігач. А по-друге, коли у бізнеса вимагають хабаря, він має звертатися до НАБУ, чи до «Коаліції українських бізнес-спільнот», чи до «Маніфесту 42». Там уже є навчені люди, які допоможуть бізнесу зробити так, щоб не лише цей податківець, а й усі ті, хто піде потім його захищати, – щоб всі вони більше ніколи не потрапили в державні установи. І щоб вони обов'язково опинилися під слідством і за ґратами за свої незаконні справи. Ми маємо чинити опір. Іншого шляху немає.
Однак бізнес боїться. Бізнес прямим текстом каже: «ОК, я там по податківцях можу дати свідчення, але в них є родичі в прокуратурі, в місцевій СБУ чи в ДБР. Можливо навіть, податківців ми посадимо, але і вони потім мене посадять. Пришиють мені зв'язки з Росією, або ще щось по іншій лінії, або навіть і зовсім щось там вигадають, і я опинюся під іншою справою».
Тож нам потрібно бути обережними. Але разом ми обов'язково з цим впораємося. Зараз ми якраз працюємо над цією інфраструктурою для підтримки такого бізнесу, додає Андрій Длігач і визнає, що в державних інституціях є багато притомних людей, з якими можна і треба говорити.
"Ми зможемо захиститися тільки тоді, коли перестанемо боятися вести з ними непросту розмову про корупцію. Тільки тоді у корупційної системи не буде сили. Ми не боїмося Путіна, ми не боїмося ядерної зброї, то чому ми боїмося доморощених злодіїв? Їм так само треба чинити опір. Вони такі ж вороги України, як і солдати Путіна", – пише Андрій Длігач.
На його думку, покарання корупціонерів – це мала частина боротьби з корупцією. Антикорупція – це передусім побудова іншої системи.
Він розказав, що недавно редакторка одного з найвідоміших українських суспільно-політичних видань сказала: «Суспільство не розуміє, що не можна розходитися після Майдану, – після Майдану треба не йти й робити те, що ви робили до цього, треба ставати владою».
Длігач пише: "Стати владою означає, що бізнес повинен фінансувати аналітичні центри, фінансувати незалежні ЗМІ, спільно фінансувати громадянську освіту, фінансувати політичні партії, делегувати своїх представників до парламенту, у політичні сили, делегувати своїх керівників до управління державною системою, навчати державних менеджерів, допомагати професіоналізувати державну службу".
"Ми знову маємо стрибнути через голову, щоб перемогти корупціонерів на виборах. І, найшвидше, ті, кого ми знову оберемо на виборах, теж корупціонуються, бо сенси там залишаться незмінними. І типологія влади залишиться незмінною, якщо ми не візьмемо влади у свої руки".
Розмірковуємо над тим, як змінити управління державою і як замінити корупційних чиновників.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта (+аудіо)