Візьмемо до уваги перший куплет: “Скільки себе пам'ятаю, \ Завше світили мені \ Вікна в задумі розмаю, \ І рушники на стіні”.
Особливого колориту надають твору лаконічні прадавні слова “завше”, “розмай”, “задума”. Зазвичай послуговуємось словом “завжди” й занедбуємо коротке “завше”, значення якого те саме.
Магія розвою природи криється в лексемі “розмай”, однокореневі якого “май” (зелень), “маїти” (клечати, прикрашати зеленню на Зелені свята), маївка (традиційні весняні розваги, гуляння в гаю, лузі чи лісі), обмаєння (прикрашання зеленню) – також прадавні і забуті разом із українськими звичаями, пов'язаними із Зеленими святами. Розмай – це буйний розквіт зелені.
Аналізуємо другий куплет: “В тиші світлиці урочій \ Серцем читало дитя \ Добрі Шевченкові очі \ І золоте вишиття”.
Вабить урочисте, що світлом світиться, слово “світлиця”, яке сьогодні витіснили буденні слова кімната, гостьова.
Чи не злочин занехаювати таке питомо українське слово, як “урочий” – той, що характеризується надприродною силою, чарівний. ?Та як часто користуємося ним або чуємо від інших? На жаль, це слово перебуває на межі забуття. Вживаючи прадавні лексеми у власному мовленні, ми долучимось до їх відродження.
Наступні рядки привертають увагу незвичним у повсякденні словом “обрус”: “Білим недільним обрусом \ сяє світлиця сватам”. Обрус – це також прадавнє українське слово, яке витіснене “скатертю”.
Слово “затям”, останнього стовпчика: “Сину, затям собі, сину...”, однокореневе зі словами “тяма” (кмітливість), “тямити” (усвідомлювати), “тямитися” (усвідомлювати себе), тямущий (розумний, кмітливий), які також призабуто.
Відшліфовані віками, прадавні слова є точними й лаконічними, неповторними й самобутніми, проте, щоб не канули в Лету, потребують нашої підтримки – залучення їх до вжитку.
Так і є: українська мова - це "священный язык магов, волхвов и жрецов ".
Думав дещо схоже, що "май" - це зелений ліс, тому є слова "мавка", "мавпа", місяць "май" - травень.
Кажуть, "чар" - це "мова". Тоді "чарувати" - це "мовити". Це ж яка сила у слові раніше була! Ну та й зараз вона є, тільки слів забагато кругом.
Нагадую: щоби затямити слово, треба скласти десять різних реченнь із цим словом.
VAKULA
Comments
Так і є: українська мова - це "священный язык магов, волхвов и жрецов ".
Думав дещо схоже, що "май" - це зелений ліс, тому є слова "мавка", "мавпа", місяць "май" - травень.
Кажуть, "чар" - це "мова". Тоді "чарувати" - це "мовити". Це ж яка сила у слові раніше була! Ну та й зараз вона є, тільки слів забагато кругом.
Нагадую: щоби затямити слово, треба скласти десять різних реченнь із цим словом.
VAKULA
Так, травень - це також май. У декого з наших класиків це слово трапляється і в такому значенні. Мавка - це назва казкової істоти, спільна зі словом "мава".
"Чар" - одне з прадавніх слів. У вислові, напр., "чари природи" воно вживається у значенні краса, невимовна краса.
Однокореневі слова "чар" - чарівка (також забуте) - чарівниця - чарівкий (забуте) - чаровина - чарувати - чарівний.
Гарне нагадування: "щоби затямити слово, треба скласти десять різних речень із цим словом".
Творімо разом мову Сенсар!
"Ой, гаю-гаю, зелен РОЗМАЮ..." - з гарної пісні. Дякую, Оксанко!
Дякую, Оксано. Дякую Всевишньому, що відкрилася мені "Мамина світлиця" : ..."сяє світлиця свята... і обрус на столі... розмай..."
Розмай - буйний розквіт зелені... Це діти України, виплекані правильно і з вірою у щасливу долю Неньки-України, що її розквіт і Перемога Українського Духу залежить від кожного. Дякую щиро.
Різдвяні свята надихають на такі думки, справжні українські свята.
Дякую всім, хто надає можливість святкувати.
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!