Цього разу українські лідери продали Путіну те, що у минулому вони не дали йому привласнити: контроль над українським урядом з боку Кремля.
Деколи вузли суперечностей в міжнародних відносинах відразу впадають в очі – такі, як перемога ісламських фундаменталістів на виборах в Палестині, що паралізувала на якийсь час політику адміністрації Буша по просуванню демократії на Близькому Сході. Проте іноді ці вузли ускладнені, заплутані або просто непрозорі, щоб в них розібратися, і тому про них рідко пише преса і їх мало хто розуміє за межами вузького кола експертів.
Ймовірно, цією причиною можна пояснити той факт, що у Вашингтоні мало обговорювалася газова операція між Росією і Україною, яка в деякому роді може мати таке ж велике значення, як палестинські вибори.
Ця операція – приклад жахливо заплутаного клубка з півдесятка контрактів, угод з приводу цін і таємних угод про оплату за транзит газу і способи його зберігання. Всі ці деталі здаються надзвичайно нудними, але саме вони можуть схилити чашу вагів в Східній Європі не на користь демократії.
Ця історія почалася на початку січня, коли російський президент Володимир Путін зробив помилку, припинивши постачання газу в Україну – і у велику частину Західної Європи, яка одержує російський газ через українські трубопроводи. Путін, який силовими методами намагався примусити Україну погодитися з чотирикратним збільшенням ціни, піддався різкій критиці з боку крупних споживачів російського газу, таких як Німеччина, і швидко відступив.
Через кілька днів було оголошено про укладення угоди між Москвою і Києвом, яке, на перший погляд, вирішувало суперечку на більш менш справедливій основі: номінальна ціна на російський газ підвищилася лише на 90%.
Лише більш ніж через місяць адміністрація Буша і інші ключові союзники прозахідних властей України, вибраних після перемоги народної "помаранчевої революції" 2004 року, дізналися, в чому полягала суть угоди між Росією і Україною. Те, що вони дізналися, їх вразило. Президент України Віктор Ющенко і прем'єр-міністр Юрій Єхануров погодилися купувати газ для України через швейцарську торгову компанію. Імена її власників і бенефіціарів офіційно невідомі, але, з чуток, до числа цих осіб входять високопоставлені чиновники і представники організованих злочинних угрупувань як Росії, так і України.
Ющенко і Єхануров надали цій же сумнівній компанії частку в 50% в бізнесі по доставці газу українським споживачам. Угода гарантує Україні лише те, що ціни на газ, що поставляється на Україну, не підвищуватимуться протягом декількох місяців. Але при цьому угода обумовлює, що плата, що стягується Україною за зберігання російського газу і його транзит на захід, зберігатиметься на одному рівні протягом 25 років.
Яке це має відношення до демократії в Європі? По суті, як визнали деякі американські експерти, цього разу українські лідери продали Путіну те, що у минулому вони не дали йому привласнити: контроль над українським урядом з боку Кремля. Російський лідер витратив багато грошей і людських ресурсів на Україні в кінці 2004 року в безцеремонній спробі зробити президентом промосковського лідера, а українську політичну систему перетворити на копію нового авторитарного російського порядку. Його втручання призвело до "помаранчевої революції" і до того, що на демократичних виборах перемогу отримав Віктор Ющенко, орієнтований на вступ України до НАТО і Євросоюзу.
Путін розглядає крихку нову демократію на Україні, а також демократичний уряд крихітної Грузії як страшні погрози. Якщо демократія в західному стилі зміцниться і розповсюдиться по інших колишніх радянських республіках Східної Європи, це приведе до підриву і ізоляції антидемократичного режиму самого Путіна. Більш того, Україна і її сусіди скоріше інтегруються до Європи, ніж залишаться економічними і політичними васалами Росії.
Після бурхливого політичного року в Україні 26 березня пройдуть ще одні важливі вибори – вибори до парламенту, що одержав нові повноваження. Цього разу Путін уникає відкритого втручання в передвиборну кампанію. Натомість він спровокував газову кризу і надав своїм українським ворогам вибір: "проковтнути" різке збільшення ціни на паливо посередині зими, всього за декілька тижнів до виборів, або ж передати Росії важелі управління енергетичною інфраструктурою України і разом з цим – здатність у будьякий час влаштувати нову газову кризу.
Ющенко і Єхануров пішли по другому шляху, погодившись на те, що величезна частина доходів поступатиме бенефіціаріям швейцарської компанії, імена яких залишаються невідомими публіці. Коли за роз'ясненнями до них звернулися офіційні представники США, Ющенко і Єхануров заявили, що у них не було вибору. І до цього дня вони стверджують, що не знають, хто є власником компанії, якою Україна переказуватиме мільярди доларів.
Як врятувати демократію на Україні, і чи є шанс на те, що одного разу демократія знов повстане в Росії? Як і на Близькому Сході, адміністрації Буша належить зробити важкий вибір. Якщо наступний уряд України очолять прозахідні сили (у чому сьогодні не можна бути упевненим), президент Буш може примусити їх анулювати цю газову операцію як перший крок зі вступу України в НАТО. Але це може привести до нового протистояння між Україною і Путіним, в якому Києву може бути потрібною підтримка Сполучених Штатів і Євросоюзу, – в той момент, коли ці ж союзники просять Кремль допомогти у вирішенні проблем Палестини і Ірану.
