"Чотири тижні тому Україна уклала угоду щодо імпорту природного газу за посередництвом "РосУкрЕнерго", холдингової компанії, зареєстрованої у Швейцарії. Тепер ця маловідома компанія привертає багато небажаної для себе уваги", - пише Ендрю Крамер у матеріалі, опублікованому в американському виданні "The New York Times".
Завдяки угоді з Україною вона за один день стала одною з найбільших компаній у Європі, що продають енергоресурси. Тепер "РосУкрЕнерго" обіцяє, що її діяльність стане прозорішою. Половиною акцій компанії володіє російський газовий гігант "Газпром", власники іншої половини залишаються невідомими. Вигідні умови, які вона отримувала в минулому від "Газпрому", також викликають багато запитань.
Засекреченість "РосУкрЕнерго" спонукала парламенти України і Росії розпочати розслідування її діяльності, а російські журналісти спробували розплутати павутиння холдингів і дочірніх компаній у структурі її власності.
У вівторок українська влада затвердила одну зі складових угоди від 4 січня. Антимонопольний комітет надав "РосУкрЕнерго" дозвіл на продаж природного газу в Україні через спільне підприємство з "Нафтогазом", українською державною газовою компанією. Але виглядає, що спільна угода щодо імпорту газу з Росії в Україну залишається під питанням через критичні зауваження на її адресу, що дедалі стають гучнішими (2 лютого цю угоду було підписано, - ред. Кор.net).
До цього "РосУкрЕнерго" працювала за лаштунками як посередник при укладанні угод на постачання природного газу на території колишнього Радянського Союзу від імені невідомих міжнародних інвесторів. Минулого місяця член правління "РосУкрЕнерго" визнав, що компанії важко адаптуватися до своєї нової ролі.
"Ми маємо проблему з іміджем", - каже Вольфганг Пучек, член правління "РосУкрЕнерго". У правлінні він представляє інвесторів, імена яких не розголошуються.
"Наша структура створювалася як посередник в економічній діяльності, а тепер вона має безпосередній стосунок до політики", - сказав він в телефонному інтерв’ю з Відня, де розташовано його офіс. "Отже, ми стали об’єктом нападок для всіх політичних сил".
"РосУкрЕнерго" не має фізичних активів, а в її офісі у швейцарському місті Цуг працює кільканадцять співробітників. За словами пана Пучека, минулого року прибутки компанії до сплати податків склали 500 мільйонів доларів.
"РосУкрЕнерго" імпортує природний газ із Центральної Азії в Україну через газогони, власником яких є "Газпром". На думку аналітиків, цю послугу "Газпром" може надавати без допомоги посередника, який заробляє на цьому величезні прибутки. За оцінками, передача цього бізнесу іншій компанії коштуватиме російській державній газовій монополії (а також російським платникам податків та споживачам природного газу в Україні) сотні мільйонів доларів.
Невідомо, наскільки прибутковою є остання угода для "РосУкрЕнерго" в її ролі монопольного постачальника як російського, так і центральноазіатського природного газу в Україну.
Розслідування в Росії та Україні проливають світло на розповсюджене використання холдингових компаній та офшорних фірм - подібна практика ведення бізнесу поширилася в Росії в 1990-ті роки. Переважно ця діяльність залишається в тіні, завіса інколи піднімається тільки під час якоїсь кризи.
Можна навести яскравий приклад такої діяльності в період нестабільності 1990-х років, коли російські слідчі розслідували схеми відмивання грошей. Їм удалося відстежити 70 мільярдів доларів до адреси на крихітному острові Науру, за якою була якась халупа. Ці гроші були пов’язані з російською мафією, після викриття тіньових схем західні країни наклали на Науру санкції.
У грудні 2004 року підрозділ нафтової компанії "Юкос" було продано на сумнівному аукціоні невідомій компанії "БайкалФінансГруп", зареєстрованій за адресою обшарпаної крамниці з продажу мобільних телефонів за 270 кілометрів від Москви. Компанія "БайкалФінансГруп" заплатила за цей підрозділ 9,37 мільярдів доларів, набагато нижче ринкової ціни (яка складала, за оцінками, від 14 до 22 мільярдів доларів), і швидко продала його контрольованій державою енергетичній компанії "Роснефть". Цей продаж був розцінений як початок часткової націоналізації російських нафтових компаній.
