І як не дивно, цим глухим кутом, знову є політреформа. Причому, у найнепривабливішому її вигляді. Президент ніби від себе, говорить країні: «Хочете Ющенка президентом, давайте нам політреформу у форматі 4180. І я відразу підпишу все. Зіллю Януковича. Заміню ЦВК. Зміню закон про вибори і т.п.»

З погляду позиції, у якій опинився Президент і команда людей, що стоять за ним, багато чого зрозуміло. Влада вислизає прямо з рук. Але ще є залежні люди в багатьох структурах влади і у парламенті. І якщо перемістити центр ваги системи до парламент, то, дещо можна й урвати для свого подальшого існування і створення серйозної опозиції новим особам.

Багато хто говорять, що з цією владою можна було б уже покінчити. Однак не все так просто. Не даремно з такою силою роздувався конфлікт зі Східними областями. На жаль, у світі існує на відміну від ідеальних схем груба реальність. І ця груба реальність полягає в тому, що Росія не хотіла і не хоче зменшувати свій вплив на Україну, і на Президента в тому числі аж до розколу країни.

У цьому сенсі, можна сказати, що нинішній Президент є заручником багатьох обставин, відомих тільки Москві. І перегни опозиція палицю, ситуація розвивалася б сьогодні, можливо, зовсім не так необразливо і безкровно. З цього погляду Віктор Ющенко вчинив як політик, що усвідомлює відповідальність не тільки за сучасний момент, але і за державу в цілому. Агресивність публікацій і сюжетів, що виходять у російських ЗМІ останнім часом, тільки підтверджує це припущення.

На сьогоднішній день, погляди еліти вже спрямовані на Віктора Ющенка – які він прийме рішення у відповідь на виклики системи, яка чинить опір. Технологічно прийняття проекту 4180 ніби відповідає домовленостям, підписаним сторонами в присутності високих посередників. При цьому всім зрозуміло, що зміна політичної системи необхідна, як повітря. Однак, при цьому, прийняття проекту 4180 приведе до того, що команда Віктора Ющенка внаслідок прийняття проекту 4180 великою мірою втратить можливість впливу на подальший розвиток країни. А це непорядно стосовно людей, які перенесли разом з ним усі складності передвиборної компанії з таким супротивником, як стара влада. До цього варто додати, що команда Віктора Ющенка має як моральне, так і пряме право на пріоритетний вплив на подальший розвиток держави.

Дуже важливою ланкою, у подіях, що далі розкручуються, є бачення ситуації Олександром Морозом. Чи розділяє він бачення команди Ющенка? Що для нього стане на даний період важливіше: позитивна динаміка розвитку держави чи обов'язкове втілення політреформи у варіанті 4180 прямо зараз? Так само важливим є бачення не тільки Мороза, але і багатьох інших значущих фігур у державі. Події останніх тижнів досить ясно показали, хто є хто в цій країні. І багато значущих фігур уже переосмислюють що відбувається, поступово пересуваючись на бік команди, яка менше заплямувала себе технологіями, що загрожують національній безпеці країни.

Власне, тільки зараз ми можемо побачити і зрозуміти розходження між елітами, які йдуть, і новими. Еліти, які йдуть, поставили на карту цілісність країни як козир. Нові еліти мають більш розумний підхід, розуміючи, що необхідне збереження і розвиток усієї країни. У цьому є одна з основних відмінностей команди Віктора Ющенка і його опонентів, виражених мірою усвідомлення державних інтересів України. До сьогоднішнього дня державний інтерес був деякою ширмою внутрішніх розбірок і збагачення. З моменту появи Майдану і яскраво вираженого протесту більшої частини громадян України, команда Віктора Ющенка стала представником інтересів народу і, отже, держави в цілому. Хоча ще й існує вагома частина населення східних регіонів, обдурена російськими технологами за сприяння влади.

Іншим важливим аспектом вирішення кризи є політична гнучкість Віктора Ющенка і його команди, виражена у формі «відкритих дверей» для всіх, хто має бажання бути корисним Україні. Незалежно від наших бажань сьогоднішня ситуація і значущі фігури в державі є як продуктом системи, так і частиною держави і суспільства. До якої міри потрібна зміна еліти? Який механізм трансформації політичної системи? Чи є шанс у розсудливих залишитися на місцях? На всі ці питання відповіді необхідно давати вже сьогодні.

Однозначно суспільство і ключові політики і персони змушені дати команді Віктора Ющенка час на перетворення системи, що можливо сьогодні зробити тільки на принципі довіри. У багатьох випадках, це відбувається через повну недовіру влади і старій еліті, які не погребували не тільки грубо сфальсифікувати вибори, але і поставити країну на межу розколу. У цьому розумінні реалізація політреформи у варіанті 4180 тут і зараз у повному обсязі дійсно не має сенсу і є черговим технологічним вивертом.

Багато в чому успіх «третього туру» буде залежати від того, наскільки сильно відбулася трансформація світогляду і самоусвідомлення в осіб, що представляють Верховну Раду, виконавчу владу, місцеве самоврядування і силовиків. Чи відбулася під впливом поточних подій їхня самоідентифікація як українців, що мають націю, кордони і цілі розвитку держави, які поділяє переважна більшість. Аналіз ситуації показує, що дуже висока імовірність того, що це відбудеться в більшості розумів. Процес, запущений народом на Майдані, підтверджений мужністю опозиції за умов невизначеності поведінки силовиків, активно розвивається далі, долаючи штучні кордони, поставлені владою в східних областях. Цей процес не можна припиняти, а варто наскільки можливо підтримувати його, пророщуючи паростки нового українського самоусвідомлення туди, де до цього дня був відзначений найсильніший опір новому.

Зовсім окремо стоїть питання президента Леоніда Кучми. Може бути, тільки він та ще декілька персон знають правила гри, яку розіграла Росія. Однозначно, що це поки що тільки гіпотеза, але не варто її виключати. Ми вже писали, що події, які стали певною закваскою поточним подіям, стали виникати набагато раніше, і цілком можливо не були ініціативою нинішнього президента. Звичайно, якщо навпаки, тоді все зовсім погано. Але поки це не доведено, переможець може виявляти і великодушність, що не зашкодить іміджу держави, особливо, з урахуванням нашої історії та культури.