Об'єднує цi подiї тема вiйськових злочинiв, якi було вчинено в боротьбi вiдповiдно за велику Сербiю та велику Росiю високим цивiльним i середнiм вiйськовим посадовцем. У першому випадку вiйна завершилася й того, кого вважали патрiотом i героєм цiєї вiйни, вiддають на мiжнародний суд власнi громадяни, керiвником яких вiн до останнього моменту був. У другому випадку звiльнення з-пiд варти полковника, якого багато-хто з його спiвгромадян також вважає героєм, i який був єдиним, кого росiйська Фемiда змушена була притягнути до вiдповiдальностi у зв'язку з неспростовнiстю звинувачень проти нього, стало ознакою повної безкарностi кожного росiйського вiйськового, який в запалi "патрiотизму" вб'є чеченця.

А як могло б бути по-iншому? Адже сам президент Путiн на всю Росiю, навiть на весь свiт, заявив, що буде "мачiть в сартiрє" чеченських терористiв. А оскiльки терористом може бути кожен чеченець, бо ж переважна бiльшiсть з них прагне незалежностi своєї країни, тобто вiдповiдно до нових росiйських законiв є "iдейними натхненниками терористiв", а чеченськi жiнки носять "пояси шахiдiв", дiти, коли виростуть, теж можуть взятися за зброю, то як можна судити вiйськових за виконання наказiв президента?

Взагалi в Росiї поширена думка, що весь чеченський народ - терористи. Цю думку активно змiцнюють засоби масової iнформацiї. Так, нещодавно типову для Росiї втечiу солдатiв з вiйськової частини зробили загальнонацiональним надзвичайним випадком у зв'язку з тим, що її спричинили "знущання з боку вiйськовослужбовцiв кавказького походження". А в Росiї добре знають, що якщо якусь позицiю подають всi загальнонацiональнi канали, то це позицiя влади й iншу позицiю мати небезпечно. Отже, небезпечно лiберально ставитися до чеченцiв. За вбивство ж чеченця все одно не покарають, зате воно може стати ознакою вiрнопiдданостi й "героїзму"...

В Югославiї на початку дев'яностих також так вважали щодо мусульман i хорватiв. Полiтика геноциду там також була державною полiтикою. Iдеологи й провiдники цiєї полiтики не сподiвалися, що колись сербський народ вiдвернеться вiд їхнього "патрiотизму" й погодиться з тим, що вони були злочинцями. Але часи мiняються. I тепер вони один за одним вирушають до Гааги, щоб перед свiтом та й перед власним народом вiдповiдати за свої "подвиги". I їдуть не простi полковники, а найвищi керiвники.

Hапевно це правильно. Тому що полковники лише виконували накази. А бiльша вина на тих, хто вiддавав цi накази вiдкрито чи таємно. Тому непiдсуднiсть полковника Буданова i ще сотень росiйських вiйськовослужбовцiв, що вчинили злочини проти цивiльного населення Чечнi, вказує на пiдсуднiсть вищих керiвникiв країни. Адже часи змiняться i в Росiї. I колись згадають про найвищих "героїв" чеченської вiйни так, як згадали про "героїв" сталiнського "наведення порядку". Тiльки ця згадка, швидше всього, буде пов'язана не з "найгуманнiшими радянськими законами", коли на словах засуджувалося лише явище, а конкретнi винуватцi до вiдповiдальностi не притягувалися, а з нормами мiжнародного права, вiдповiдно до яких злочини проти людства не мають часу давностi.

Кажуть, Гаага - гарне мiсто. Очевидно, президент Путiн знає про це. Вiн матиме нагоду переконатися в цьому за прикладом Мiлошевича й Мiлютiновича.

З першого сiчня Росiя випровадила з Чечнi спостерiгачiв ОБСЄ. Очевидно, вище керiвництво сподiвається, що пiсля цього не буде кому сповiщати свiт про новi вiйськовi злочини. Але "шила в мiшку не заховаєш". А часу давностi злочини проти людства не мають. Так що президенту Путiну все ж варто думати про свою майбутню подорож в Гаагу.

Повний виклад інформаційно-аналітичного тижневика СВІТ ЗА ТИЖДЕНЬ у форматі Word