Пшениця без куколю – 2022

Галілея була найродючішою, найбагатшою, найкрасивішою частиною Палестини. Назва «Галілея» означає «Край галлів». Слово «галли» означає «славні», «шляхетні», «люди честі». Ця характерна риса стародавніх галлів збереглася у їхніх нащадків галілеян, на що звертає увагу іудейський Талмуд: «галілеянин любить честь, а іудей – гроші».

Майже всі події, описані в Євангелії, відбуваються на території Галілеї, причому протягом одного року – від березня 30-го року до кінця березня 31-го року. Перебування на території Іудеї було небезпечним, адже іудейська верхівка змовилася вбити Ісуса Галілеянина. Тому на іудейській території Ісус перебував не більше десяти днів: кілька днів задля воскресіння Лазара і тиждень перед своїм воскресінням.

Пояснюючи народу Добру новину про Царство боже, Ісус застосовував звичні та зрозумілі людям óбрази й алегорії. Галілеяни займалися переважно рільництвом і рибальством, тому в євангельських притчах присутні пшениця і кукíль, засівання зерна та його проростання, хліб і виноград, борошно і закваска, жнива і женці, рибальські сіті та морські перли, щенята і свині, сонце і рілля.

Описані в Євангелії події чітко вписуються в арійську нумерологію. Це підтверджує попередній висновок, що Добра Новина є концентратом Арійської традиції.

Прадавній арійський ритуал ламання короваю і споживання з однієї чаші донині зберігся в українських селах і традиційних родинах. Його чекає велике майбутнє в перспективі творення демосів – правильно організованих громад нового циклу.

«Добра новина» починається з опису ритуального омивання в Йордані. Це був традиційний арійський щорічний обряд освячення водою перед весняним рівноденням – Арійським Новим роком.

Перше видання книги «Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень» побачило світ у 2006 році. Перехід людства до нової епохи тоді ще виглядав доволі туманно і розглядався як віддалена перспектива, а проте вже було зрозу­міло, що новий світоустрій потребує відповідного світоглядного фундаменту. Важлива роль у його формуванні відводилась Євангелію, але для початку його треба було очистити від вставок і спотворень.

Ця історія має подвійний сенс – вона не лише виявляє ставлення Ісуса до вживання алкоголю, а й викриває спробу фальсифікатора збити нас з пантелику.

У нинішніх «канонічних» перекладах Євангелія розповідається, що Ісус з апостолами використовували човен, тобто маломірний безпалубний плавальний засіб, який можна підняти на берег силами екіпажу. Проте такий переклад не відповідає тексту Доброї Новини і змісту описаних подій.

Вперше в історичних джерелах, що збереглися, «25 грудня» як дата народження Ісуса вказана Діонісієм Філокалом у Хронографі 354 року, який своєю чергою спирається на джерела 336 року, що написані за рік до смерті Костянтина Великого – аріянського імператора. У восьмому розділі твору, серед списку римських консулів записано, що Ісус народився під час консульства С. Augustus та L. Aemilianus Paulus 25 грудня. Рішення про святкування Різдва 25 грудня було ухвалено на Ефеському (Третьому Всесвітньому) церковному соборі в 431 році.