Союз націоналістів і технократів: Як американські технологічні праві (Tech Right) прийшли до влади – Le Monde (Франція)

З усіх людей, які святкують переобрання колишнього президента Дональда Трампа, мало хто має стільки приводів для святкування як Ілон Маск. Менш ніж за тиждень після 5 листопада його статки зросли на 70 мільярдів доларів, що є шаленою віддачею від інвестицій у кампанію Трампа, які тоді здавалися непомірними: 120 мільйонів доларів лише за кілька місяців – пише Валентина Фор у французькому виданні Le Mond.

Перетворення найбагатшої людини світу на одного з найпалкіших активістів Трампа відбулося нещодавно. У 2020 році колишній демократ, який раніше вихваляв чесноти своєї компанії Tesla щодо підтримки прав ЛГБТК+ та фінансував кандидатів від обох партій (хоча й утримувався від президентських кампаній), був запитаний журналісткою New York Times Карою Свішер про свої політичні погляди: "Я соціально дуже ліберальний. А в економічному плані, можливо, праворуч від центру, або в центрі. Я не знаю", – сказав він їй. Він лише побажав, щоб президентом стала "нормальна людина зі здоровим глуздом, чиї цінності знаходяться в центрі країни".

Цей Маск став невпізнанним. Тепер він вдень і вночі ділиться своїми похмурими роздумами на X (колишній Twitter, який він купив у 2022 році) про вторгнення мігрантів, трансгендерів і "вірус пробудження", що загрожує людській цивілізації. Із завзяттям новонаверненого, він присвятив себе передвиборчій кампанії Трампа, використовуючи свої величезні статки, глобальну комунікаційну платформу і репутацію підприємницького генія. Новообраний президент визнав ці зусилля, вихваляючи його в розлогому панегірику на наступний день після свого переобрання: "Народжується зірка: Ілон! (...) Він супергеній. Ми повинні захищати наших геніїв. У нас їх не так багато".

Політична зміна Ілона Маска представляє бурхливу версію ширшого зсуву серед частини Кремнієвої долини, яка традиційно схилялася до демократів, але зараз рухається в бік ультраправих. Кілька промислових магнатів тою чи іншою мірою підтримали цей політичний поворот. Олів’є Александр, соціолог французького Національного центру наукових досліджень (CNRS) і автор книги La Tech: Quand la Silicon Valley refait le monde" ("Техніка: коли Кремнієва долина переробляє світ"), нагадав, що у 2016 році обрання Трампа стало "моральним шоком" для технологічного світу. Колишні донори Демократичної партії, такі як інвестор Девід Сакс, засновники найбільшого в світі інвестиційного фонду Марк Андрессен і Бен Горовіц, а також близнюки Тайлер і Кемерон Вінклвосс, які стали відомими завдяки фільму «Соціальна мережа» (режисер Девід Фінчер, 2010) за те, що не створили Facebook, пішли тією ж траєкторією. Разом з іншими вони приєдналися до Пітера Тіля, засновника PayPal і Palantir Technologies, який став надзвичайно багатим завдяки своїм інвестиціям у Facebook. Тіль був першим серед них, хто підтримав Трампа, і зараз знаходиться в центрі цього нового політичного руху.

Мрія про майбутнє без обмежень

«Ці "технологічні праві" (Tech Right) є політичним об'єктом для спостереження», – пояснила Майя Кандель, асоційований історик з Університету Сорбонна-Нувель. «Це новий, дуже впливовий центр політичної влади в країні, де приватні гроші є життєдайною силою виборчої війни». Камала Гарріс, безумовно, скористалася підтримкою заможних донорів галузі, таких як співзасновник Microsoft Білл Гейтс і Лорен Пауелл Джобс, вдова співзасновника Apple Стіва Джобса і найбагатша жінка Кремнієвої долини. Фактично, кампанія кандидата від Демократичної партії побила всі рекорди, зібравши 1,6 мільярда доларів – більш ніж удвічі більше, ніж у Трампа.

З близько 70 мільярдерів Кремнієвої долини лише 20 або близько того підтримують 47-го президента США. "Але ці 20 мають прямий доступ до глобального медіа-публічного простору, оскільки вони самі його перекроїли", – зазначив згаданий вище Олів’є Александр. "Карнегі та Рокфеллери були залучені в політику та володіли ЗМІ. Але концентрація влади в руках цих технологічних мільярдерів, їхній доступ до технологій і здатність втілювати на практиці те, у що вони вірять, – все це безпрецедентно". Карнегі та Рокфеллери не прагнули до Місяця, не кажучи вже про Марс, так само як і не хотіли запроваджувати певну валюту. Пересічні американці не носили футболки з їхніми зображеннями. Вони не мали можливості впливати на українські військові операції проти росіян, не брали участі у глобальній гонці озброєнь і не розглядали демократію як перешкоду для процвітання людства. "Вони все ще в меншості в Кремнієвій долині, – підсумував Лоуренс Розенталь з Центру правових досліджень Берклі. "Але вони є політичними воїнами, на відміну від решти Кремнієвої долини".

