ОУН

Приблизний перелік прикмет для взяття в агентурно-оперативне обстеження осіб, в минулому причетних до діяльності ОУН – УПА… (Документ № 5/2-1167)

Доповідна записка про роботу Управління КДБ УРСР по Львівській області серед колишніх учасників ОУН – УПА… (Документ № 5/2-593 від 27 січня 1981 року)

Судячи зі спогадів співробітників КДБ, середній командний склад цього відомства був проти ліквідації Степана Бандери. Пояснювалося це тим, що агентура КДБ на той час вже глибоко проникла в оточення Бандери і могла ним маніпулювати через його зв’язки з Україною, які також контролювалися КДБ. На думку цих офіцерів, оперативної необхідності в ліквідації Бандери не було.

Убивства Б. Пєрацького, Я. Бачинського та І. Бабія викликали осуд ОУН з боку митрополита Андрея Шептицького і Греко-Католицької Церкви, осуд ОУН з боку націоналістичних українських організацій, фактичний розгром мережі ОУН на ЗУЗ та посилення поліцейських репресій проти українців.

«Архів Сеника» і заломання Малюци, Мигаля та Підгайного до­помогли польській поліції розшифрувати ввесь особовий склад Крайової Екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях, за винятком єдиного військового референта Дмитра Грицая, а вслід за тим поставити тих членів КЕ перед суд і засу­дити їх на довгі роки ув'язнення і спаралізувати їхню діяльність в ОУН». Петро Мірчук, історіограф ОУН.

«Історiя Украiни в її сучасному виглядi взагалi, iсторiя ОУН зокрема – це суцiльний фальсифікат». Данило Яневський, доктор історичних наук.

Його каральна рука комуністичного радянського «правосуддя» не розстріляла, як Василя Охрімовича – очільника розвідувальної служби закордонного представництва УГВР (Українська Головна Визвольна Рада), йому не відрубали прилюдно голову, як колись Кочубею, він помер своєю смертю, але як зрадник великої і святої справи, зневажений і проклятий навіки всім чесним українським людом, як і подобає здихати зрадникам України. Він – це Мирон Матвієйко ("Усміх"), що був головним керівником Служби Безпеки ОУН(Б) та найбільш наближеною до Степана Бандери людиною.

У 2015 році юзер Олег Бутенко нарешті розшифрував і оприлюднив в Інтернеті записки свого діда-чекіста – полковника КДБ СРСР, почесного працівника держбезпеки, Бутенко Бориса Петровича (1911-1989). Це унікальний історичний документ: щоденникові записи! Чому документ унікальний? Практично невідомі випадки, коли співробітники органів державної безпеки СРСР вели щоденникові записи, пов'язані зі службовими обов'язками. Існує велика мемуарна література. Широко відомі, наприклад, спогади П.А. Судоплатова, генерал-лейтенанта держбезпеки СРСР. Але вони були написані ним через 40 років після завершення кар'єри в органах державної безпеки. Тут же ми маємо справу з документом, який, в основному, був написаний під час проведення контррозвідувальної спецоперації на території Польщі. Для нас, українців, ймовірно найцікавіший персонаж з цих записок – це Ріхард Яри, один з лідерів ОУН.

Кожен кандидат на священство повинен був пройти курси з управління, городництва, садівництва, бджільництва і ведення господарства. Героїзація Степана Бандери працює на інтереси Москви. Україна повинна засвоїти більш академічний підхід до розуміння своєї історії воєнного часу.

Чому в Україні просувається бандерівщина, яка розколює Україну і псує її стосунки з західними союзниками, передусім Польщею, натомість вигідна Москві? Відповідь: тому, що це прояв сучасної гібридної війни. Не секрет, що екстремістські, зокрема ультранаціоналістичні організації зазвичай засновуються і підтримуються власними або іноземними спецслужбами. Не є винятком і «Проект Бандера».

Її розмістять на фасаді будівлі на вулиці Січових Стрільців, 24.

Завдяки маніпуляціям бандерівської фракції ОУН відбувся найбільший обман перших місяців війни, інакше уряд Ярослава Стецька ніколи б не отримав підтримки митрополита. Провід ОУН (б) часто використовував авторитет архієрея: поширювали фальшовані листівки з благословенням підпільної боротьби за підписом митрополита, редагували окремі його послання для місцевого використання. Водночас можна стверджувати – митрополит був поінформований про формування дивізії «Галичина», він дозволив українським єпископам проводити урочисті служби для новобранців та намагався контролювати питання польового духівництва в дивізії. Своєю чергою, дивізійники були переконані, що йдуть у бій з благословення глави ГКЦ.

"Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціалістичною Велико-Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з під московської окупації". Відчайдушний чин бандерівської ОУН викликає дискусії вже 75 років. Чи мало сенс проголошення незалежності в окупованому нацистами Львові? Чи не були жертви національного руху зайвими? Чи не було це політичною авантюрою? Наводимо три точки зору на цю тему…

Василь Лютий, виконавець пісні, розповідає, що автор її музики і слів - український повстанець Микола Матола, написана вона була у 1949 р., а вже потім, в 60-і роки, перероблена російськими виконавцями і стала «білогвардійською».

«Десять заповідей УНП» на рівні із брошурою «Самостійна Україна» стали найвидатнішим твором і спадком Миколи Міхновського, що без сумніву спричинив потужний вплив на становлення, розвиток та формування українського націоналізму. Розроблені вони були особисто Міхновським у 1904 році як своєрідний партійний «кодекс честі» для членів УНП (Українська народна партія – організація націоналістичного напрямку, заснована 1902 року Миколою Міхновським) та бажаючих вступити у партію. «Десять заповідей УНП» – один з найгостріших документів самостійницького руху, створених Міхновським. «Ми боремося проти чужоземців не тому, що вони чужоземці, а тому, що вони експлуататори», пояснював він свою позицію. Таким чином, націоналізм Міхновського мав здебільшого оборонний, захисний характер. Він був протидією, запереченню державному шовінізму панівної нації.