Після прочитання статті про майданівську січ виникла дискусія щодо фінансування медицини і освіти. До речі, латинське слово «медицина» має корінь «мед». То, може, мед – це ліки?
У варновій державі і лікування має бути варновим.
Брахмани не хворіють, а якщо хворіють, то займаються самолікуванням, якщо самолікування не допомагає, то звертаються до більш досвідчених брахманів.
Державна медицина має існувати тільки для ксатріїв (вояків і правоохоронців). І це справедливо. Адже вони ризикують своїми тілами заради збереження цінностей, створених брахманами і примножених вайсями. Ксатрії працюють на систему в цілому, тому система піклується про їх дух, душу і тіло. А тіло швидко зношується через специфіку їх діяльності. Чи багато ви знаєте козаків, що дожили до 80 років? Тому, якщо воїн або міліціянт отримав ушкодження при виконанні службових обов'язків, до його послуг найкращі фахівці дежави. Якщо ж захворів з іших причин, то звертається до приватних лікарів. Було б добре, якби ксатрії досягли стану невразливості, тоді лікарі змогли б зосередитись на наукових дослідженнях.
Вайсі і судри користуються послугами приватних лікарів. І це справедливо! Бо вони передусім працюють заради блага своєї родини, самих себе або колективу. Хай родина або колектив допоможе сплатити послуги при потребі. Похід судри в аптеку може відбуватись приблизно так. Приходить він і каже: «У мене болить зуб. Дайте щось, щоб він перестав боліти». Аптекар за не символічну платню дає йому листочок з магічним замовлянням і рекомендує приймати за 7 хвилин до болю протягом 21 дня. А якщо біль не пройде, то з’явитись на обстеження до лікаря. І от судра, працюючи на полі, заводі чи в транспорті, тихенько підспівує: «У всьому, де приймаю участь, Аз проявляю алмазну рішучість». Плата за ліки має бути не символічною, а відчутною, для того, щоб хворіти було не вигідно. Думаю, приватні аптеки і лікарні якнайкраще постараються щодо забезпечення високих цін на ліки. А з боку держави має бути тільки контроль за якістю. !І жодних компенсацій через тимчасову втрату працездатності у випадку хвороби!
Опоненти можуть зауважити, що потрібно також передбачити існування стоматологів, котрі можуть безболісно вилучити хворий зуб. З погляду милосердя до тіла вони праві, але з погляду справедливості до душі – ні. Ще Платон стверджував, що тіло слід лікувати душею. А всіх лікарів класифікував, як філософів і не філософів. Усі хвороби тіла є наслідком душевних негараздів або духовних вад. Той же Платон стверджував, що надмірна турбота про тіло неодмінно приводить до занепаду душі. Сучасна державна медицина в Україні є саме проявом надмірного піклування про тіло. Більшість істот в білих халатах не визнають існування душі. А якщо і визнають, то душа у їх розумінні не має жодного відношення до лікування. Якщо таку медичну систему можна змінити, то зміни мають бути в тому, що лікар передусім має бути душезнавцем (психологом), а по-друге тілознавцем (фізіологом). Не відкидаю фізичну терапію взагалі, а тільки пропоную встановити пріоритетність душевної терапії.
Крім того, слід заборонити вбивати дітей на стадії зародкового розвитку. Звісно, у опонентів і тут знайдуться заперечення. Передбачаючи деякі з їх закидів, хочу сказати, якщо народжується інвалідне тіло, то це значить повернувся на планету інвалідний дух. Повернувся для того, щоб пройти всі уроки щодо свого вдосконалення. Не заважаймо йому.
Певний стосунок до медицини має освіта. Державні кошти передусім слід витрачати на освіту як засіб формування світогляду, а вже потім на медицину, як роботу над помилками. Якщо дітям з дитинства подавати розуміння і приклад здорового способу життя, то це зменшить хворобливість у дорослому віці. При правильному душевному налаштуванні раціональне харчування теж сприятиме міцному здоров’ю.
?Цікаво, чи виходить так, що той хто не хворіє(-тиме) не має(-тиме) можливості себе пізнати, засвоїти урок? Колись мені на НО відповіли: "Ми не хворіємо!", то (?)це що результат позбавлення (Богом чи самим себе) можливості вчитися (засвоювати уроки), таке собі самообмеження самопізнання? Чи можливо жити не хворіючи?
П.С. Але, все таки, думаю, що одне з гасел нашої спільноти "Оздоровлюйся!", передбачає дію: "Пізнавай і виправляй свої помилки".
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Comments
Думаю, не розгніваєтесь на те, що переніс деякі коментарі ;)))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Дякую за гарні побажання і за те, що розповіли про свій досвід.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Дякую за запрошення до обговорення. Спробую в коментарях звести в єдине те, з чим працюю останні роки.
Перше. Щодо каст, або варн. Декілька років тому зтикнувся з буквицею - дореформаційною слав"янською абеткою. Знайшов її на російських старовірських сайтах, потім мені її подарували у вигляді плакату. Головна ідея: кожна буква - це образ, кілька букв - складний образ, що може мати декілька варіантів тлумачення. Тоді почали розшифровувати значення слів, з якими зтикалися. І одним із завдань, яке я дав доньці - розшифрувати значенн слів "варна", "волхв" (брахмани), вітязь (ксатрії), вєсь (вайсі), смєрд (судри). Ось деякі моменти, які були для мене відкриттям. Слова "варна", "волхв", "вітязь" і "вєсь" починаються з букви "В" - відаю, рос. "осознаю", тобто люди які знають напрямок, свій життєвий шлях. Ключовими буквами в цих словах виявилися: у волхва -"Х" гармонія, у вітязя -"Т" кордони, у вєся - "Є" матеріальний світ. У "смєрда" зовсім інша трактовка. Це людина, яка живе " С МЄРой Добра", тобто міряеться з іншими, а свого напрямку ще не має. У сучасному суспільстві кількість відаючих невелика, але з останнім часом зростає.
Друге. Варни - це не профессія. Це характер, нарпямок розвитку. Таким чином, наприклад, лікар - вітязь розширює межі , це - вчений дослідник; лікар-вєсь це - господарник, а лікар-волхв це - відун, знахар (той, що знає харі - маски, за якими ховається душа). А ось лікар смєрд - це страшно :(
Далі буде.
Будьмо!
Також від слова "витязь" походить гарне слово "звитяга".
Вітя-Віктор - це вітязь-переможець.
https://t.me/ETEPHET
А чого ж, п. Людимир має рацію!
Продовжу. Щодо хвороб. З мого досвіду: хвороба - це не наслідок, а інструмент самопізнання, урок. Його можна ігнорувати, можна відкласти на "потім", можна пройти зараз. Залежить лише від готовності людини і її свідомого (або несвідомого) вибору. І в цьому полі немає поганих чи гарних лікарів. Кожен хворий заслуговує свого лікаря, кожен лікар заслуговує свого хворого. Рівень медицини (як, до речі, і рівень легітимності влади) - це рівень свідомості всього суспільства в цілому і кожної людини окремо. Те, що нас "чіпляє", викликає негативні емоції - всього наше дзеркало.
Будьмо!
Конструктивна думка.
https://t.me/ETEPHET
?Цікаво, чи виходить так, що той хто не хворіє(-тиме) не має(-тиме) можливості себе пізнати, засвоїти урок? Колись мені на НО відповіли: "Ми не хворіємо!", то (?)це що результат позбавлення (Богом чи самим себе) можливості вчитися (засвоювати уроки), таке собі самообмеження самопізнання? Чи можливо жити не хворіючи?
П.С. Але, все таки, думаю, що одне з гасел нашої спільноти "Оздоровлюйся!", передбачає дію: "Пізнавай і виправляй свої помилки".
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
У кожного роду свій досвід. Щось є в коморі, чогось нема. Здоров"я - один із інструментів самопізнання. Когось простір вчить через хворобу, когось - через відсутність грошей, когось - іншими засобами. Та здоров"я - найбільш поширений інструмент. Зустрічав часто ситуації, коли уроки приходять до людини через хвороби близьких, найчастіше - дітей. Чим менша дитина (до 3х років) тим чистіше вона віддзеркалює проблеми батьків, і я питаю в такому випадку: "кому хворіє дитина?" Інколи дитину навіть симптоматично не треба лікувати - тільки роботою з батьками.
Будьмо!
?Як зрозуміти "кому хворіє дитина"?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
В любій ситуації (і в хворобі теж) є людина, яка найгостріше реагує - це і є людина, у якої "ключі до ситуації" - її урок. Всі інші теж не просто статисти, але кожен шукає своє. Коли дитина хворіє - найчастіше це відбувається як наслідок того, що батьки руйнують простір любові, яким є сім"я.
Батько тікає від чоловічих обов"язків, або мати ховається в відчуття провини і намагається відкупитися від дитини подарунками, розвагами, няньками. Дитина дуже щира. В неї немає жалю, розуміння соціальних норм, чи інших гальм. Діти до нас приходять щоб нас вчити і лікувати. Тільки зовсім не так, як це робить система освіти чи охорони здоров"я. Вони (діти) можуть іти на самознищення досить легко, або довго не народжуватись, або довго хворіти, аби тільки щось змінилося в просторі, який їх оточує.
Будьмо!
Цікаві міркування, слушні.
Зауваги:
То може мед “ - То, може, мед (вставне слово)
“А їх тіла швидко зношуються через специфіку їх діяльності”. - А тіло швидко зношується через специфіку їх діяльності. (уникаємо повторень).
“хай родина постарається допомогти сплатити послуги” - хай родина допоможе сплатити послуги ...
“працюючи на полі, заводі чи в транспорті. Тихенько підспівує ...”- Треба об'єднати в одне речення.
“турбота про тіло, неодмінно приводить “- не треба виділяти комою.
“Звісно у опонентів “ - Звісно, у опонентів (вставне).
“витрачати на освіту, як засіб формування світогляду” - зайва кома — зворот має значення “у ролі чого”.Відповідно: “на медицину, як роботу “.
Дякую.
Творімо разом мову Сенсар!
Зауваги враховано. Дякую.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)