Тривалий час остання трималася на відстані від політики. У 1960-х роках утопією піонерів інтернету був світ, де все буде організовано навколо комунікації. Вони мріяли про майбутнє без правил. Політики вважалися корумпованими, а технології – обіцянкою кращого світу. Вони проповідували свою версію лібертаріанства – політичної доктрини, яка виступає за максимальну індивідуальну свободу та обмежену роль уряду, – залишаючись байдужими до того, що відбувалося на Східному узбережжі. Вважалося, що одного дня технологія зробить політичні поділи застарілими. Цей лібертаріанський підхід ігнорував важливу роль федерального уряду у фінансуванні та створенні екосистеми, яка уможливила вибух індустрії. Але "до 1990-х і 2000-х років не було ніяких дебатів: технології розглядалися як прогресивна сила, яка дозволяє людям інформувати себе, впроваджувати інновації та творити, руйнуючи монополії та повалюючи авторитарні режими", - згадує Олів’є Александр.

Це було раніше. До того, як поява нових типів стартапів, таких як Uber чи Airbnb, змінила галузі, які політичні лідери довгий час вважали своїм обов'язком регулювати. Це було ще до того, як нові технології стали синонімом дезінформації, вторгнення в приватне життя, ризиків для кібербезпеки або онлайн-шахрайства. Скандал з Cambridge Analytica – названий на честь британської компанії, яка допомагала Трампу під час його першої кампанії викачувати дані десятків мільйонів користувачів без їхнього відома – продемонстрував потенційну шкоду, яку можуть завдати ці технології.

Коли участь технологічного сектору в політиці стала вирішальною, "зросла суспільна потреба в державному регулюванні технологій", – згадує Даррелл Вест, старший науковий співробітник Центру технологічних інновацій Інституту Брукінгса. З того часу кілька факторів вплинули на цей зсув. Пандемія Covid-19 і жорсткі правила, які багато лібертаріанців вважають нестерпними, а також антимонопольна політика Джо Байдена, спрямована на обмеження домінування великих технологічних компаній (GAFAM: Google, Amazon, Facebook, Apple і Microsoft), підштовхнули деяких підприємців до протистояння цим правилам. Крім того, запровадження норм, що регулюють розробку та використання штучного інтелекту (ШІ), ще більше поглибило цей розкол між технологічними лідерами.

Бюрократія – наш спільний ворог

«Як говориться в старому радянському анекдоті: "Ви можете не цікавитися політикою, але політика цікавиться вами"», – написали Андрессен і Горовіц на своєму сайті 5 липня. Тому вони відчули, що "повинні були це зробити": Підкреслюючи "жорстоку атаку" на криптоіндустрію під керівництвом адміністрації Байдена, яка, за їхніми словами, загрожує нічим іншим, як "майбутньому нашого бізнесу, майбутньому технологій, майбутньому Америки", дозволяючи Китаю вирватися вперед, вони оголосили у своєму подкасті "Шоу Бена і Марка", що підтримують Трампа. Незважаючи на радикальні позиції кандидата щодо імміграції чи абортів, криптовалюти є для них "мабуть, найбільш емоційною темою".

І не тільки вони. У 2024 році на криптовалютну індустрію припала майже половина грошей, сплачених корпораціями комітетам політичних дій, згідно зі звітом прогресивістської неурядової організації Public Citizen. Інвестиції окупаються: Так само, як Трамп вимагав 1 мільярд доларів від нафтогазової галузі в обмін на сприятливу енергетичну політику, коли повернувся до влади, він швидко змінив свою позицію з анти- на про-біткоїн, з анти- на про-електромобілі. "Я за електромобілі, я змушений, тому що Ілон мене дуже сильно підтримав", – сказав він на мітингу в серпні минулого року. Що стосується ШІ, то, хоча, згідно з опитуванням Ipsos, 83% американців не довіряють компаніям, які розробляють системи штучного інтелекту, платформа республіканців чітка: "Ми скасуємо небезпечний указ Джо Байдена, який перешкоджає інноваціям у сфері ШІ та нав'язує радикальні ліві ідеї щодо розвитку цієї технології. Натомість республіканці підтримують розвиток ШІ, що ґрунтується на свободі слова та процвітанні людини".

Це ідеологія, яка "визначає Кремнієву долину", – пише Макс Чафкін, біограф Тіля: "Технологічний прогрес слід невпинно розвивати, мало переймаючись потенційними витратами чи небезпеками для суспільства, якщо взагалі переймаючись ними". Чафкін описує Тіля як мислителя і розповсюджувача цього бачення.

"Бюрократія – це спільний ворог у Кремнієвій долині, – зазначає Александр. "Люди думають, що уряд неефективний, що він накладає цілу купу ідіотських правил, які марнують час і таланти, і що урядом треба керувати як бізнесом". Кандель підтвердив цей аналіз: «Це бажання дерегулювати, спростити адміністрування, навіть скасувати цілу купу державних установ, народжених після Нового курсу, перегукується з антисистемною риторикою Трампа, ідеєю про те, що нам потрібно "осушити болото"».

Ідеологічний корпус цього технологічного правого розпорошений. Воно має форму есеїв, дописів у блогах, подкастів чи твітів, які ретранслюються мільйонам підписників (205 мільйонів у Маска), а також кількох культових книг, які проводять авторитарну, антидемократичну та антиегалітарну лінію. У великому тексті, опублікованому на своєму сайті під назвою "Розуміння технологічних правих", ультраправий коментатор Річард Хананія (Richard Hanania) спробував дати визначення цій новій політичній силі. "Технологічні праві поєднують прийняття нерівності правих з відкритістю до змін лівих", – пише він.

На цьому спорідненість з лівими закінчується. Технологічні праві відчувають себе затиснутими ліберальними лівими, вважають, що фінансові ресурси слід витрачати не на зменшення нерівності, а на фінансування технологічного прогресу, і відкидають позитивну дискримінацію та "різноманітність". Хананія продовжує: "Хоча вони мають розбіжності з американським консерватизмом, нема жодної причини, чому обидві сторони не можуть працювати разом в осяжному майбутньому. Форми нашої політики та культури в найближчі десятиліття залежатимуть від того, як і в якій мірі вони це робитимуть".

Суспільство як технологія, яку можна зламати

У статті в журналі The Atlantic Тіль описаний як "найчистіша дистиляція панівного етосу Кремнієвої долини". Там також повідомлялося, що гасло Трампа "Зробимо Америку знову великою" резонувало з Тілем через його глибинний песимізм: Тіль вважав, що Трамп "говорить, що [США] більше не є великою країною". Не будучи зацікавленим у демократії, він вирішив не брати участь у передвиборчій кампанії. Можливо, це тому, що він сам більше не потребує цього. "Тіль знаходиться в центрі всього цього інтелектуального руху націонал-консерваторів, які почали збиратися разом, щоб спробувати переосмислити інтелектуальну лінію для Республіканської партії, аби пристосуватися до нової електоральної бази Трампа", - пояснив Кандель. Щороку він відкриває NatCon, Національну конференцію консерватизму, яка проводиться з 2019 року і має на меті дати інтелектуальну зброю трампізму. Відтоді Тіль став "ідеологом Трампа", за словами Чафкіна.

Співзасновник PayPal вважається інтелектуалом у Кремнієвій долині. Підприємець написав численні есе, в тому числі «Міф про різноманітність: мультикультуралізм і політична нетерпимість у кампусі» (Незалежний інститут, 1999), трактат проти того, що він нещодавно назвав "божевіллям, дурістю, тупістю і злістю" лівих. "Архіпелаг ГУЛАГ" Олександра Солженіцина (1973) та "Володар перснів" Джона Рональда Руела Толкіна показали йому, наскільки корумпованою є політична влада. У 2014 році Philosophie Magazine запросив його на дебати з П'єром Манентом. Зіткнувшись з філософом, який відстоював необхідність політичних органів, Тіль відповів: "Ми бачимо, що здатність держав досягати великих цілей зменшується: "Ми бачимо, як зменшується здатність держав досягати великих речей. Але ми не можемо уявити, що може їх замінити. Ось що мене цікавить у лібертаріанстві, ця ідея, що ми можемо втекти від політики".

Цю ідею слід розуміти буквально. У своєму маніфесті, написаному в 2009 році, «Виховання лібертаріанця», він дезавуював виборчу політику як засіб реформування суспільства, оскільки населенню не можна довіряти важливі рішення. "Я більше не вірю, що свобода і демократія сумісні", – писав він. Ще менше тому, що "з 1920 року величезне збільшення кількості одержувачів соціальної допомоги та поширення виборчого права на жінок – дві позиції, які, як відомо, є жорсткими для лібертаріанців – перетворили поняття "капіталістична демократія" на оксюморон".

Як знайти вихід з політики у всіх її формах? Інвестувати в нові простори особистої свободи, до яких уряди не можуть дістатися: кіберпростір, космос і океан. Тіль також є прихильником "морського діджиталізму", який полягає у створенні "постійних, автономних океанських спільнот для експериментів та інновацій з різними соціальними, політичними та правовими системами", згідно з визначенням Інституту морського діджиталізму, який фінансує Тіль. Сприймаючи суспільство як технологію, яку можна "зламати" та оновити наче комп'ютерну операційну систему, рух морських поселень (seasteading), який все ще перебуває в зародковому стані, являє собою екстремальний підхід Силіконової долини до управління.

Сутінкові промови

Лібертаріанська критика американського уряду перетворилася у Тіля на майже нігілістичну рішучість зруйнувати його. Він близький до Неореакційного руху (зазвичай скорочено NRx), також відомого як "Темне просвітництво". Ця течія зародилася в середині 2000-х років у неформальній онлайн-спільноті, з якої вийшли роботи програміста на ім'я Кертіс Ярвін (Curtis Yarvin), який публікується під псевдонімом "Mencius Moldbug". Чафкін описав його як внутрішнього політичного філософа "Thielverse".

Лібертаріанська культура Кремнієвої долини у 1980-х і 1990-х роках та читання консервативних мислителів привели Ярвіна, колишнього студента Берклі (Каліфорнія) до антидемократичних і расистських поглядів. Ярвін вважає, що демократія – це "неефективна і деструктивна система правління", і що наша система настільки корумпована і застійна, що повинна бути замінена монархічним режимом, керованим як стартап. Використовуючи комп'ютер як метафору, він стверджує, що суспільство потребує "жорсткого перезавантаження" або "перезапуску". Бюрократія повинна поступитися місцем "національному генеральному директору", або "тому, що називається диктатором". Він вважає, що генетичні відмінності означають, що деякі групи "більше підходять для керування, ніж для виконання", тоді як інші "більше підходять для виконання".

Ярвін, відомий своїм довгим волоссям і запальними ідеями, є урбаністичною і скептично налаштованою людиною, яка вміє користуватися цифровими технологіями. Історик Джошуа Тейт у своїй книзі «Ключові мислителі радикальних правих», присвяченій Ярвіну, описав його як "ранній приклад важливих нових тенденцій у радикальній правій думці та активізмі". "Ярвін допоміг популяризувати зростаючий американський правий поворот проти демократії і традиційних консервативних норм, а також допоміг нормалізувати расистські погляди, раніше відсутні в американському консерватизмі".

Ці дискурси можна знайти серед консервативних, націоналістичних та антиліберальних інтелектуалів, назви праць яких розкривають їхні погляди: філософа Йорама Хазоні «Чеснота націоналізму», есеїста Майкла Антона «Ставки. Америка в точці неповернення», Стівена Вулфа «Доказ на користь християнського націоналізму» чи католицького філософа Патріка Деніна «Зміна режиму. До постліберального майбутнього». Усі вони закликають до радикальної зміни режиму, щоб покласти край прогресуючій тиранії – чи то через прихід нового Цезаря, релігійну контрреволюцію, яка покладе край відокремленню церкви від держави, чи то через встановлення "християнського принца", який знищить "американську гінократію".

У гостьовому есе, опублікованому в листопаді 2023 року New York Times про цих дуже впливових інтелектуалів-катастрофістів у Республіканській партії, політолог Деймон Лінкер попередив, що ігнорувати цих маловідомих теоретиків означало б неправильно розуміти "роль інтелектуалів у радикальних політичних рухах. Ці письменники дають республіканській еліті дозвіл і заохочують робити речі, які ще кілька років тому вважалися б немислимими (...) ідеї про загрозу всесильної тоталітарної лівиці та похмурий стан країни – навіть найдивовижніші з них – сприймаються всерйоз як консервативними політиками, так і видатними впливовими діячами правого спрямування", - написав він.

Спільний ворог

Джей Ді Венс, якого підтримали Маск, Тіль і ультраконсервативний колишній ведучий Fox News Такер Карлсон, в якості напарника Трампа сказав журналісту Tablet Magazine: "Чи читає нормальний виборець в Огайо Йорама Хазоні і Менціуса Молдбага? Ні. Вони старі люди. Вони живуть своїм життям, утримують сім'ю, хочуть мати роботу. Але чи згодні вони з загальним напрямком, куди, на нашу думку, повинна рухатися американська державна політика? Абсолютно". Венс, по суті, знаходиться в самому центрі цієї політичної переорієнтації. "Праві повинні були знайти спосіб бути в коаліції з кимось із великою електоральною базою. Саме з цією метою вони створили політика Джей Ді Венса", – пояснив Розенталь.

Венс – автор роману-бестселера «Сільська елегія», що розповідає про його важке дитинство на Середньому Заході та соціальне приниження бідних робітничих класів, а також антиелітний сенатор від Єльського університету, чия сенаторська кампанія значною мірою була профінансована Тілем, з яким він познайомився, коли сам був венчурним інвестором у Кремнієвій долині. Нещодавно Венс прийняв католицизм, приписуючи своє навернення Тілю і святому Августину. Він описує себе як розкаяного "ніколи не Трампера". Венс уособлює неймовірний союз між правими політичними силами, які мають, перш за все, спільного ворога – ліберальну лівицю та всі її аватари.

Венс є обличчям цих "нових правих", які намагаються надати ще більш радикальний напрямок – з погляду націоналізму, антиімміграційної політики та опозиції до американського інтервенціонізму – ідеологічній революції, яка розпочалася за Трампа. Фінансована значною мірою Тілем, вона стала новою більшістю в американському консервативному русі. "Ці нові праві відвернулися від основоположних принципів Республіканської партії у версії Рейгана: вільна торгівля, відкритість для імміграції та інтервенціоністська зовнішня політика, що було чимось на кшталт трилогії для Республіканської партії до Трампа", – сказав Кандель.

Суть цієї лінії втілена в "Проекті 2025", написаному Фондом "Спадщина" (Heritage Foundation), дуже потужним консервативним аналітичним центром правого спрямування. Цей майже 1000-сторінковий текст є дороговказом президентства Трампа. Він закликає до відновлення сім'ї як "центрального елементу американського життя" і заборони абортів. Спираючись на теорію унітарної виконавчої влади – конституційну теорію, яка виступає за тотальний контроль виконавчої влади з боку президента – проект передбачає звільнення 10 000 федеральних урядових службовців, маючи намір замінити їх окремими службовцями, лояльними до влади.

Безпрецедентні повноваження

Президент «Спадщини» Кевін Робертс став несподіваним гостем технологічної конференції Reboot, що відбулася у вересні в Сан-Франциско, де видання 2024 року вказувало на чіткі політичні зміни. Під час дебатів про технології та американську республіку Робертс намагався відповісти на запитання про те, як консерватизм і технології можуть знайти спільну мову, щоб стимулювати інновації, захищаючи при цьому свободу слова, індивідуальні свободи та самоврядування.

Багато консерваторів бачать у великих технологіях опудало, що йде пліч-о-пліч з "глибокою державою", яку вони так затято засуджують. Вони вважають його інструментом цензури для поширення найгірших ліберальних ідей і загрозою для освіти дітей. Ці аргументи повторює "Проект 2025", а також Венс. Однак, хоча Маск приєднався до Трампа на сцені в знак підтримки в ході заходу на іншому кінці країни, Робертс врешті-решт визнав, що помилявся: "Консерватори і ті з вас, хто займається технологіями, не можуть просто працювати разом, але ми дійсно споріднені душі", – сказав він, і ШІ є "однією з найбільших надій на захист (...) людського суверенітету".

Видається, що існує потреба апелювати до такої спільної цінності, як "процвітання людини", щоб вирішити суперечність в альянсі між партією традицій, яка виражає ностальгію за втраченою Америкою і виступає за повернення до протекціоністської та ізоляціоністської економіки часів "Нового курсу", та індустрією з наднаціональними інтересами, яка обіцяє жорстокі та непередбачувані потрясіння для всього світу.

Після виборів у вівторок, 5 листопада, технологічна еліта швидко привітала Трампа. Здебільшого йшлося про райдужні економічні перспективи цього нового класу олігархів з безпрецедентними повноваженнями. Джефф Безос, який запевнив, що Washington Post, що належить йому, не буде офіційно підтримувати Камалу Гарріс, привітав "надзвичайне політичне повернення і вирішальну перемогу". Генеральний директор Google Сундар Пічаї привітав вступ Америки в "золотий вік американських інновацій".

"Так, бляха-муха", – написав Андрессен у Твіттері. "Романтика виробництва повернулася". Тим часом Маск був віддячений призначенням на посаду голови "департаменту з питань ефективності уряду", де він передбачає скорочення федерального бюджету на 2 трильйони доларів. Америка отримала "національного генерального директора", про якого мріяли технологічні праві.

Автор статті – Валентина Фор (Valentine Faure)

Rammstein - Ich will