політологія

Ось і минув один рік. У ці дні з’являться сотні текстів, в яких автори щемливо згадуватимуть Революцію гідності. Я не буду наганяти трепетну сльозу. Спробую натякнути, що буде далі.

Існує забавний мем для дурнів, який звучить так: "Якщо почнеться повстання в Києві, цим негайно скористається Путіннн!!!". А як Путін "скористається" повстанням? Перейде в наступ? Чим?

Те, що сьогодні коїть влада, можна назвати зрадою інтересів України. "Лише б не було війни!" - Саме під цим гаслом сьогодні за спиною мільйонів українців йде планомірна здача національних інтересів.

Президент Порошенко і прем'єр Яценюк мають взяти персональну відповідальність за реформи: потрібна боротьба з корупцією і чітка стратегія реформ в політиці та економіці. Захід має дати зрозуміти Києву – допомоги не буде, доки не почнуться реформи. Реформи – це те, за що українці виходили рік тому на Майдан

Іноді назвати речі своїми іменами означає викрити голизну пихатого короля. Іноді така проста процедура дає змогу поставити діагноз і вилікувати хворого. А іноді вона може бути головним фактором вирішення дуже складної проблеми. Називати речі своїми іменами важко і не завжди приємно. Діти, приміром, роблять це легко, а дорослі – ні. Дорослі граються в слова, навіть не розуміючи, що саме ставлять на кін.

Так називається стаття Люка Хардінга, опублікована на сайті британської газети The Guardian. Автор зазначає, що Владімір Путін ніколи не був особливо видатним шпигуном. У 1980-і роки КДБ направив його не в одну з чудових західних столиць, а в провінційне місто в Східній Німеччині. Саме тут, в Дрездені, він пережив розпад Радянського Союзу. Ця подія його розгнівала.

У бідних країнах демократія може тривати в середньому 8,5 років. Теоретики демократії розглядають демократію в контексті ринкової економіки, мовляв, вона може існувати лише в умовах ринку. Але Європа стала на шлях промислової революції не при демократії.

Відома російська журналістка Юлія Латиніна написала цікаву статтю-дослідження у трьох частинах « Почему я не демократ. Манифест разочарованного интеллигента», у якій розкритикувала демократію, показавши, як в деяких країнах було до демократії, і як стало після. Дуже пізнавально, якщо врахувати приказку: «Історія нас вчить тому, що нічому не вчить».

Новообрану Раду вже назвали найбільш прозахідним парламентом України з часів незалежності. Однак деякі американські експерти радять з ярликами не поспішати. Янукович також заявляв про свої проєвропейські позиції.

Чергове безглузде загальноукраїнське шоу «вибори» відбулося! Щасливчики радісно потирають руки в очікуванні скромних депутатських зарплат, за які вони готові рятувати Україну, спонсори електоральних улюбленців у непублічних форматах ділять залишки України, а в чергове обдурений народ завмер в очікуванні чуда. Чому бідні? Бо дурні...

Про це колишній радник президента США з питань безпеки та відомий політолог Збігнєв Бжезінський розповів в ефірі «Подробностей недели» . Він також зазначив, що роки незалежності України були витрачені марно.

Як і передбачали реально незалежні й так само реально незаангажовані аналітики, зміна політичної верхівки в Україні внаслідок перемоги Майдану жодним чином не змінила лишені у спадок ще від сатанинського Совєтського Союзу політичний устрій та форму стосунків владної верхівки з народом.

Всупереч передвиборчим обіцянкам, Порошенко навіть не намагався змінити виборчу систему. Відповідно, нас знову загнали у вузький коридор вибору між поганими і дуже поганими або залишають взагалі без вибору. Причому помітно, що саме президентська команда збирається по максимуму скористатися з такої ситуації.

ПАП - талановитий реаніматор, який прагне не дати померти системі. Посткомуністичний Карфаген (чи радше корупційний лепрозорій) слід зруйнувати, а тому його варто використовувати лише як тимчасовий прихисток - і всіма силами творити паралельну реальність.

Українську кризу можна розглядати як змагання Європи, США, Росії та України у здатності переносити економічні втрати.