Останнім часом в Україні відбувається немало фольклорних фестивалів, зрештою, вони проводились і в радянські часи, але дивним чином у свідомості сучасного покоління перетворили народне мистецтво на нудну примітивщину. “Ростоки” виявились шокуючими -- довелося запитати самих себе, чи знаємо ми, яка ж вона насправді автентична українська традиція?
Термін “українська народна музика” сприймається неоднозначно і викликає фанатичне залюбування з одного боку і абсолютну байдужість з іншого. Важко витягнути з себе захоплення, коли в екрані телевізора танцює державний колектив з 20 молодиків в однакових шароварах – це вже приїлося і цілком справедливо названо “шароварщиною”. Така собі народна українська попса, яку теж хтось любить.
Режисер-постановник фестивалю Володимир Голосняк, розповідаючи про ексклюзивність “Ростоків”, наголосив, що тут ви не почуєте колективи, яких вчили академічно співати українські пісні, не побачите чужорідні інструменти, на кшталт радянської бандури, на якій можна грати Бетховена. Перша Всеукраїнська мистецька акція автентичної музики “Ростоки” має на меті витягти на світ Божий те справжнє і прадавнє, що у первісному вигляді вдалося віднайти під час фольклорних експедицій по селам України.
Насправді, залишилось зовсім мало часу до того, як автентична фольклорна традиція зникне. Її памятають люди, яким за 70 років. Ще 10-15 років і ми вже не зможемо почути цих людей. Старесеньких бабусь та дідусів вже не можна привезти на фестиваль і послухати, як же вони насправді співають, але їхні традиції один до одного намагаються перейняти небайдужі, які їздять у фольклорні експедиції, реставрують українську музику й спів, переймають правдиву манеру гри. Саме реставрований і правдивий фольклор презентують “Ростоки”. Це перша Всеукраїнська акція такого плану.
Те, що “Ростоки” оселилися у Івано-Франківську невипадково. Начальник відділу культури та туризму ОДА Володимир Федорак зауважив, що наше місто є знаковим у культурному плані. Невипадково у кольоровій гамі символіки фестивалю переважає помарнчевий – як не як, а революція дала поштовх до розвитку свого рідного.
Хоча, як розповідає Володимир Федорак, до свідомості владних кіл довго доходило, що необхідно нарешті проводити автентичні фестивалі, “Ростоки” пройшли на дуже високому професійному рівні. Якщо вдасться покласти цей фестиваль на традиційну основу, то влітку матимемо змогу окультурюватись на свіжому повітрі Шешор, а взимку на “Ростоках”. Щоправда, ці два фестивалі не є ідентичними. “Шешори” роблять більший акцент на фольклорі у сучасній обробці, в той час як у “Ростоках” він стовідсотково чистий.
Ця чистота і первісність фольклору магічно діє на підсвідомість. Зачаровує і поглинає водночас. Цей фольклор ніхто не зможе назвати примітивним, бо він безмежно глибинний, майже містичний. Наші предки співали пісень і танцювали не для естетичного задоволення – кожен рух, звук чи форма мали своє ритуальне призначення, до розгадки яких можна наблизитись лише на автентичних фестивалях.
Протягом трьох днів “Ростоки” продемонстрували традиційний фольклор різних регіонів України. Рівненський гурт “Веснянка” відтворив обряд повивання молодої, традиційні весільні пісні Сумщини заспівав “Серпанок”, різдвяні колядки запропонував “Родовід”. Надзвичайно хвилююче прозвучали древні переливи у виконанні Наталі та Олександра Терещенків із Кіровоградщини.
Із Києва до Івано-Франківська завітав гурт “Древо”, який вже співав у “Шешорах” – він започаткував автентичне відтворення прадавнього співу без жодної обробки. Ліричні пісні та колядки Житомирщини привіз “Володар”, а Тернопільський гурт “Буття” заграв традиційні тернопільські пісні.
Справжнім відкриттям для міста стало презентування лірницької та кобзарської традиції Центральної та Східної України. Лірник і кобзар Тарас Компаніченко спростував загальнопоширений міф про те, що українські народні пісні найкраще співати за чаркою. Звісно, є у традиційному фольклорі і веселі, жартівливі і сороміцькі пісні, але більшість пісень таки відзачається глибинністю і філософським змістом. Тарас звернув увагу на те, що фестиваль в жодному разі не робить виклик академічному мистецтву, але українська еліта зараз як ніколи перебуває у у пошуку свого національного “Я” і тому необхідно чітко розмежувати – оце є автентична музика, а це академічна, а цей жанр побутував в радянські часи і має називатися не українським народним фольклором, а “соц-реалістичним етно-академізмом” (по-іншому -- шароварщиною).
