Ейфорія і рефлексія

За останніми подіями в Криму зовсім забув розмістити свою статтю… і от, коли напруга дещо спала, проблеми, підняті мною, знову набули актуальності. Тому ставлю.

Сьогодні можна вже впевнено говорити про те, що режим Януковича повалено. Хтось вже встиг полегшено видихнути, хтось – зрадіти, хтось – розслабитись… Я би так не поспішав. Революція не закінчилась. Ми здобули лише першу тактичну перемогу – замінили режим кримінальної диктатури. Але корупційна система нікуди не поділась.

Так, наші побратими вже на свободі. Так, кровопролиття вдалось зупинити. Так, повноваження президента обмежено, а сам диктатор з найближчим оточенням втекли… але чомусь їх ніхто не намагається знайти і заарештувати. Чомусь досі не вжито жодних дій для того, щоб знайти і затримати всіх тих, хто винен у кровопролитті, у затриманні та засудженні активістів, у їх викраденнях, побитті, вбивствах…

Натомість «переможені» регіонали почуваються впевнено і вільно. Всю відповідальність за смерті українських героїв перекладають на офіційних цапів-відбувайлів Януковича, Захарченка і Пшонку. Вправляються у опозиційній риториці і не відчувають на собі жодної вини.

З усього видно, що Систему ніхто не збирається змінювати. Ми знову стаємо свідками кулуарних домовленостей, торгів посадами, колективної безвідповідальності і цинічності старих-нових керівників держави.

Все абсолютно прогнозовано. Ми перемогли режим Януковича і досягнули зміни еліт - першого етапу нашої революції. Однак до завершення революції ще дуже далеко. Адже ми боремось не за зміну еліт, а за зміну Системи. І в цьому завданні наш колишній тактичний союзник в особі парламентської опозиції автоматично перетворюється на ворога...

Так-так, я не помилився, не обмовився і не перебільшив. Не на суперника і не на опонента. Саме на ворога. Тому що вони мають кардинально іншу мету – вони хочуть очолити систему, а не змінювати її. І одразу ж після її досягнення вони активно взялись за «зачистку Майдану», але, на відміну від попередників, іншими методами. Інтригами та інформаційними війнами.

Вони вкотре починають звинувачувати справжніх лідерів Майдану в провокаціях і роботі на користь іноземних спецслужб. Вони роблять спроби «розпустити» Майдан. Їм не подобається той факт, що люди не бажають давати новій владі можливість повернутись до старих схем. Люди досі бажають впливати на творення української політики і контролювати політиків.

І це правильно. Так і має бути. Постійно.

Наступними завданнями мають стати покарання злочинців, люстрація і написання нового Суспільного договору – нової Конституції – в установчий спосіб.

Нова Система влади зможе функціонувати лише тоді, коли вона складатиметься з нових людей і працюватиме за новими правилами. І до боротьби за цю мету готові приєднатись і мешканці сходу та півдня України.

Після того, як будуть реалізовані всі ці завдання – ми зможемо говорити про успіх революції. Тоді ми зможемо розійтись і святкувати перемогу. Тоді ми знатимемо напевне, що все було не даремно!

Дмитро Сінченко, Всеукраїнська ініціатива «Рух Державотворців»