Дебальцеве — це розплата за хибне уявлення президента Порошенка про мир

Фактично замовчуючи той факт, що українська армія зазнала значних втрат як у живій силі, так і в техніці й боєприпасах.

Слухаючи заяви Порошенка про події на Донбасі, складається враження, що він утратив зв'язок із реальністю. А звичка видавати бажане за дійсне стала невід'ємним атрибутом його стилю як головнокомандувача. Попри недолугі спроби президента подати відхід наших військових із Дебальцевого в доброму світлі, ситуацію слід розцінювати як чергову невдачу українського командування на фоні героїзму бійців, які до останнього захищали рідну землю.

Нинішнє військове і політичне керівництво, по суті, мавпує колишнього міністра оборони Валерія Гелетея. Той після іловайського котла казав, що насправді під Іловайськом Україна виграла, адже зупинила наступ Путіна, який нібито планував "за три дні пройти з феєрверком по Донецькій і Луганській областях". Тоді невдачі української армії Гелетей пояснював смартфонами і планшетами солдатів, а не бездарністю й тупістю генерального штабу.

Щось подібне відбувається нині. І це дає підстави робити висновок, що президент Порошенко виявився нездатним захищати Україну. А кожне його перемир'я призводить до нових жертв і втрат територій. Тільки якщо після першого перемир'я нам протистояли бандити з автоматами й мінометами, то тепер — російські війська з танками, БТРами, "Градами" і артилерією.

Невдача поблизу Дебальцевого стала наслідком перемир'я, якого чомусь дотримується лише українська сторона. Скориставшись припиненням вогню нашої артилерії, російсько-терористичні банди підтягнули підкріплення і вдарили по Дебальцевому. Україна заплатила сотні життів солдатів і офіцерів за хибні уявлення президента про мир.

За неповними даними Генштабу, у полон потрапили 90 солдатів, 82 — зникли безвісти. Під час "запланованого" відходу загинули 13 українських воїнів, а 157 — отримали поранення. То хто каже правду: президент чи солдати, які залишали Дебальцеве під обстрілами російської артилерії і танків?

Нас дурили планово й організовано. Мовляв, Дебальцеве захищене, там достатньо сил, і ніхто не здаватиме місто, бо це — стратегічний пункт. Тепер воно — в руках ворога, і там уже призначили "народного мера".

Розвиток подій на Донбасі свідчить, що політика президента є хибною. Він ігнорує пропозиції ввести воєнний стан, визнати захоплені Росією райони Донбасу окупованими, розірвати дипломатичні відносини з агресором, здійснити люстрацію й перевірку військового командування на детекторі брехні.

Для всіх, окрім, мабуть, президента, є очевидним, що нормандський формат переговорів виявився провальним. Слід визнати: для лідерів ЄС українські проблеми й територіальна цілісність — вторинні. Україна мала б вимагати ведення переговорів з агресором винятково на рівні гарантів Будапештського меморандуму 1994 року. А за стіл переговорів із нами й Росією мають сідати США й Велика Британія, що гарантували Україні безпеку й територіальну цілісність після здачі ядерної зброї.