Такі ракові пухлини у радянський період були в кожній культурі і були покликані позиціонувати народне мистецтво як меншовартісне. Звідси й бажання якомога більше наблизити народне до естрадного, грати на балалайці Вівальді, а на бандурі Бетховена. Сучасна молодь остаточно введена в оману і і втратила слуховий звязок зі своїми традиціями. Зрозуміло, що американський рок за таких умов став ближчим, ніж спів рідної бабусі. Зрозуміло, що молодь, яка прийшла на “Ростоки” багато чого переосмислила. Все ж таки українські етно-гурти на кшталт “Гайдамаків”, “Мандрів”, “Перкалаби” залишаються найбільш популярними. Третій день фестивалю це довів, зібравши на заключний концерт у драмтеатрі небачену кількість молоді.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Фестиваль української автентичної музики “Ростоки”
Світ:
05121701s.jpg
Режисер-постановник фестивалю Володимир Голосняк, розповідаючи про ексклюзивність “Ростоків”, наголосив, що тут ви не почуєте колективи, яких вчили академічно співати українські пісні, не побачите чужорідні інструменти, на кшталт радянської бандури, на якій можна грати Бетховена. Перша Всеукраїнська мистецька акція автентичної музики “Ростоки” має на меті витягти на світ Божий те справжнє і прадавнє, що у первісному вигляді вдалося віднайти під час фольклорних експедицій по селам України.
Насправді, залишилось зовсім мало часу до того, як автентична фольклорна традиція зникне. Її памятають люди, яким за 70 років. Ще 10-15 років і ми вже не зможемо почути цих людей. Старесеньких бабусь та дідусів вже не можна привезти на фестиваль і послухати, як же вони насправді співають, але їхні традиції один до одного намагаються перейняти небайдужі, які їздять у фольклорні експедиції, реставрують українську музику й спів, переймають правдиву манеру гри. Саме реставрований і правдивий фольклор презентують “Ростоки”. Це перша Всеукраїнська акція такого плану.
Те, що “Ростоки” оселилися у Івано-Франківську невипадково. Начальник відділу культури та туризму ОДА Володимир Федорак зауважив, що наше місто є знаковим у культурному плані. Невипадково у кольоровій гамі символіки фестивалю переважає помарнчевий – як не як, а революція дала поштовх до розвитку свого рідного.
Хоча, як розповідає Володимир Федорак, до свідомості владних кіл довго доходило, що необхідно нарешті проводити автентичні фестивалі, “Ростоки” пройшли на дуже високому професійному рівні. Якщо вдасться покласти цей фестиваль на традиційну основу, то влітку матимемо змогу окультурюватись на свіжому повітрі Шешор, а взимку на “Ростоках”. Щоправда, ці два фестивалі не є ідентичними. “Шешори” роблять більший акцент на фольклорі у сучасній обробці, в той час як у “Ростоках” він стовідсотково чистий.
Ця чистота і первісність фольклору магічно діє на підсвідомість. Зачаровує і поглинає водночас. Цей фольклор ніхто не зможе назвати примітивним, бо він безмежно глибинний, майже містичний. Наші предки співали пісень і танцювали не для естетичного задоволення – кожен рух, звук чи форма мали своє ритуальне призначення, до розгадки яких можна наблизитись лише на автентичних фестивалях.
Протягом трьох днів “Ростоки” продемонстрували традиційний фольклор різних регіонів України. Рівненський гурт “Веснянка” відтворив обряд повивання молодої, традиційні весільні пісні Сумщини заспівав “Серпанок”, різдвяні колядки запропонував “Родовід”. Надзвичайно хвилююче прозвучали древні переливи у виконанні Наталі та Олександра Терещенків із Кіровоградщини.
Із Києва до Івано-Франківська завітав гурт “Древо”, який вже співав у “Шешорах” – він започаткував автентичне відтворення прадавнього співу без жодної обробки. Ліричні пісні та колядки Житомирщини привіз “Володар”, а Тернопільський гурт “Буття” заграв традиційні тернопільські пісні.
Справжнім відкриттям для міста стало презентування лірницької та кобзарської традиції Центральної та Східної України. Лірник і кобзар Тарас Компаніченко спростував загальнопоширений міф про те, що українські народні пісні найкраще співати за чаркою. Звісно, є у традиційному фольклорі і веселі, жартівливі і сороміцькі пісні, але більшість пісень таки відзачається глибинністю і філософським змістом. Тарас звернув увагу на те, що фестиваль в жодному разі не робить виклик академічному мистецтву, але українська еліта зараз як ніколи перебуває у у пошуку свого національного “Я” і тому необхідно чітко розмежувати – оце є автентична музика, а це академічна, а цей жанр побутував в радянські часи і має називатися не українським народним фольклором, а “соц-реалістичним етно-академізмом” (по-іншому -- шароварщиною).
Такі ракові пухлини у радянський період були в кожній культурі і були покликані позиціонувати народне мистецтво як меншовартісне. Звідси й бажання якомога більше наблизити народне до естрадного, грати на балалайці Вівальді, а на бандурі Бетховена. Сучасна молодь остаточно введена в оману і і втратила слуховий звязок зі своїми традиціями. Зрозуміло, що американський рок за таких умов став ближчим, ніж спів рідної бабусі. Зрозуміло, що молодь, яка прийшла на “Ростоки” багато чого переосмислила. Все ж таки українські етно-гурти на кшталт “Гайдамаків”, “Мандрів”, “Перкалаби” залишаються найбільш популярними. Третій день фестивалю це довів, зібравши на заключний концерт у драмтеатрі небачену кількість молоді.
----------------------------------------------------
В тему:
Гайдамаки — правдиві воїни світла
Осучаснений фольклор здобуває все більшу популярність
Просунута українська молодь вимагає фольклору у сучасному виконанні
Популярність етніки зростає
Повернення до рідного
Другий кліп колискової від Росави «Ой, спи, дитя, в колисоньці»
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков