Пшениця без куколю (2006): відповіді автора на запитання читачів

Одразу скажу, що дослідницька робота триває, постійно відбувається осмислення і уточнення тексту «Доброї новини». Деякі уточнення вже внесенні у текст книги.

Великий поштовх у цій справі надав «Арійський Стандарт» (2014), де досліджено походження аріохрестиянства та іудохристиянства, з’ясовано, що таке «хула проти Святого Духа», розкрито нові вставки в Євангеліє, зокрема про «іудейську рибу», «баранів», «прокляту смоковницю».

Рецензія пана Анатолія Висоти «Очищення Доброї Новини - Диво на наших очах» та її обговорення є черговим кроком у надзвичайно важливій справі очищення Слова Божого він дезінформації.    

Сіль землі чи світло світу?

Анатолій Висока запитує: «звітрена сіль» - стає несолоною: (Матв. 5.13) «Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити?...»

Відповідь: Весь фрагмент «Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба викинути її геть, щоб топтали люди» є вставкою. Мета вставки – заглушити наступну настанову Євангелія:

14. Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. 15. І не запалюють світла і не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. 16. Тож хай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небесах.

Вино в бурдюках

Друге запитання Анатолія Висоти:

“Нове вино не наливають у старі бурдюки”: (Матв. 9.17) “І не вливають нового вина в старі бурдюки, а то бурдюки тріснуть, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають молоде вино в нові бурдюки, і одне і друге збережеться”. Ясно, що “нове вино” - це Добра новина, а “старий бурдюк” або “новий бурдюк” - це форма, через яку знання подається людям. “Старим бурдюком” може бути Єрусалимський храм - ця “печера розбійників”, у якому умилостивляють Бога жертвоприношенням.

“Одне і друге збережеться” - означає, що і “печера розбійників” і братська “таємна вечеря” є однаково цінними для людей. Каганець залишив у Оновленому Євангелії (р.43) також слова: “І ніхто, що (треба “хто” А.В.) п’є старе вино, нового не захоче, бо скаже: старе ліпше”. Тут прямо віддається перевага Закону юдейському над Доброю Новиною, а це - абсурд. Якби це було так, то Ісус, звертаючись до юдеїв, не наголошував: “у Законі вашім” (Ів.10.34). Пильному досліднику варто було б внести до Оновленого Євангелія варіант від Марка (2. 21), який не містить ні першої ні другої вставки, виділеної вище.

Відповідь:

Речення «І ніхто, що п’є старе вино, нового не захоче, бо каже: старе ліпше» (Лука 5.39) – є вставкою.

З одного боку, його нема в інших Євангеліях. Проте головним є змістовний аргумент, адже в даному випадку йдеться про алкогольне вино, а не виноградний сік, бо «молоде вино» – це вино, в якому почалося алкогольне бродіння. Алкогольне вино призначалося не для пиття, а для дезінфекції ран, наприклад, ось як про це розповідається у притчі про доброго самарянина:

30. Ісус мовив, кажучи: Один чоловік спускався з Єрусалима до Єрихона й потрапив розбійникам у руки, що його обдерли й побили тяжко, і пішли геть, залишивши його півмертвого. 31. Випадково ішов якийсь священик тією дорогою, побачив він його, минув і пішов далі. 32. Так само й левіт прийшов на те місце. Глянув на нього і пройшов повз нього. 33. Але один самарянин, що був у дорозі, надійшов на нього і, побачивши його, змилосердився. 34. Приступив він до нього, перев’язав йому рани, полив їх вином і оливою, потім посадив його на свою худобу, привів до заїзду й доглянув його (Лука 10.30–34).

Відтак алкогольне вино не є символом Доброї новини, так само «старі бурдюки» не є символом Єрусалимського храму, а «старе вино» не є символом іудаїзму. Йдеться лише про те, що новий зміст потребує нової форми, адже зміст і форма мають перебувати в гармонійній цілісності.

Якою має бути молитва

Третє запитання Анатолія Висоти: (р. 20) “коли ж молитесь, не говоріть зайвого, як профани; гадають бо, що за своїм багатослів'ям будуть вислухані. ...Батько ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в Нього”, суперечить рекомендації бути наполегливим і навіть настирливим, і надокучливим у молитві (р. 104). Ось ці слова:”...однак через його настирливість підведеться й дасть, скільки той потребує...”. Це зробить приятель, а тим паче Бог (в контексті). Яка наївність в тому, що Всемогутньому Богові набридне те настирливе стукання і грюкання у двері і він їх відчинить грішнику.

Тут відповідь проста: Молитва має бути лаконічною і цілеспрямованою (одна формула – одна мета), при цьому для її матеріалізації потрібна наполегливість. Саме так побудовані формули Живого Слова, реалізація яких відбувається шляхом багатократного повторення.

Зцілення безплідної смоківниці

Четверте запитання Анатолія Висоти: Мені жаль смоківниці без плоду. Вона не заслуговувала на прокляття (р. 120): “нехай ніхто повіки не їсть плоду з тебе!”, бо ще не настала їй пора плодоносити за природовідповідним законом Творця. Це, здається, єдине прокляття “засохнути” живій істоті, навіть рослині, яке ніби прорік Син Божий. Для підкреслення своєї могутності Йому можна було б перетворити у пісок хоч би придорожній камінь, об який спотикаються. Прокляття, як і залякування не властиві милосердному Ісусу Хресту, зате їх аж занадто роздає Єгова юдеїв.

Відповідь:

Відновлене оповідання про безплідну смоківницю наведене у книзі «Арійський Стандарт» (2014) в розділі «Спецоперація арійських брахманів»:  

У середу зранку, 21 березня, вийшовши з Витанії, Ісус звернув увагу на смоківницю (інжир): на відміну від інших дерев, на ній не було цвіту. Ісус вирішив підбадьорити учнів, продемонструвавши їм силу слова. Він благословив безплідну смоківницю: «Хай завжди в тебе буде багато плоду!»

У четвер, 22 березня починається шалене розгортання подій: «Проходивши ж тудою вранці наступного дня, вони поба­чили смоківницю, яка рясно зацвіла. Здивувавшись, учні говорили між собою: Як це смоківниця розквітла? Тоді Петро каже Йому: Учителю, дивися, смоківниця, яку Ти благословив, зацвіла! Ісус у відповідь сказав їм: Коли матимете віру й не завагаєтесь, зробите таке не тільки зі смоківницею. Майте віру бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніва­тиметься у своїм серці, але віруватиме, що відбува­ється те, що каже, – буде йому так. Тому й кажу вам: коли молитесь і просите, віруйте, наче все вже отримали, і буде вам».

Це демонстративне відновлення плодючості смоківниці нади­х­нуло учнів і додало їм ще більше впевненості перед драма­тич­ними подіями, що чекали їх у Єрусалимі. Ісус укотре нага­дав учням про те, що Святий Дух має силу відроджувати життя.

Коли десять років тому я писав «Пшеницю без куколю», то ще не знав про супернахабну брехню – хуцпу, головну зброю дітей диявола. Це вдалося з’ясувати лише під час роботи над книгою «Арійський Стандарт» (2014), в якій детально розглянуто феномен хуцпи – хули проти Святого Духа.

Реконструювати первинний текст оповідання про безплідну смоківницю мені допоміг Андрій Пасічник, за що йому велика подяка від мене і усієї нашої громади.

Про задум написання ПБК

Анатолій Висока запитує: як і коли виник задум написати цю велику КНИГУ? Прошу відповісти!

Відповідь: Задум виник під час роботи над книгою «Арійський стандарт» (2004). Зокрема, мене зацікавила фраза «канонічного тексту» Євангелія: «Спасіння від іудеїв». Одні його пояснювали, що іудеї несуть спасіння, а інші, напр. англомовна «Біблія короля Якова», що треба спасатися від іудеїв, які несуть зло. Тобто протилежні трактування. Як же так?

Коли підняв коментарі з серйозної церковної літератури, то зі здивуванням прочитав, що багато місць Євангелія церква вважає вставками. Мене здивувало, як ці вставки можна вважати Святим Письмом?

Коли почав ходити по церковних книгарнях, то зрозумів для себе, що 90% цієї літератури – інформаційне сміття. З цього й почалося.     

Коли народиться Церква Івана

Анатолій Висока запитує: як бачиться автору створення ІВАНОВОЇ ЦЕРКВИ - як?, де?, коли?

Відповідь: Друзі, ми на цьому сайті творимо духовно-економічну державу-громаду Третій Гетьманат. Тобто ця нова формація одночасно є і духовною громадою (Церквою), і політичною організацією (державою) і діловою структурою (акціонерним товариством). Це і є Церква Івана. Водночас це нова нація, яку складають оновлені українці – арії. Радіймо!

Будуть нові запитання – пишіть у коментарях.

Хай Буде!