Це красномовно засвідчено у заклику козаків до православного люду України у ХVII ст: „Хто хоче за віру хрестиянську бути посадженим на палю, хто хоче бути четвертованим, колесованим, хто ладен стерпіти усілякі муки за святий хрест, хто не боїться смерті – приставай до нас. Не треба боятися смерті: від неї не вбережешся. Таке козацьке життя”.

Війна для козака була так же необхідна, як птахові крила, як рибі вода. Без війни козак – не козак, без війни лицар не лицар.

Козак не тільки не боявся, а любив війну. Він турбувався не стільки про те, щоб урятувати собі життя, скільки про те, щоб умерти в бою, як помирають справжні лицарі на війні, тобто щоб про нього сказали: «Умів шарпати, умів і вмерти, не скиглячи».

Слава землі нашій – нареченій від віків Україною!

---

В тему:

Мій бог – Україна, моя релігія – націоналізм

14 жовтня - Свято Української Зброї

Свято Покрови — козацьке і загальноукраїнське