Російського православʼя не практикувала, але те, що воно робить зі своїми рабами — показує московська війна.
Натомість стверджую, що греко-католицьке віровизнання ніколи не дарувало мені того позитиву, відчуття щастя, підняття у вищий простір подій, здоровля, як аріянський світогляд !
Володимир Федько wrote: Зірка Вітошинська:"Володимире, віросповідання і релігія — різні речі. Лише релігія поєднує людину з Богом". А чи може російське православ'я поєднати з Богом!?
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Submitted by Ігор Каганець on 5 December, 2024 - 19:26
Павло Себастьянович "на цифрах" підтвердив діагноз, що в Україні відбулося психопатичне виродження влади. У цих людиноподібних тварин тільки дві цілі: 1) посилення свого домінування, 2) особисте збагачення. Те, що відбувається, – це не ідіотизм людей при владі, а природна поведінка розмовляючих тварин.
Submitted by Володимир Федько on 5 December, 2024 - 18:30
Приклад другий...
***
Сім'я:
1. «Дідусь»: 1915 р.н.; українець, народився в Полтавській області, УРСР. Член КПСС. Старший офіцер МВС УРСР. Атеїст.
2. «Бабуся»: 1922 р.н.; росіянка, народилася в Свердловську, СССР. Безпартійна. Атеїстка.
В шлюб вступили у 1939 році під час проходження дідуся військової служби в Свердловську. В Київ переїхали у 1949 році.
3. «Донька»: 1951 р.н.; українка, народилася в Києві. Освіта вища. Комсомолка/Безпартійна. До релігії байдужа, але не атеїстка.
4. «Чоловік доньки»: 1949 р.н., народився в Києві. Освіта вища. Комсомолець/Безпартійний. До релігії байдужий, але не атеїст.
5. «Внучка»: 1975 року народження. Піонерка. До релігії байдужа.
У 1992 році «донька» і «внучка» знайомляться з місіонерами Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони) і в грудні приймають хрещення в Церкві, активно відвідують усі зібрання, пропагують Церкву серед знайомих. Агітують «чоловіка доньки», але він залишається байдужим.
У 1993 році «внучка» знайомиться з хлопцем, який є членом американської протестантської Церкви, яка зареєструвалася в Україні. У 1994 році «внучка» перехрещується в протестантській церкві, виходить заміж за свого обранця і вони вінчаються в протестантській церкві.
У 1995-му «внучка» і «чоловік внучки» їдуть місіонерами в Дніпропетровськ, де він створює і очолює приход Церкви, як пастор. Там вони проживають і дотепер.
«Донька» несхвально поставилася до вибору «внучки», вважаючи її вибір церкви єрєсью!
«Внучка» до смерті матері («доньки») вважала її вибір та церкву мормонів єрєсью!
"Дідусь" і Бабуся" несхвально ставилися до їхнього вибору - так і померли атеїстами.
«Чоловік доньки» після утворення ПЦУ і отримання Томосу став вважати себе православним ПЦУ.
***
На запитання щодо мотивації при обранні конфесії жоден з фігурантів моєї розповіді нічого конкретного відповісти не зміг, окрім, як сказати, що його вибір правильний, оскільки він обрав «правильну, істинну, Церкву»!
Так які ж чинники впливають на вибір релігії та конфесії?
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Submitted by Володимир Федько on 5 December, 2024 - 17:20
Стаття викликала роздуми і запитання...
Зокрема і таке:
Які чинники впливають на вибір релігії?
Щодо юдаїзму та ісламу більш чи менш зрозуміло, що це расові і національні традиції держави/регіону проживання.
Щодо християнства складніше, оскільки в християнстві є багато конфесій: православ'я; католицизм і протестантизм, всередині якого багато гілок.
Щоб була зрозумілішою суть мого запитання, наведу два приклади.
Перший із власного життя.