Або адміністрація Буша вирішить закрити очі на газовий імперіалізм Путіна, залишивши складну проблему в мороці, як зараз. Українці кінець кінцем можуть знайти спосіб звільнитися від задушливої хватки Росії. Але цього може і не трапитися, і у такому разі буде зведений нанівець один з важливих демократичних проривів епохи президента Буша.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
"The Washington Post": Вибухонебезпечна газова операція
Світ:
Ймовірно, цією причиною можна пояснити той факт, що у Вашингтоні мало обговорювалася газова операція між Росією і Україною, яка в деякому роді може мати таке ж велике значення, як палестинські вибори.
Ця операція – приклад жахливо заплутаного клубка з півдесятка контрактів, угод з приводу цін і таємних угод про оплату за транзит газу і способи його зберігання. Всі ці деталі здаються надзвичайно нудними, але саме вони можуть схилити чашу вагів в Східній Європі не на користь демократії.
Ця історія почалася на початку січня, коли російський президент Володимир Путін зробив помилку, припинивши постачання газу в Україну – і у велику частину Західної Європи, яка одержує російський газ через українські трубопроводи. Путін, який силовими методами намагався примусити Україну погодитися з чотирикратним збільшенням ціни, піддався різкій критиці з боку крупних споживачів російського газу, таких як Німеччина, і швидко відступив.
Через кілька днів було оголошено про укладення угоди між Москвою і Києвом, яке, на перший погляд, вирішувало суперечку на більш менш справедливій основі: номінальна ціна на російський газ підвищилася лише на 90%.
Лише більш ніж через місяць адміністрація Буша і інші ключові союзники прозахідних властей України, вибраних після перемоги народної "помаранчевої революції" 2004 року, дізналися, в чому полягала суть угоди між Росією і Україною. Те, що вони дізналися, їх вразило. Президент України Віктор Ющенко і прем'єр-міністр Юрій Єхануров погодилися купувати газ для України через швейцарську торгову компанію. Імена її власників і бенефіціарів офіційно невідомі, але, з чуток, до числа цих осіб входять високопоставлені чиновники і представники організованих злочинних угрупувань як Росії, так і України.
Ющенко і Єхануров надали цій же сумнівній компанії частку в 50% в бізнесі по доставці газу українським споживачам. Угода гарантує Україні лише те, що ціни на газ, що поставляється на Україну, не підвищуватимуться протягом декількох місяців. Але при цьому угода обумовлює, що плата, що стягується Україною за зберігання російського газу і його транзит на захід, зберігатиметься на одному рівні протягом 25 років.
Яке це має відношення до демократії в Європі? По суті, як визнали деякі американські експерти, цього разу українські лідери продали Путіну те, що у минулому вони не дали йому привласнити: контроль над українським урядом з боку Кремля. Російський лідер витратив багато грошей і людських ресурсів на Україні в кінці 2004 року в безцеремонній спробі зробити президентом промосковського лідера, а українську політичну систему перетворити на копію нового авторитарного російського порядку. Його втручання призвело до "помаранчевої революції" і до того, що на демократичних виборах перемогу отримав Віктор Ющенко, орієнтований на вступ України до НАТО і Євросоюзу.
Путін розглядає крихку нову демократію на Україні, а також демократичний уряд крихітної Грузії як страшні погрози. Якщо демократія в західному стилі зміцниться і розповсюдиться по інших колишніх радянських республіках Східної Європи, це приведе до підриву і ізоляції антидемократичного режиму самого Путіна. Більш того, Україна і її сусіди скоріше інтегруються до Європи, ніж залишаться економічними і політичними васалами Росії.
Після бурхливого політичного року в Україні 26 березня пройдуть ще одні важливі вибори – вибори до парламенту, що одержав нові повноваження. Цього разу Путін уникає відкритого втручання в передвиборну кампанію. Натомість він спровокував газову кризу і надав своїм українським ворогам вибір: "проковтнути" різке збільшення ціни на паливо посередині зими, всього за декілька тижнів до виборів, або ж передати Росії важелі управління енергетичною інфраструктурою України і разом з цим – здатність у будьякий час влаштувати нову газову кризу.
Ющенко і Єхануров пішли по другому шляху, погодившись на те, що величезна частина доходів поступатиме бенефіціаріям швейцарської компанії, імена яких залишаються невідомими публіці. Коли за роз'ясненнями до них звернулися офіційні представники США, Ющенко і Єхануров заявили, що у них не було вибору. І до цього дня вони стверджують, що не знають, хто є власником компанії, якою Україна переказуватиме мільярди доларів.
Як врятувати демократію на Україні, і чи є шанс на те, що одного разу демократія знов повстане в Росії? Як і на Близькому Сході, адміністрації Буша належить зробити важкий вибір. Якщо наступний уряд України очолять прозахідні сили (у чому сьогодні не можна бути упевненим), президент Буш може примусити їх анулювати цю газову операцію як перший крок зі вступу України в НАТО. Але це може привести до нового протистояння між Україною і Путіним, в якому Києву може бути потрібною підтримка Сполучених Штатів і Євросоюзу, – в той момент, коли ці ж союзники просять Кремль допомогти у вирішенні проблем Палестини і Ірану.
Або адміністрація Буша вирішить закрити очі на газовий імперіалізм Путіна, залишивши складну проблему в мороці, як зараз. Українці кінець кінцем можуть знайти спосіб звільнитися від задушливої хватки Росії. Але цього може і не трапитися, і у такому разі буде зведений нанівець один з важливих демократичних проривів епохи президента Буша.
www.unian.net
---------------------------------
В тему:
Газированная Россия
Від газової кризи до Третього Гетьманату
УНА: Референдум — шлях до подолання системної кризи
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля