Warning: DOMDocument::loadHTML(): ID _GoBack already defined in Entity, line: 8 in simple_table_of_contents_generate_table_of_contents() (line 108 of /var/www/vhosts/kth/observer/ar25.org/observer/www/sites/all/modules/contrib/simple_table_of_contents/simple_table_of_contents.module).
Що ми маємо у підсумку? Дві великі центральні вулиці повернули собі імперські назви, одна маленька центральна і одна маленька вулиця віддаленого району перейменовані на честь українських героїв. При цьому понад 70 вулиць, провулків та інших об’єктів і досі носять відверто радянські ідеологічні назви (це без урахування назв на честь радянських космонавтів, культурних і спортивних діячів, та героїв 2-ї Світової війни). Тому рахунок ведуть проросійські ідеологічні сили.
На останній сесії Кіровоградської міськради депутати перейменували ряд вулиць. Так, вулиця Калініна перейменована на честь родини Шульгиних, Кірова – на Михайлівську, Червоногвардійська – на Архангельську, 3-ї П’ятирічки – на Юрія Власенка.
На перший погляд, подія абсолютно позитивна. В місті триває дерадянізація і декомунізація, замість старих заідеологізованих топонімів з’являються нові – українські і патріотичні. Ми, нарешті, творимо свою історію і власних Героїв… Проте, чи дійсно це саме так?
Давайте подивимось.
Михайлівська та Архангельська – історичні назви, дані їм за часів Російської імперії. Перша – на честь російського царя Михайла Романова, друга – від на той час дислокованого тут Архангельського драгунського полку. Місцеві апологети «руського міра» ще з 90-х років ратують за повернення місту всіх царських назв, у тому числі і назви самого міста «Єлисаветград», тому ці перейменування – їхнє досягнення.
Прізвище Шульгиних належало відомій родині, що певний час проживала в тодішньому Єлисаветграді. Яків Шульгин – історик, співтворець культурного відродження України кінця 19 початку 20 століть, старший син Олександр – член Центральної Ради, генеральний секретар міжнаціональних справ, молодший Володимир – герой-студент, загиблий у бою під Крутами. Патріотичні організації вже тривалий час вимагали від влади цього кроку. Зокрема, вулицю неодноразово «перейменовували» стихійно.
Вулиця Юрія Власенка названа на честь героя АТО, кіровоградця, який добровольцем пішов на фронт і загинув під час збройного нападу на колону військової техніки.
Тож, що ми маємо у підсумку? Дві великі центральні вулиці повернули собі імперські назви, одна маленька центральна і одна маленька вулиця віддаленого району перейменовані на честь українських героїв. При цьому понад 70 вулиць, провулків та інших об’єктів і досі носять відверто радянські ідеологічні назви (це без урахування назв на честь радянських космонавтів, культурних і спортивних діячів, та героїв 2-ї Світової війни).
Ситуація ніби врівноважується створенням нових вулиць та провулків Батальйонна, Волонтерський, Гвардійський, Героїв АТО… але ж їх ще немає! Та й де вони знаходяться? Який їх розмір? Вони знаходяться на окраїні міста, і їхній розмір дуже не великий. Тому рахунок ведуть проросійські ідеологічні сили. І цього разу діють тонко й завуальовано.
А як би варто було зробити? На мою думку, слід було б ухвалити цілісну концепцію топонімічної політики міста і одним рішенням змінити всі радянські назви.
Такою концепцією необхідно раз і назавжди навести лад у хаотичних і безсистемних перейменуваннях. Необхідно змінити і назву області, і обласного центру, і районів, і інших населених пунктів.
Обрати нову назву міста варто було б на місцевому референдумі, але ні радянські, ні імперські топоніми не просто не повинні перемоги, вони не мають навіть вноситись до бюлетенів. Тобто, ані Кіровоградом, ані Єлисаветградом, ані Зінов’євськом наше місто більше не має зватись.
Всі історики, краєзнавці та громадські діячі повинні мати змогу подати власний варіант назви міста і обґрунтувати його. Тільки в такому разі ми не будемо боротись «проти» якогось варіанту, а намагатимемось обрати найкращий.
Дмитро Сінченко
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...
І вашим, і нашим, або топонімічна політика Кіровограда
Що ми маємо у підсумку? Дві великі центральні вулиці повернули собі імперські назви, одна маленька центральна і одна маленька вулиця віддаленого району перейменовані на честь українських героїв. При цьому понад 70 вулиць, провулків та інших об’єктів і досі носять відверто радянські ідеологічні назви (це без урахування назв на честь радянських космонавтів, культурних і спортивних діячів, та героїв 2-ї Світової війни). Тому рахунок ведуть проросійські ідеологічні сили.
На останній сесії Кіровоградської міськради депутати перейменували ряд вулиць. Так, вулиця Калініна перейменована на честь родини Шульгиних, Кірова – на Михайлівську, Червоногвардійська – на Архангельську, 3-ї П’ятирічки – на Юрія Власенка.
На перший погляд, подія абсолютно позитивна. В місті триває дерадянізація і декомунізація, замість старих заідеологізованих топонімів з’являються нові – українські і патріотичні. Ми, нарешті, творимо свою історію і власних Героїв… Проте, чи дійсно це саме так?
Давайте подивимось.
Тож, що ми маємо у підсумку? Дві великі центральні вулиці повернули собі імперські назви, одна маленька центральна і одна маленька вулиця віддаленого району перейменовані на честь українських героїв. При цьому понад 70 вулиць, провулків та інших об’єктів і досі носять відверто радянські ідеологічні назви (це без урахування назв на честь радянських космонавтів, культурних і спортивних діячів, та героїв 2-ї Світової війни).
Ситуація ніби врівноважується створенням нових вулиць та провулків Батальйонна, Волонтерський, Гвардійський, Героїв АТО… але ж їх ще немає! Та й де вони знаходяться? Який їх розмір? Вони знаходяться на окраїні міста, і їхній розмір дуже не великий. Тому рахунок ведуть проросійські ідеологічні сили. І цього разу діють тонко й завуальовано.
А як би варто було зробити? На мою думку, слід було б ухвалити цілісну концепцію топонімічної політики міста і одним рішенням змінити всі радянські назви.
Такою концепцією необхідно раз і назавжди навести лад у хаотичних і безсистемних перейменуваннях. Необхідно змінити і назву області, і обласного центру, і районів, і інших населених пунктів.
Обрати нову назву міста варто було б на місцевому референдумі, але ні радянські, ні імперські топоніми не просто не повинні перемоги, вони не мають навіть вноситись до бюлетенів. Тобто, ані Кіровоградом, ані Єлисаветградом, ані Зінов’євськом наше місто більше не має зватись.
Всі історики, краєзнавці та громадські діячі повинні мати змогу подати власний варіант назви міста і обґрунтувати його. Тільки в такому разі ми не будемо боротись «проти» якогось варіанту, а намагатимемось обрати найкращий.
Дмитро Сінченко
Зверніть увагу
Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь