Українські люди з давніх давен живуть в умовах авторитаризму, вони генетично адаптувалися до культу сильної руки. На цій території будь-які новації сприймаються на межі неприхованої ворожості. Менталітет такий.

Майдан, сам того не відаючи, привів до влади лібералів. Ліберали почали займатися толерантністю, тому просто не могли не пересваритися. Пересварившись, ліберали остаточно заплутали Майдан. Частина Майдану увірувала в Ю.Тимошенко.

Тимошенко на фоні Ющенка виглядає рішучою. Що й не дивно. Складно не виглядати.

Тимошенко – це рішучий Ющенко протилежної статі.Оточення Тимошенко відрізняється від оточення Ющенка прізвищами.

Кому віддасть пальму першості електорат, виваженому лібералу Ющенку чи радикальній лібералці бізнес-вумен Тимошенко? Риторичне питання для клієнтури букмекерських контор. Поза тим, яка зрештою різниця?

Різниця в динаміці. Млявість має шанс поступитися джунглям. Проте гострота обіцянок буде неминуче нівельована відсутністю позитивних результатів. Докази є - м’ясо, цукор, бензин.

Майдан став тим гнійником, що вибухнув. Зараза почала виходити назовні, швидко змінюючи одна одну. Все йде до того, що народ перестане судити про циган за серіалом „Кармеліта”.

І треба вибачити тих, хто в пориві романтизму називав зрадниками уникаючих чергового вибору між двох зол. З двох зол не обирають жодного – нема з кого обирати. Історичні аналогії: саме завдяки Винниченку Муравйов переміг під Крутами. Менше зло прокладає шлях злу більшому. Менше зло – це і є більше зло.

„Це ж добре, що життя стає все складнішим. В іншому випадку воно було б незносно сумним… Вічний мир та відсутність всіляких конфліктів призвели б до відмирання здатності думати” (Мао).