Компанія "РосУкрЕнерго" виникла на основі попередньої компанії, яка була зареєстрована в якомусь угорському селі, попередником цієї компанії була торгова фірма "Ітера". Російська "Новая газета" минулого тижня писала, що прибутки від діяльності "Ітери" дозволяли цілому поколінню бізнесменів із політичними зв’язками в Москві і Києві вести розкішний спосіб життя.
За словами Юлії Тимошенко, колишнього прем’єр-міністра України, нинішній заступник директора та колишній голова "Нафтогазу" були серед власників "РосУкрЕнерго". Жоден із них не відповів на прохання прокоментувати це телефоном.
Крім цього, колишній голова української служби безпеки Олександр Турчинов, який очолює виборчу кампанію пані Тимошенко, натякнув, що одна з провідних ролей у компанії "РосУкрЕнерго" належить Семену Могілевичу, якого звинувачують у тому, що він є одним із ватажків російської організованої злочинності. Пана Могілевича пов’язують із різними злочинами, у тому числі з відмиванням грошей на Науру в 1990-ті роки. Видання "Українська правда" наводить слова пана Турчинова про те, що пан Могілевич має стосунок до діяльності "РосУкрЕнерго" з 2004 року.
Пан Могілевич розшукується ФБР за підозрою у здирництві, шахрайстві з цінними паперами та відмиванні грошей, згідно з даними веб-сайту цього відомства. На сайті повідомляється, що пан Могілевич, відомий також як Сева, ймовірно мешкає в Москві.
Проте пан Пучек категорично спростував, що будь-хто з власників "РосУкрЕнерго" має кримінальні зв’язки.
Згідно з угодою, яка розв’язала газовий конфлікт між Росією та Україною, компанія "РосУкрЕнерго" купуватиме російський природний газ за 230 доларів за тисячу кубометрів і продаватиме його Україні за 95 доларів за тисячу кубометрів. Вона компенсуватиме різницю цін або за рахунок продажу газу в Європі, де ціна складає приблизно 230 доларів за тисячу кубометрів, або за рахунок змішування російського газу з дешевшим газом із Центральної Азії. Аналітики кажуть, що можливий прибуток залежить від співвідношення часток газу в суміші та від обсягу газу, реекспортованого в Західну Європу.
Інтереси неназваних інвесторів "РосУкрЕнерго" представляє "Raiffeisen Investments", дочірня компанія банку "Raiffeisen Zentralbank", який розташовано у Відні. Пан Пучек, який представляє інвесторів компанії "Raiffeisen", каже, що у своїй діяльності "РосУкрЕнерго" суворо дотримується європейського банківського законодавства. Він каже, що знає цих інвесторів, і що закон не вимагає, аби їхні імена оприлюднювалися. Акції компанії не є іменними, тому будь-яка особа, що має сертифікати акцій, є власником компанії. За словами пана Пучека, звичайно акції зберігаються в сейфах банківського сховища.
Пан Пучек каже, що представники власників акцій проводять збори правління в місті Цуг, але вони, як правило, не контролюють поточні питання постачання й транзиту газу.
"Головна роль у виробничих питаннях належить "Газпрому", - каже він. "Формально, це 50-50, але на практиці головним партнером є "Газпром". Компанія "Raiffeisen" не має впливу на поточну діяльність". За словами пана Пучека, "РосУкрЕнерго" "дає "Газпрому" можливість досягати компромісів, які дозволяють зберегти обличчя всім зацікавленим сторонам". "Газпром" не міг безпосередньо погодитися на угоду з Україною, але за допомогою посередництва "РосУкрЕнерго" це стало можливими. "З іншого боку, цілком зрозумілим є те, що газогони перебувають під контролем "Газпрому", - додає він.
Але той факт, що компанія "РосУкрЕнерго" відіграє роль ширми для неназваних власників, стає незручним для "Газпрому", як вважають аналітики, котрі стежать за його діяльністю. Урядовці в Росії та Україні вимагають більшої відкритості.