***
Я народився у 1947 році в сім’ї українських інтелігентів: мати – вчителька мови і літератури, батько – інженер. Мої батьки були з того покоління, яке пережило Колективізацію, Голодомор і Німецько-радянську війну (батько 1906 р. народження, мати – 1919-го).
Читати я навчився у чотири з половиною роки. Ініціатором цього була бабуся. Справа в тому, що я постійно їй набридав з читанням казок. Особливо ввечері, перед сном. На той час відключення електрики було звичайним явищем. І кімнати освітлювалися гасовими лампами, світло яких було досить тьмяним. Бабусі, яка до того ще й використовувала для читання окуляри з товстими лінзами, в таких умовах читати було важко. Я не пам'ятаю, які методики вона використала, але дуже швидко навчила мене читати. І тоді ми з нею помінялися ролями – вона просила мене щось їй почитати, а сама в цей час лежала на дивані і слухала. Таким чином, окрім традиційних казок, я долучився до читання дорослих книжок. Для бабусі, як я пам’ятаю, читав «Степан Разин», «Госпожа Бовари»...
А на мій день народження, 5 років, мені хтось з маминих колег-вчителів подарував шикарний на той час подарунок – двотомне видання «Дон-Кіхот» з величезною кількістю дуже красивих ілюстрацій. При цьому дарувальниця сказала щось на кшталт: «Вова, це дуже цікава книга. Підростеш, підеш в школу, навчишся читати і прочитаєш!»
І дарувальниця, і всі гості були шоковані, коли я тут же відкрив книгу і вголос виразно почав читати!
Крім казок, на яких я навчився читати, моїми першими (і улюбленими) книгами були «Что рассказывают древние греки о своих богах и героях» та «Что рассказывают древние римляне о своих богах и героях». Цікаво, що ці книги входили у серію "Школьная библиотека для старшекласников".
Ось через ці книги я дізнався, що є Бог!
Оскільки мама була завучем школи, то ікон і Біблії в хаті не було; Біблія і Новий Заповіт ніколи не читалися і не обговорювалися; в церкву ніхто з нашої сім'ї не ходив.
З семи років у мене було стандартне радянське дитинство - школа, жовтенятство, піонерія... Далі комсомол, навчання в технікумі і армія - учебна дивізия (школа сержантів) і дворічна служба в республіці Куба. В Радянський Союз я повернувся в червні 1969 року у віці 22 з половиною років.
Далі навчання у виші, робота, створення сім'ї... Під час навчання я мав можливість ознайомитися з курсом лекцій "Релігії світу", що розширило мій світогляд. В той же час, хоча в Бога я фактично вірив з дитинства, визначитися в християнстві щодо конфесії я не міг.
В православ'ї внутрішній спротив у мене викликав термін "раб божий", оскільки я вважав себе вільною людиною. А також стояння на колінах і биття поклонів до землі перед іконою, цілування ікон і руки священника.
Католицизм мені подобався за формою обряду. Особливо подобалися органна музика та релігійний живопис. Також подобалася більш вільна атмосфера в костьолі, де можна було сидіти і слухати музику.
Щодо протестантизму, то я вважав це сектанством.
І тільки в незалежній Україні, на початку 1990-х років, я визначився з конфесією - Українська православна церква Київського Патріархату (УПЦ КП).
Але на мій вибір вплинули суто політичні, а не релігійні чинники.
***
Другий приклад стосується сім'ї знайомих - наші діти разом вчилися, ми часто зустрічалися на батьківських зборах і я бував у них в гостях...
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Submitted by Ігор Каганець on 5 December, 2024 - 14:29
За своєю суттю і згідно з етимологією самого цього терміну, релігія – це відновлення зв'язку з внутрішнім богом, а через нього – з Творцем Всесвіту. Очевидно, що це внутрішня справа людини. З усім тим, задля успішнішого розвитку та соціального комфорту люди шукають однодумців і формують з ними духовні громади, церкви, конфесії.
При цьому варто розуміти, що так звані "авраамічні релігії" взагалі не є релігіями, адже у них нема мети відновлення зв'язку (ре-лігії) з внутрішнім богом. Тому їх правильніше називати псевдорелігійними культами та віровченнями. Про це є стаття "Ігрова релігія експансії та антиігрові псевдорелігії втечі".
Володимир Федько wrote: В чому різниця між Вірою в Бога і сповіданням якоїсь релігії? Тобто, чи можна вірити в Бога, але не ідентифікувати себе з якоюсь релігією чи конфесією?
Submitted by Ігор Каганець on 5 December, 2024 - 14:03
Зірко, ти людина швидкої дії, великої сміливості та рішучості. Люди твого соціотипу часто спочатку діють або говорять, а потім думають. Часто це буває дуже корисно. З усім тим, ретельне обдумування своїх наступних дій та прорахунок можливих варіантів розвитку подій є для тебе дуже корисною та розвиваючою духовною практикою. Вгору просування – без краплі вагання.
Зірка Вітошинська wrote:
«Обережність у Просторі волі необхідна для того, щоб випадково не провалитися у Простір боротьби, адже він поряд». Для мене, практика обережности досить нова:)) Це велике випробування, але мушу визнати, що маю все
Submitted by Ігор Каганець on 5 December, 2024 - 13:55
Вони не подуріли. У них інша логіка. Маємо завжди пам'ятати, що в Україні відбулося психопатичне переродження влади, тобто владою в Україні є психопатична вертикаль на чолі з керівником ОП. Ці людиноподібні тварини керуються двома головними інстинктами: 1) посилювати своє домінування; 2) особисто збагачуватися. Все інше їх не цікавить. Тобто для аналізу поведінки влади треба бути зоопсихологом.
Поведінку психопатів можна порівняти з поведінкою антисоціальних чат-ботів. Мистецтво спілкування з чат-ботами називається промпт-інженерією. З цього випливає, що для розуміння поведінки влади потрібне поєднання зоопсихології та промпт-інженерії. Обурення типу "що ж це за люди такі" некоректні, тому що це взагалі не люди.
Так що читаймо літературу про корпоративних психопатів – це нам ще знадобиться.
Олена Каганець wrote: Яка зелена енергетика! Вони там усі подуріли?
Так! Навчаюся, і мушу визнати, що «лекцію засвоюю» :)), хоча це вимагає від мене певних зусиль…
А чи думаєш, що таким чином поступово змінюю свій характер?
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Влодку, краще ознайомитися з працями такого роду:
«Аріянська релігія: 5 головних особливостей і відмінностей від антирелігій (+аудіо)» https://www.ar25.org/node/45607
Російського православʼя не практикувала, але те, що воно робить зі своїми рабами — показує московська війна.
Натомість стверджую, що греко-католицьке віровизнання ніколи не дарувало мені того позитиву, відчуття щастя, підняття у вищий простір подій, здоровля, як аріянський світогляд !
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Павло Себастьянович "на цифрах" підтвердив діагноз, що в Україні відбулося психопатичне виродження влади. У цих людиноподібних тварин тільки дві цілі: 1) посилення свого домінування, 2) особисте збагачення. Те, що відбувається, – це не ідіотизм людей при владі, а природна поведінка розмовляючих тварин.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Приклад другий...
***
Сім'я:
1. «Дідусь»: 1915 р.н.; українець, народився в Полтавській області, УРСР. Член КПСС. Старший офіцер МВС УРСР. Атеїст.
2. «Бабуся»: 1922 р.н.; росіянка, народилася в Свердловську, СССР. Безпартійна. Атеїстка.
В шлюб вступили у 1939 році під час проходження дідуся військової служби в Свердловську. В Київ переїхали у 1949 році.
3. «Донька»: 1951 р.н.; українка, народилася в Києві. Освіта вища. Комсомолка/Безпартійна. До релігії байдужа, але не атеїстка.
4. «Чоловік доньки»: 1949 р.н., народився в Києві. Освіта вища. Комсомолець/Безпартійний. До релігії байдужий, але не атеїст.
5. «Внучка»: 1975 року народження. Піонерка. До релігії байдужа.
У 1992 році «донька» і «внучка» знайомляться з місіонерами Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони) і в грудні приймають хрещення в Церкві, активно відвідують усі зібрання, пропагують Церкву серед знайомих. Агітують «чоловіка доньки», але він залишається байдужим.
У 1993 році «внучка» знайомиться з хлопцем, який є членом американської протестантської Церкви, яка зареєструвалася в Україні. У 1994 році «внучка» перехрещується в протестантській церкві, виходить заміж за свого обранця і вони вінчаються в протестантській церкві.
У 1995-му «внучка» і «чоловік внучки» їдуть місіонерами в Дніпропетровськ, де він створює і очолює приход Церкви, як пастор. Там вони проживають і дотепер.
«Донька» несхвально поставилася до вибору «внучки», вважаючи її вибір церкви єрєсью!
«Внучка» до смерті матері («доньки») вважала її вибір та церкву мормонів єрєсью!
"Дідусь" і Бабуся" несхвально ставилися до їхнього вибору - так і померли атеїстами.
«Чоловік доньки» після утворення ПЦУ і отримання Томосу став вважати себе православним ПЦУ.
***
На запитання щодо мотивації при обранні конфесії жоден з фігурантів моєї розповіді нічого конкретного відповісти не зміг, окрім, як сказати, що його вибір правильний, оскільки він обрав «правильну, істинну, Церкву»!
Так які ж чинники впливають на вибір релігії та конфесії?
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Стаття викликала роздуми і запитання...
Зокрема і таке:
Які чинники впливають на вибір релігії?
Щодо юдаїзму та ісламу більш чи менш зрозуміло, що це расові і національні традиції держави/регіону проживання.
Щодо християнства складніше, оскільки в християнстві є багато конфесій: православ'я; католицизм і протестантизм, всередині якого багато гілок.
Щоб була зрозумілішою суть мого запитання, наведу два приклади.
Перший із власного життя.
***
Я народився у 1947 році в сім’ї українських інтелігентів: мати – вчителька мови і літератури, батько – інженер. Мої батьки були з того покоління, яке пережило Колективізацію, Голодомор і Німецько-радянську війну (батько 1906 р. народження, мати – 1919-го).
Читати я навчився у чотири з половиною роки. Ініціатором цього була бабуся. Справа в тому, що я постійно їй набридав з читанням казок. Особливо ввечері, перед сном. На той час відключення електрики було звичайним явищем. І кімнати освітлювалися гасовими лампами, світло яких було досить тьмяним. Бабусі, яка до того ще й використовувала для читання окуляри з товстими лінзами, в таких умовах читати було важко. Я не пам'ятаю, які методики вона використала, але дуже швидко навчила мене читати. І тоді ми з нею помінялися ролями – вона просила мене щось їй почитати, а сама в цей час лежала на дивані і слухала. Таким чином, окрім традиційних казок, я долучився до читання дорослих книжок. Для бабусі, як я пам’ятаю, читав «Степан Разин», «Госпожа Бовари»...
А на мій день народження, 5 років, мені хтось з маминих колег-вчителів подарував шикарний на той час подарунок – двотомне видання «Дон-Кіхот» з величезною кількістю дуже красивих ілюстрацій. При цьому дарувальниця сказала щось на кшталт: «Вова, це дуже цікава книга. Підростеш, підеш в школу, навчишся читати і прочитаєш!»
І дарувальниця, і всі гості були шоковані, коли я тут же відкрив книгу і вголос виразно почав читати!
Крім казок, на яких я навчився читати, моїми першими (і улюбленими) книгами були «Что рассказывают древние греки о своих богах и героях» та «Что рассказывают древние римляне о своих богах и героях». Цікаво, що ці книги входили у серію "Школьная библиотека для старшекласников".
Ось через ці книги я дізнався, що є Бог!
Оскільки мама була завучем школи, то ікон і Біблії в хаті не було; Біблія і Новий Заповіт ніколи не читалися і не обговорювалися; в церкву ніхто з нашої сім'ї не ходив.
З семи років у мене було стандартне радянське дитинство - школа, жовтенятство, піонерія... Далі комсомол, навчання в технікумі і армія - учебна дивізия (школа сержантів) і дворічна служба в республіці Куба. В Радянський Союз я повернувся в червні 1969 року у віці 22 з половиною років.
Далі навчання у виші, робота, створення сім'ї... Під час навчання я мав можливість ознайомитися з курсом лекцій "Релігії світу", що розширило мій світогляд. В той же час, хоча в Бога я фактично вірив з дитинства, визначитися в християнстві щодо конфесії я не міг.
В православ'ї внутрішній спротив у мене викликав термін "раб божий", оскільки я вважав себе вільною людиною. А також стояння на колінах і биття поклонів до землі перед іконою, цілування ікон і руки священника.
Католицизм мені подобався за формою обряду. Особливо подобалися органна музика та релігійний живопис. Також подобалася більш вільна атмосфера в костьолі, де можна було сидіти і слухати музику.
Щодо протестантизму, то я вважав це сектанством.
І тільки в незалежній Україні, на початку 1990-х років, я визначився з конфесією - Українська православна церква Київського Патріархату (УПЦ КП).
Але на мій вибір вплинули суто політичні, а не релігійні чинники.
***
Другий приклад стосується сім'ї знайомих - наші діти разом вчилися, ми часто зустрічалися на батьківських зборах і я бував у них в гостях...
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Зірка Вітошинська:"Володимире, віросповідання і релігія — різні речі. Лише релігія поєднує людину з Богом".
А чи може російське православ'я поєднати з Богом!?
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
За своєю суттю і згідно з етимологією самого цього терміну, релігія – це відновлення зв'язку з внутрішнім богом, а через нього – з Творцем Всесвіту. Очевидно, що це внутрішня справа людини. З усім тим, задля успішнішого розвитку та соціального комфорту люди шукають однодумців і формують з ними духовні громади, церкви, конфесії.
При цьому варто розуміти, що так звані "авраамічні релігії" взагалі не є релігіями, адже у них нема мети відновлення зв'язку (ре-лігії) з внутрішнім богом. Тому їх правильніше називати псевдорелігійними культами та віровченнями. Про це є стаття "Ігрова релігія експансії та антиігрові псевдорелігії втечі".
Про походження іудохристиянства раджу прочитати дослідження Філон Іудей та його псевдоепіграф: Кукіль без пшениці, частина 3.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Зірко, ти людина швидкої дії, великої сміливості та рішучості. Люди твого соціотипу часто спочатку діють або говорять, а потім думають. Часто це буває дуже корисно. З усім тим, ретельне обдумування своїх наступних дій та прорахунок можливих варіантів розвитку подій є для тебе дуже корисною та розвиваючою духовною практикою. Вгору просування – без краплі вагання.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Вони не подуріли. У них інша логіка. Маємо завжди пам'ятати, що в Україні відбулося психопатичне переродження влади, тобто владою в Україні є психопатична вертикаль на чолі з керівником ОП. Ці людиноподібні тварини керуються двома головними інстинктами: 1) посилювати своє домінування; 2) особисто збагачуватися. Все інше їх не цікавить. Тобто для аналізу поведінки влади треба бути зоопсихологом.
Поведінку психопатів можна порівняти з поведінкою антисоціальних чат-ботів. Мистецтво спілкування з чат-ботами називається промпт-інженерією. З цього випливає, що для розуміння поведінки влади потрібне поєднання зоопсихології та промпт-інженерії. Обурення типу "що ж це за люди такі" некоректні, тому що це взагалі не люди.
Так що читаймо літературу про корпоративних психопатів – це нам ще знадобиться.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
В мене теж таке враження. Це ніби насмішка над людьми.
У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!
Pages