Україна, яка місяцями страждала від браку кадрів та непевної підтримки з боку США, пройшла вражаючу еволюцію. Значна частина її військових операцій тепер здійснюється без участі людей: роботи, дрони та дистанційно керовані танки дають їй раптову, хоч і нестійку, перевагу над повільним і напруженим російським загарбником, йдеться у статті CNN. 

У квітні президент Володимир Зеленський заявив про перше захоплення російської позиції виключно за допомогою роботів і дронів й додав, що з січня безпілотні машини виконали 22 000 місій.

Ворог називає цих роботів, кожен з яких несе величезний заряд вибухівки на чотириколісному шасі, «тихою смертю». Почути їхнє наближення можна лише за 10 метрів – коли вони вже цілком у радіусі вибуху. 

Перший робот спотикається об алюмінієві уламки, його колеса відчайдушно намагаються знайти зчеплення і об’їхати перешкоду. Зрештою, він об’їжджає кратер на своєму шляху, а з дрона-спостерігача, що летить зверху, спалахує біле тепло невеликого грибоподібного хмари – тепловий слід першого вибуху. За ним слідує другий. Початковий залп атаки має на меті відволікти росіян і дозволити чотирьом іншим роботам проникнути за лінію ворога.

Розрахунки тут прості: за 164 атаки підрозділ «NC13» Третьої штурмової бригади підрахував, що для досягнення такого ж ефекту, як у їхніх роботів-нападників, знадобилося б 2 300 бійців. Вони очікували б втратити половину свого підрозділу – загиблими або пораненими – під час атак, а це означає, що безпілотні, хиткі бомби на екрані перед ними є технологічним проривом, який врятував тисячі українців.

«Я навіть уявити собі такого не міг тоді, – сказав Бар, заступник командира підрозділу, згадуючи час жорстоких міських боїв на Донбасі. – Але я розумію, що якби таке обладнання було доступне тоді… більше моїх товаришів вижило б».

Для Миколи «Макара» Зінкевича, командира підрозділу, у новому світі чогось бракує. «Тоді війна була якось більш, скажімо так, маскулінною. Там мали значення твої навички – наскільки добре ти тренувався, наскільки був дисциплінованим тощо. Зараз все вирішує технологія. Повернення назад немає». Це просто питання того, хто зможе швидше адаптуватися та еволюціонувати у світі безпілотного дистанційного вбивства.

Цей метод виник із кризи людських ресурсів, зазначається у публікації. Використання Україною точних і потужних дронів та їх масове промислове виробництво почали завдавати вирішальних втрат Москві. Мета полягає в тому, щоб змусити Кремль проводити незручний і непопулярний рекрутинг з великих міст та середнього класу. За оцінкою британської розвідувальної служби GCHQ,  загальна кількість загиблих росіян становить 500 000.

Ця нова війна має нових героїв. Однією з них є 22-річна Гора, яка швидко виправляє себе, коли каже, що вона лише «інженер-програміст».

«Я інженер з вбудованого апаратного та програмного забезпечення», – наполягає вона, запускаючи пряму трансляцію з їхнього центру управління до цеху, де ремонтують і будують роботів. Горі було 18 років, коли почалася війна. Вона знала, що її талант до ІТ – це новий фронт.

«Ключ не в машинах, ключ у мізках і в тому, як вони все планують, – сказала вона, – як вони налагоджують зв’язок між машинами, між операторами».

Виклики теж еволюціонують. «Salamander 6 піддався спуфінгу, – повідомляє оператор своєму командиру. – Ми приблизно намітили курс і рухаємося без GPS». 

На полі бою контроль над даними про місцезнаходження має першочергове значення, і іноді їм доводиться орієнтуватися за допомогою записаних вдень відео з дронів та ретельного вивчення найкращого маршруту через понівечене польове поле

На землі роботи замінюють навіть найпростіші завдання піхоти. Команда Кібера швидко працює під сіткою, щоб встановити величезний важкий кулемет Browning на гусениці танка. Машина оснащена низкою камер, що забезпечують широкий огляд цілей. Вони очищають гусениці від засохлого бруду та здувають пил. Машина може ховатися в заростях протягом днів, чекаючи на свою здобич. Їй не потрібні вода, їжа, і в неї не болять ноги. Єдине, що потребує поповнення, каже Кібер, – це боєприпаси. Коли витрачено 400 патронів, вона має повернутися на базу. Коли ми задіяли робота проти ворога, вони просто запанікували – вони повзали навколо, притискаючись до землі, і просто не знали, що робити».

Підрозділ Кібера має п’ять таких машин, які використовуються економно, і готує ще одного, швидшого робота, здатного долати 10 миль на годину, для доставки стрілецької зброї для бою. Швидкість і масштаби автоматизації в Україні вражають. За лічені місяці безпілотні машини перетворилися з рідкісних дивацтв на передовій на стандартне спорядження. Роботи рятують поранених або доставляють припаси військам на передовій.

Під постійним обстрілом російських дронів навіть завдання перезавантаження робота-постачальника є небезпечним. 93-тя бригада мчить містом Дружівка, щоб доставити боєприпаси, їжу та воду до підрозділів, які ховаються під деревами. Саме місто все ще заселене, але точність і проникність російських дронів означають, що українські війська не можуть злитися з цивільним життям.

Один вантаж доставляється до непримітного фермерського будинку, де п’ять ящиків боєприпасів прив’язують до робота. Він оживає, коли його дистанційний пілот бере управління з бункера за кілька кілометрів, і котиться по вузькій стежці в багнюці між двома парканами будинків, повз байдужих місцевих жителів. Так починається його 10-годинна подорож до лінії фронту.