Відчуття ревізійних стосунків підревізним (залежність, вразливість, запобігливість)

"Твій ревізор - твоя совість” - ось чим характерний цей тип стосунків. Ревізор сприймається як сильна, незрозуміла й дещо небезпечна особа, яка чогось від підревізного вимагає, не бачить його плюсів, зате акцентує увагу на хибах. Партнер-підревізний прислуховується до голосу ревізора, нібито ревізор може вирішити всі невирішені проблеми підревізного, може послабити чи більш загострити проблему, котра стосується, або може стосуватися підревізного. Відчуває необхідність звітуватися перед ревізором, отримати оцінку і сприйняти її серйозно.

Між партнерами може виникнути захоплення, але підревізний згодом прагне віддалитися, залишаючись у дружніх стосунках, а ревізор за уважність і відданість повертає його, щоб не втратити партнера, який тонко все розуміє. Прихильність і повага до ревізора завжди буде мати місце в душі у підревізного, що б не трапилось, бо з часом думка у підревізного завжди змінюватиметься на позитивне, як би ревізор його боляче не зачіпав чи безневинно не ображав, підревізний однак пробачає.

Стосунки мають подобу розуміння. З одного боку, партнери непогано розуміють один одного, їм цікаво спілкуватись, є спільні теми. Підревізному частина слів, цілі ревізора зрозумілі, частково приймає його точку зору. Якщо ж ревізор вимогливий, причепливий і вразив підревізного, то виникає відчуття, що ревізор начебто спостерігає за слабкостями і акцентує свою увагу на сторонах, які підревізний найменше хотів би виявляти, бо буває тут більш усього вразливим. Підревізного мучить цей тягар, не знає, чого від нього потребують і навіщо ці дріб’язкові причіпки. Страждає від безкомпромісності ревізора, впевненого у своїй правоті. Думає, що партнер ним незадоволений і перевиховує, нав’язуючи свої цінності. І починає стежити за кожним промахом ревізора, доводячи йому, що той не без гріха. Взаємна непоступливість породжує претензії. Підвищеною принциповістю ревізор дуже травмує підревізного. Тоді той або уникає спілкування з партнером, або починає у відповідь чіплятися до нього. З’ясовування стосунків переростає у конфлікт, при цьому образи і претензії здаються іншому недоречними, а недоліки – перебільшеними.

Стосунки немало залежать від підревізного, який не повинен претендувати на роль лідера, а у разі фальшивого прояву буде дратувати партнера. У тісній співпраці будь-які зауваження підревізного ігноруються. Все, сказане ревізором, підревізний сприймає як найобразливіші слова прискіпливої людини. Відчуває, що ревізор може причепитися у будь-який момент і тому знаходиться у його присутності у напруженні. Відчуваючи власну вразливість, підревізний на людях схильний робити спроби вийти з-під цієї опіки: сперечається, дає доручення. Однак такі спроби ні до чого не ведуть.

Підревізний не може прийняти самостійного рішення в присутності ревізора, “побоюється” його. Але деякі сигнали ревізора можуть бути виключно неприємними, а інші, навпаки, особливо приємними йому. Приємні - у випадку, коли ревізор схвалює якісь якості особистості та моменти поведінки підревізного, неприємні - у випадку найменших проявів осудження. І це навіть у тоді, коли ревізор знаходиться на нижчому щабелі інтелектуально-соціального розвитку, що сприймається ще більш принизливо, тим паче, якщо це стосується спільної справи.

Все, що пропонує підревізний, відхиляється, якщо не дано доводів з інших джерел. Можна сказати, що ревізор не дозволяє підревізному більшої розумності, ніж його власна.

У дружньому спілкуванні підревізний шукає зв’язки для порозуміння, частково розуміє потреби партнера і задовольняє їх. Таким чином підревізний створює для ревізора подобу допомоги: може виконувати побажання, накази та пропозиції ревізора через острах перед більш сильною людиною.

Для підревізного в ревізорі завжди є підкреслена конкретність, а для ревізора в підревізному - якась невловимість та ірреальність. Схвалення або осудження з боку ревізора далеко не завжди співпадають із програмою підревізного. Однак із ревізором рахується, але контролю намагається уникнути. Як би підревізний не виправдовував свою залежність від ревізора, не пояснював би, що довіряється йому за якихось власних причин, насправді дія закономірних стосунків спричиняє те, що для нього кожна відповідь ревізора є як остаточність, до якої прислухається і приймає як належне.