Аргументовано, що аксіологічна абсолютизація особистісного зростання випливає із базових світоглядних імперативів експакультури, які рухали цивілізаційний розвиток від пракультури поклоніння природі до нама- гання панувати над нею, вдосконалювати її, створювати штучне, й прагнути необмеженого зростання. Пока- зано, що експакультура повинна змінитися пермакультурою, спрямованою на сталий розвиток, створення екоінтерактивних технологій особистісного зростання.