Науковий співробітник Університету Осло в Норвегії Фабіян Гоффманн (Fabian Hoffmann) звернув увагу на потужні стратегічні удари України по цілях глибоко в тилу російської території, так звану стратегію впливу (блокування) – обмеження військово-промислового потенціалу супротивника. І підкреслив доволі мляву реакцію та відсутність нових ядерних погроз з боку РФ.
Фабіан Гофман (Fabian Hoffmann) – доктор наук в Університеті Осло. Сфера досліджень: оборонна політика, ракетні технології, ядерна стратегія
На його думку, це пояснюється тим, що основна аудиторія таких погроз у Вашингтоні відійшла від справ, пише Фабіян Гоффманн на substack.com.
Минулого тижня відбулися одні з найінтенсивніших операцій із застосуванням українських безпілотників і ракет на сьогодні. Україна здійснила кілька масштабних атак на об'єкти критичної інфраструктури та військові цілі в глибині російської території, на відстані 1100 км за лінією фронту.
Найбільша атака відбулася в ніч з 13 на 14 січня, коли понад 100 безпілотників і ракет були націлені на російські промислові об'єкти, нафтобази, нафтопереробні заводи і склади боєприпасів у кількох регіонах, зокрема у Воронежі, Саратові, Татарстані й Орлі. Додаткові менш масштабні атаки були здійснені за кілька днів до і після цього. Лише суботньої ночі Україна, схоже, завдала удару по нових нафтобазах у Калузькій і Тульській областях.
Досі незрозуміло, які саме системи озброєння Україна використовувала в цих операціях. Після широкомасштабної атаки 13-14 січня російські ЗМІ стверджували, що до удару по хімічному заводу в Брянську були залучені американські балістичні ракети малої дальності MGM-140 ATACMS і британські/французькі ракети Storm Shadow/SCALP-EG.
Україна не підтвердила використання західних ракетних технологій під час атак, а Росія ще не надала доказів, наприклад, фотографій уламків західних ракет. Однак, якщо це підтвердиться, це означатиме перетин значного порогу, оскільки стане першим задокументованим випадком використання західних ракет не лише проти військових цілей, але й проти промислових об'єктів, що мають потенціал подвійного використання.
Стратегічна кампанія впливу України. Її основна мета – підірвати військові можливості супротивника на етапах розгортання і раніше
Удари, свідками яких ми стали минулого тижня, є важливими, зокрема тому, що вони демонструють потенційний вплив скоординованої "стратегічної кампанії стримування" з боку України, яка використовує безпілотники і ракетні технології дальнього радіуса дії проти непідготовленого супротивника. Я виступав за такий підхід у своїй першій статті в Substack, рекомендуючи його як стратегію, яку Україна повинна застосовувати, а західні держави – підтримувати.
Стратегічне стримування/блокування зосереджується на військово-промисловій інфраструктурі держави-супротивника, ключових галузях оборонної промисловості, ланцюгах постачання, стратегічних транспортних вузлах і пов'язаних з ними активах. Її основна мета – підірвати військові можливості супротивника на етапах розгортання і підготовки до розгортання, зменшивши у такий спосіб сукупний обсяг військових матеріалів, доступних його військам.
Основна логіка такої кампанії проста: кожна одиниця техніки та військового майна, яка ніколи не потрапляє на фронт, – це те, що не потрібно знищувати там, заощаджуючи критично важливі людські ресурси та техніку з українського боку.
Стратегічні кампанії блокування військового потенціалу не обов'язково повинні бути рішучими, щоб бути ефективними. Насправді історично вони ніколи не були такими. Наприклад, найуспішнішим аспектом стратегічної повітряної кампанії союзників під час Другої світової війни були, мабуть, стратегічні упереджуючі удари по пов'язаній з війною промисловості нацистської Німеччини. Хоча ці удари не призвели до негайного краху німецької воєнної економіки – сукупний обсяг виробництва фактично зростав до середини 1944 року, попри інтенсифікацію бомбардувань – вони відіграли вирішальну роль у перемозі над Німеччиною, скоротивши обсяг виробництва набагато нижче теоретично можливого.
Це важливо: ключ до оцінки успіху стратегічної кампанії блокування лежить не в абсолютних показниках (наприклад, "Чи призвела вона до рішучої перемоги над ворогом?"), а у відносних показниках. Відповідне питання: порівняно з максимальним потенційним виробництвом супротивника, на який відсоток було зменшено сукупний обсяг виробництва? У цьому відношенні стратегічні кампанії з блокування, особливо ті, що передбачають застосування економічно ефективних ударних озброєнь великої дальності, можуть дати дуже позитивні результати (звісно, це стосується й інших гравців, включаючи Росію, НАТО і Китай).
Візьмемо за приклад Брянський хімічний завод, який був успішно атакований, що призвело до значних збитків. Ми ще не знаємо, як довго завод буде виведений з ладу. Він може відновити часткове виробництво протягом декількох днів або тижнів, а може залишатися непрацюючим протягом тривалого періоду. Хоча останній варіант був би ідеальним, навіть тимчасова зупинка виробництва вибухових речовин і ракетного палива є цінною. Зрештою, кожна одиниця обладнання, яка ніколи не буде вироблена, – це на одну одиницю менше, з якою потрібно мати справу на фронті.
Для ясності, Україна проводить стратегічну кампанію впливу (блокування) приблизно два роки, і вже досягла важливих результатів, таких як скорочення російських нафтопереробних потужностей на 17% до липня 2024-го. Однак досі Україні бракувало боєприпасів, необхідних для проведення такого типу стратегічної кампанії у більш широкому масштабі. З огляду на різке нарощування Україною виробництва ракет і безпілотників та її амбітні цілі, атаки, свідками яких ми стали цього тижня, є обнадійливою ознакою того, що українська стратегічна кампанія впливу (блокування) може спричинити дедалі більше проблем для Росії в найближчі місяці.
(Не)відповідь Росії. кремль наразі не має важливої частини своєї звичайної аудиторії
Ще одним цікавим висновком з ракетних ударів цього тижня є реакція Росії, яка була напрочуд слабкою, хоча й відносно. Москва негайно розпочала власні ракетні атаки, які трагічно призвели до загибелі цивільного населення в Україні.
Однак, як і у випадку з більшістю так званих російських "ракетних ударів у відповідь", залишається незрозумілим, чи були ці удари справді відповіддю, чи просто частиною заздалегідь спланованих операцій, які могли відбутися незалежно від того, якщо не в той конкретний день, то кількома днями пізніше. Варто зазначити, що Росія все ще зберігає сотні ракет, які вона, найімовірніше, має намір використати незалежно від дій України.
Найбільше привертає увагу відносна тиша з боку російського керівництва. Хоча були деякі коментарі у відповідь на непідтверджене використання ракет ATACMS і Storm Shadow/SCALP-EG під час удару по Брянську, загалом балаканина була мінімальною. Особливо помітно, що ядерна риторика, яку ми звикли очікувати після таких подій, була відсутня.
На мою думку, це пов'язано з тим, що Росія наразі не має важливої частини своєї звичайної аудиторії: американського керівництва. З відходом Байдена з Білого дому і приходом нової адміністрації Трампа, заклопотаної іншими питаннями, окрім України (наприклад, вторгненням до Канади і Гренландії), по той бік Атлантики мало уваги приділяється як діям України, так і реакції на них з боку Росії.
Багато російських ядерних погроз, хоча і не всі, нагадують дитячі істерики. Здебільшого їх краще ігнорувати. Існує наукова підтримка такого підходу. Реагуючи на кожну ядерну загрозу з надмірною увагою, ми ризикуємо створити те, що в літературі називають "пасткою зобов'язань", коли Росія може відчути себе змушеною діяти на виконання своїх погроз, щоб зберегти довіру до себе у майбутніх сценаріях.
Найкращий спосіб уникнути такої динаміки – це запобігти виникненню цих пасток зобов'язань. Здається, останніми днями ми, швидше несвідомо, ніж навмисно, робили саме це. Це урок, який варто засвоїти, і нам потрібно більше таких уроків, щоб рухатися далі.
Лебідь – це справжня назва державного герба України. Найважливіше, що це символ ельфійської трансформації. Символ-магніт. Магічний символ української ультранації!
Кампанія України зі стратегічного впливу починає набувати обрисів. Зброя, цілі та (не)відповідь Росії – Фабіян Гоффманн
Світ:
Науковий співробітник Університету Осло в Норвегії Фабіян Гоффманн (Fabian Hoffmann) звернув увагу на потужні стратегічні удари України по цілях глибоко в тилу російської території, так звану стратегію впливу (блокування) – обмеження військово-промислового потенціалу супротивника. І підкреслив доволі мляву реакцію та відсутність нових ядерних погроз з боку РФ.
250122-fabianhoffmann-1.jpg
На його думку, це пояснюється тим, що основна аудиторія таких погроз у Вашингтоні відійшла від справ, пише Фабіян Гоффманн на substack.com.
Минулого тижня відбулися одні з найінтенсивніших операцій із застосуванням українських безпілотників і ракет на сьогодні. Україна здійснила кілька масштабних атак на об'єкти критичної інфраструктури та військові цілі в глибині російської території, на відстані 1100 км за лінією фронту.
Найбільша атака відбулася в ніч з 13 на 14 січня, коли понад 100 безпілотників і ракет були націлені на російські промислові об'єкти, нафтобази, нафтопереробні заводи і склади боєприпасів у кількох регіонах, зокрема у Воронежі, Саратові, Татарстані й Орлі. Додаткові менш масштабні атаки були здійснені за кілька днів до і після цього. Лише суботньої ночі Україна, схоже, завдала удару по нових нафтобазах у Калузькій і Тульській областях.
Досі незрозуміло, які саме системи озброєння Україна використовувала в цих операціях. Після широкомасштабної атаки 13-14 січня російські ЗМІ стверджували, що до удару по хімічному заводу в Брянську були залучені американські балістичні ракети малої дальності MGM-140 ATACMS і британські/французькі ракети Storm Shadow/SCALP-EG.
Україна не підтвердила використання західних ракетних технологій під час атак, а Росія ще не надала доказів, наприклад, фотографій уламків західних ракет. Однак, якщо це підтвердиться, це означатиме перетин значного порогу, оскільки стане першим задокументованим випадком використання західних ракет не лише проти військових цілей, але й проти промислових об'єктів, що мають потенціал подвійного використання.
Стратегічна кампанія впливу України. Її основна мета – підірвати військові можливості супротивника на етапах розгортання і раніше
Удари, свідками яких ми стали минулого тижня, є важливими, зокрема тому, що вони демонструють потенційний вплив скоординованої "стратегічної кампанії стримування" з боку України, яка використовує безпілотники і ракетні технології дальнього радіуса дії проти непідготовленого супротивника. Я виступав за такий підхід у своїй першій статті в Substack, рекомендуючи його як стратегію, яку Україна повинна застосовувати, а західні держави – підтримувати.
Стратегічне стримування/блокування зосереджується на військово-промисловій інфраструктурі держави-супротивника, ключових галузях оборонної промисловості, ланцюгах постачання, стратегічних транспортних вузлах і пов'язаних з ними активах. Її основна мета – підірвати військові можливості супротивника на етапах розгортання і підготовки до розгортання, зменшивши у такий спосіб сукупний обсяг військових матеріалів, доступних його військам.
Основна логіка такої кампанії проста: кожна одиниця техніки та військового майна, яка ніколи не потрапляє на фронт, – це те, що не потрібно знищувати там, заощаджуючи критично важливі людські ресурси та техніку з українського боку.
Стратегічні кампанії блокування військового потенціалу не обов'язково повинні бути рішучими, щоб бути ефективними. Насправді історично вони ніколи не були такими. Наприклад, найуспішнішим аспектом стратегічної повітряної кампанії союзників під час Другої світової війни були, мабуть, стратегічні упереджуючі удари по пов'язаній з війною промисловості нацистської Німеччини. Хоча ці удари не призвели до негайного краху німецької воєнної економіки – сукупний обсяг виробництва фактично зростав до середини 1944 року, попри інтенсифікацію бомбардувань – вони відіграли вирішальну роль у перемозі над Німеччиною, скоротивши обсяг виробництва набагато нижче теоретично можливого.
Це важливо: ключ до оцінки успіху стратегічної кампанії блокування лежить не в абсолютних показниках (наприклад, "Чи призвела вона до рішучої перемоги над ворогом?"), а у відносних показниках. Відповідне питання: порівняно з максимальним потенційним виробництвом супротивника, на який відсоток було зменшено сукупний обсяг виробництва? У цьому відношенні стратегічні кампанії з блокування, особливо ті, що передбачають застосування економічно ефективних ударних озброєнь великої дальності, можуть дати дуже позитивні результати (звісно, це стосується й інших гравців, включаючи Росію, НАТО і Китай).
Візьмемо за приклад Брянський хімічний завод, який був успішно атакований, що призвело до значних збитків. Ми ще не знаємо, як довго завод буде виведений з ладу. Він може відновити часткове виробництво протягом декількох днів або тижнів, а може залишатися непрацюючим протягом тривалого періоду. Хоча останній варіант був би ідеальним, навіть тимчасова зупинка виробництва вибухових речовин і ракетного палива є цінною. Зрештою, кожна одиниця обладнання, яка ніколи не буде вироблена, – це на одну одиницю менше, з якою потрібно мати справу на фронті.
Для ясності, Україна проводить стратегічну кампанію впливу (блокування) приблизно два роки, і вже досягла важливих результатів, таких як скорочення російських нафтопереробних потужностей на 17% до липня 2024-го. Однак досі Україні бракувало боєприпасів, необхідних для проведення такого типу стратегічної кампанії у більш широкому масштабі. З огляду на різке нарощування Україною виробництва ракет і безпілотників та її амбітні цілі, атаки, свідками яких ми стали цього тижня, є обнадійливою ознакою того, що українська стратегічна кампанія впливу (блокування) може спричинити дедалі більше проблем для Росії в найближчі місяці.
(Не)відповідь Росії. кремль наразі не має важливої частини своєї звичайної аудиторії
Ще одним цікавим висновком з ракетних ударів цього тижня є реакція Росії, яка була напрочуд слабкою, хоча й відносно. Москва негайно розпочала власні ракетні атаки, які трагічно призвели до загибелі цивільного населення в Україні.
Однак, як і у випадку з більшістю так званих російських "ракетних ударів у відповідь", залишається незрозумілим, чи були ці удари справді відповіддю, чи просто частиною заздалегідь спланованих операцій, які могли відбутися незалежно від того, якщо не в той конкретний день, то кількома днями пізніше. Варто зазначити, що Росія все ще зберігає сотні ракет, які вона, найімовірніше, має намір використати незалежно від дій України.
Найбільше привертає увагу відносна тиша з боку російського керівництва. Хоча були деякі коментарі у відповідь на непідтверджене використання ракет ATACMS і Storm Shadow/SCALP-EG під час удару по Брянську, загалом балаканина була мінімальною. Особливо помітно, що ядерна риторика, яку ми звикли очікувати після таких подій, була відсутня.
На мою думку, це пов'язано з тим, що Росія наразі не має важливої частини своєї звичайної аудиторії: американського керівництва. З відходом Байдена з Білого дому і приходом нової адміністрації Трампа, заклопотаної іншими питаннями, окрім України (наприклад, вторгненням до Канади і Гренландії), по той бік Атлантики мало уваги приділяється як діям України, так і реакції на них з боку Росії.
Багато російських ядерних погроз, хоча і не всі, нагадують дитячі істерики. Здебільшого їх краще ігнорувати. Існує наукова підтримка такого підходу. Реагуючи на кожну ядерну загрозу з надмірною увагою, ми ризикуємо створити те, що в літературі називають "пасткою зобов'язань", коли Росія може відчути себе змушеною діяти на виконання своїх погроз, щоб зберегти довіру до себе у майбутніх сценаріях.
Найкращий спосіб уникнути такої динаміки – це запобігти виникненню цих пасток зобов'язань. Здається, останніми днями ми, швидше несвідомо, ніж навмисно, робили саме це. Це урок, який варто засвоїти, і нам потрібно більше таких уроків, щоб рухатися далі.
Переклад iPress
Аналізуємо події та наслідки.
Зверніть увагу
Ельфи Ісуса Хреста та їх символіка на гербі української ультранації (аудіо)