"За більш, ніж 6-місячне існування Дебальцевського виступу керівництво і штаби сектора «С», АТО та ГШ ЗСУ виявили тотальну некомпетентність у питаннях тактики, оперативного управління та планування БД", - йдеться у зверненні.
"Відвідання передових позицій мали вкрай епізодичний та переважно «театральний» характер. На жодній з мережі ВПП-НП по лінії виступу жоден представник командування або штабу сектора (АТО) за всю історію Дебальцевського виступу так і не з'явився, хоча саме з ВПП(НП) можна візуально оцінити переваги або недоліки як своїх бойових порядків, так і противника. Виключно «внутришньобліндажна» робота була характерна для всіх представників штабу сектора і, звісно, командування (штабу) АТО", - наголошується в документі.
У процесі бойової роботи налагодилася стійка безпосередня взаємодія між підрозділами Дебальцевського виступу без найменшої участі командування і штабу сектора. Таким чином, особливо від початку штурму Дебальцевого, роль штабних і командних структур сектору (АТО) деградувала до нульової позначки, наголошується в документі.
"Не дивно, що 15-го лютого за цілковитої бездіяльності керівництва сектора два опорних пункти 40 ОМПБ 17 ОТБр виявилися відрізаними від основних сил угруповання без будь-яких інструкцій і розуміння перспектив. До другої половини дня 17-го лютого вони так і не отримали жодної допомоги в розблокуванні, ні поповнення боєкомплекту, ні наказу на прорив. Вони зробили свій вибір і склали зброю".
Також протягом існування Дебальцевського виступу ані командування сектора, ані командування АТО не вживали жодних заходів для своєчасного поповнення людських ресурсів та озброєнь, що зменшувалися, наголошують офіцери.
"Прірва недовіри між бойовими частинами (підрозділами) і штабами орбіти ГШ (АТО, сектор) характерна для всіх ділянок фронту (секторів). Сьогодні якийсь «дивовижний» механізм призначень виштовхує на найвищі командні посади людей абсолютно нікчемних професійно і морально. Рівнем недовіри цим «управлінцям» вже нікуди рости! Поточний стан ГШ і штабів-сателітів тягне бездарні втрати особового складу і техніки, а також подальшу окупацію противником української території. Крім того, недовіра власному командуванню значно знижує бойовий дух і стійкість підрозділів. Проблему не вирішити зміною однієї персоналії. Необхідно замінити всіх керівників, уповноважених ухвалювати рішення, на ініціативних, які мають позитивний досвід управління бригадами-батальйонами в реальних бойових умовах, користуються довірою і повагою у своїх з'єднаннях, частинах і підрозділах", - вважають офіцери.
Пригадую, що в часи радянської окупації фізичну культуру викладали навіть в українських школах московською мовою, щоб підготувати хлопців до служби в армії. Взаєморозуміння і довіра дуже важливі у силових структурах. А яка довіра в україномовного солдата може бути до офіцерів, котрі послуговуються мовою ворога?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Comments
Добре, що в листі сказано "... і вимагаємо". Погано, що немає продовження у разі, якщо вимоги не будуть задоволені.
"Народ не повинен боятися влади. Влада повинна боятися народу"
"V означає ВЕНДЕТТА"
Згодна з п. сВіт Розумний. Формулювати треба чітко і прописувати наслідки невиконання вимог. Твердо, рішуче і грізно.
Sapienti sat.
Справжні кшатрії починають усвідомлювати себе і свою роль у суспільстві..Це добре..
Вірю в те, що розумію.
Пригадую, що в часи радянської окупації фізичну культуру викладали навіть в українських школах московською мовою, щоб підготувати хлопців до служби в армії. Взаєморозуміння і довіра дуже важливі у силових структурах. А яка довіра в україномовного солдата може бути до офіцерів, котрі послуговуються мовою ворога?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Послуговуватись мовою ворога - це звичайно погано і неправильно. Але якби у них була можливість тобі відповісти, впевнений, що вони запропонували би самому піти повоювати на передову, і тільки після того розказувати їм якою мовою писати чи розмовляти.
Кожен по-своєму доказує свою вірність Україні. Хтось переучується з російської на українську, а хтось ризикує своїм життям і здоров’ям захищаючи Україну. Тому, мабуть, зараз не варто бачити в російській мові основну ознаку ворога.
Як я можу піти на передову, якщо військовий комісар розмовляє тероросійською мовою? Як я можу піти на передову, якщо більшість лікарів медичної комісії звертаються до мене московською? Як я можу піти на передову, якщо начальник військомату не дотримує слова? Як я можу піти на передову, якщо в області діє диверсійна група? Як я можу піти на передову, коли навіть корумпованих офіцерів тилового забезпечення не можуть притягнути до відповідальності? Що вже говорити про професійних шпигунів?
І де вона, та передова?
Мій пост був не до офіцерів, котрі не бажають розмовляти українською. Мій пост до українців, котрі продовжують толерувати ворожу.
Доброславе, а нумо разом підемо воювати: я і ти! За одно вивчимо основні ознаки ворога.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Ну якби всі хто воюють за Україну на фронті бачили так багато причин чому цього не робити, то України вже би не було.
Щодо "піти воювати", то я, наприклад, поки що не там, тому що, по-перше, я собі чесно признався, що не готовий зараз жертвувати своїм життям і здоров’ям за країну. І це справжня причина, а не відмовки типу - навіщо захищати країну, якщо в нас влада така погана. По-друге, мене не кликали туди, значить не дуже потрібний там зараз.
А щодо тих, які зараз там воюють, в мене не повертається язик сказати щось погане, навіть якщо не подобається якою мовою розмовляють. Тому що розумію, що в цей момент, в плані захисту України, від них набагато більше користі, ніж від мене, наприклад. Хоча в мирний час, можливо, буде навпаки.
Вся ця ситуація з офіцерами і Порошенком нагадує мені кіно "Чужі проти хижака".
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Цей лист нагадує підробку. Абсурдно писати звернення до президента своєї держави мовою ворога.
Я спочатку подумав, що це звернення до Путіна.
Якщо наші писали цей відкритий лист, то він розрахований на громадян РФ.
Якщо це писали московські тролі, то це спроба диверсії.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Досить дико виглядає лист до президента України, написаний чужою мовою. Чому б тоді не англійською?
Це одне. А друге - цей лист трохи нагадує звернення людей до Сталіна, коли вони були свято впевнені, що той не знає, які беззаконня творяться від його імені і йому треба відкрити на них очі.
Хіба описувані речі щодо Дебальцевого можливі були б без вищого відома?
Sapienti sat.
Армія - це державна установа. І роємовляти там повинні державною мовою. Потрібна лише вказівка згори. А її нема. В армії найлегше перейти на українську мову. Технічні терміни така ж "проблема" як і всюди. Було би лише бажання вивчити нові слова. Потрібен лише приказ згори і таке бажання з'явиться.
Я за підняття проблемних питань в армії на офіцерських зборах. Та коли "підписанти" відкитого листа кажуть, що ніяких офіцерських зборів не було, то або такі вони офіцери, або зборів дійсно не було.