Одним із шляхів, який дозволить зробити структуру власності прозорою, може бути продаж частки "Raiffeisen" компанії "Нафтогаз". За словами пана Пучека, інвестори можуть розглянути таку пропозицію, хоча українські урядовці кажуть, що вона є малоймовірною. Тим часом, "РосУкрЕнерго" планує виставити свої акції для продажу на біржі, як каже пан Пучек. Це буде перший випадок, коли на біржі розміщатимуться акції офшорної компанії з колишнього Радянського Союзу з темним минулим.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
New York Times: Українська газова угода привертає увагу до загадкового імпортера
Світ:
Засекреченість "РосУкрЕнерго" спонукала парламенти України і Росії розпочати розслідування її діяльності, а російські журналісти спробували розплутати павутиння холдингів і дочірніх компаній у структурі її власності.
У вівторок українська влада затвердила одну зі складових угоди від 4 січня. Антимонопольний комітет надав "РосУкрЕнерго" дозвіл на продаж природного газу в Україні через спільне підприємство з "Нафтогазом", українською державною газовою компанією. Але виглядає, що спільна угода щодо імпорту газу з Росії в Україну залишається під питанням через критичні зауваження на її адресу, що дедалі стають гучнішими (2 лютого цю угоду було підписано, - ред. Кор.net).
До цього "РосУкрЕнерго" працювала за лаштунками як посередник при укладанні угод на постачання природного газу на території колишнього Радянського Союзу від імені невідомих міжнародних інвесторів. Минулого місяця член правління "РосУкрЕнерго" визнав, що компанії важко адаптуватися до своєї нової ролі.
"Ми маємо проблему з іміджем", - каже Вольфганг Пучек, член правління "РосУкрЕнерго". У правлінні він представляє інвесторів, імена яких не розголошуються.
"Наша структура створювалася як посередник в економічній діяльності, а тепер вона має безпосередній стосунок до політики", - сказав він в телефонному інтерв’ю з Відня, де розташовано його офіс. "Отже, ми стали об’єктом нападок для всіх політичних сил".
"РосУкрЕнерго" не має фізичних активів, а в її офісі у швейцарському місті Цуг працює кільканадцять співробітників. За словами пана Пучека, минулого року прибутки компанії до сплати податків склали 500 мільйонів доларів.
"РосУкрЕнерго" імпортує природний газ із Центральної Азії в Україну через газогони, власником яких є "Газпром". На думку аналітиків, цю послугу "Газпром" може надавати без допомоги посередника, який заробляє на цьому величезні прибутки. За оцінками, передача цього бізнесу іншій компанії коштуватиме російській державній газовій монополії (а також російським платникам податків та споживачам природного газу в Україні) сотні мільйонів доларів.
Невідомо, наскільки прибутковою є остання угода для "РосУкрЕнерго" в її ролі монопольного постачальника як російського, так і центральноазіатського природного газу в Україну.
Розслідування в Росії та Україні проливають світло на розповсюджене використання холдингових компаній та офшорних фірм - подібна практика ведення бізнесу поширилася в Росії в 1990-ті роки. Переважно ця діяльність залишається в тіні, завіса інколи піднімається тільки під час якоїсь кризи.
Можна навести яскравий приклад такої діяльності в період нестабільності 1990-х років, коли російські слідчі розслідували схеми відмивання грошей. Їм удалося відстежити 70 мільярдів доларів до адреси на крихітному острові Науру, за якою була якась халупа. Ці гроші були пов’язані з російською мафією, після викриття тіньових схем західні країни наклали на Науру санкції.
У грудні 2004 року підрозділ нафтової компанії "Юкос" було продано на сумнівному аукціоні невідомій компанії "БайкалФінансГруп", зареєстрованій за адресою обшарпаної крамниці з продажу мобільних телефонів за 270 кілометрів від Москви. Компанія "БайкалФінансГруп" заплатила за цей підрозділ 9,37 мільярдів доларів, набагато нижче ринкової ціни (яка складала, за оцінками, від 14 до 22 мільярдів доларів), і швидко продала його контрольованій державою енергетичній компанії "Роснефть". Цей продаж був розцінений як початок часткової націоналізації російських нафтових компаній.
Компанія "РосУкрЕнерго" виникла на основі попередньої компанії, яка була зареєстрована в якомусь угорському селі, попередником цієї компанії була торгова фірма "Ітера". Російська "Новая газета" минулого тижня писала, що прибутки від діяльності "Ітери" дозволяли цілому поколінню бізнесменів із політичними зв’язками в Москві і Києві вести розкішний спосіб життя.
За словами Юлії Тимошенко, колишнього прем’єр-міністра України, нинішній заступник директора та колишній голова "Нафтогазу" були серед власників "РосУкрЕнерго". Жоден із них не відповів на прохання прокоментувати це телефоном.
Крім цього, колишній голова української служби безпеки Олександр Турчинов, який очолює виборчу кампанію пані Тимошенко, натякнув, що одна з провідних ролей у компанії "РосУкрЕнерго" належить Семену Могілевичу, якого звинувачують у тому, що він є одним із ватажків російської організованої злочинності. Пана Могілевича пов’язують із різними злочинами, у тому числі з відмиванням грошей на Науру в 1990-ті роки. Видання "Українська правда" наводить слова пана Турчинова про те, що пан Могілевич має стосунок до діяльності "РосУкрЕнерго" з 2004 року.
Пан Могілевич розшукується ФБР за підозрою у здирництві, шахрайстві з цінними паперами та відмиванні грошей, згідно з даними веб-сайту цього відомства. На сайті повідомляється, що пан Могілевич, відомий також як Сева, ймовірно мешкає в Москві.
Проте пан Пучек категорично спростував, що будь-хто з власників "РосУкрЕнерго" має кримінальні зв’язки.
Згідно з угодою, яка розв’язала газовий конфлікт між Росією та Україною, компанія "РосУкрЕнерго" купуватиме російський природний газ за 230 доларів за тисячу кубометрів і продаватиме його Україні за 95 доларів за тисячу кубометрів. Вона компенсуватиме різницю цін або за рахунок продажу газу в Європі, де ціна складає приблизно 230 доларів за тисячу кубометрів, або за рахунок змішування російського газу з дешевшим газом із Центральної Азії. Аналітики кажуть, що можливий прибуток залежить від співвідношення часток газу в суміші та від обсягу газу, реекспортованого в Західну Європу.
Інтереси неназваних інвесторів "РосУкрЕнерго" представляє "Raiffeisen Investments", дочірня компанія банку "Raiffeisen Zentralbank", який розташовано у Відні. Пан Пучек, який представляє інвесторів компанії "Raiffeisen", каже, що у своїй діяльності "РосУкрЕнерго" суворо дотримується європейського банківського законодавства. Він каже, що знає цих інвесторів, і що закон не вимагає, аби їхні імена оприлюднювалися. Акції компанії не є іменними, тому будь-яка особа, що має сертифікати акцій, є власником компанії. За словами пана Пучека, звичайно акції зберігаються в сейфах банківського сховища.
Пан Пучек каже, що представники власників акцій проводять збори правління в місті Цуг, але вони, як правило, не контролюють поточні питання постачання й транзиту газу.
"Головна роль у виробничих питаннях належить "Газпрому", - каже він. "Формально, це 50-50, але на практиці головним партнером є "Газпром". Компанія "Raiffeisen" не має впливу на поточну діяльність". За словами пана Пучека, "РосУкрЕнерго" "дає "Газпрому" можливість досягати компромісів, які дозволяють зберегти обличчя всім зацікавленим сторонам". "Газпром" не міг безпосередньо погодитися на угоду з Україною, але за допомогою посередництва "РосУкрЕнерго" це стало можливими. "З іншого боку, цілком зрозумілим є те, що газогони перебувають під контролем "Газпрому", - додає він.
Але той факт, що компанія "РосУкрЕнерго" відіграє роль ширми для неназваних власників, стає незручним для "Газпрому", як вважають аналітики, котрі стежать за його діяльністю. Урядовці в Росії та Україні вимагають більшої відкритості.
Одним із шляхів, який дозволить зробити структуру власності прозорою, може бути продаж частки "Raiffeisen" компанії "Нафтогаз". За словами пана Пучека, інвестори можуть розглянути таку пропозицію, хоча українські урядовці кажуть, що вона є малоймовірною. Тим часом, "РосУкрЕнерго" планує виставити свої акції для продажу на біржі, як каже пан Пучек. Це буде перший випадок, коли на біржі розміщатимуться акції офшорної компанії з колишнього Радянського Союзу з темним минулим.
Переклад Сергія Пантюхіна.
----------------------------------
В тему:
Газированная Россия
Від газової кризи до Третього Гетьманату
УНА: Референдум — шлях до подолання системної кризи
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля