Для багатьох інтернет дає чи не єдиний шанс прослухати якісний навчальний курс. Традиційні університети намагаються зберігати спокій, але вже побоюються своїх онлайн-конкурентів. Хоча професори вузів спочатку досить скептично поглядали у бік таких нововведень, але коли всього за рік свого існування ресурс Coursera набрав понад 3 млн користувачів, вони вже почали трохи нервувати.
Тим більше, що та сама Coursera вже збирається видавати безплатні онлайн-підручники. Тому що не всі студенти, які проходять цей курс, мають змогу вільно прочитати рекомендовану літературу до курсу. Багато з них перебувають, наприклад, на Близькому Сході, де деякі сайти не працюють просто через місце розташування. Дехто з таких студентів не може дозволити собі покупку електронної книжки, тому певну частину студентів Coursera забезпечить посібниками безкоштовно. І такий проект зголосилися підтримати відомі у світі видавництва.
Щоправда, засновники онлайн-курсів зовсім не претендують на те, аби витіснити традиційні виші. Вони лише хочуть доповнити існуючу систему освіти, зробити її більш якісною та цікавою.
Окрім Coursera, є багато інших популярних ресурсів, що створюють платформи відкритих онлайн-курсів, - це, зокрема, «Академія Хана» (Khan Academy), «Юдасіті», Edex. Для чого їм це потрібно? Дуже багато є здібних людей, які хочуть вчитися, але не мають належних умов для цього. Зокрема, в Індії онлайн-освіта дуже популярна, а традиційна практично не фінансується, на неї витрачається менше 1% річного бюджету. Тому для студентів це єдиний шанс чомусь навчитися.
Причому переважна більшість курсів безкоштовна. А заробляють освітні платформи, наприклад, на оформленні сертифікатів про підтвердження курсу. Для цього доведеться сплатити від 30 до 100 доларів.
«Це сертифікат від університету, який проводить цей курс. Звичайно, це не диплом про закінчення цього вишу, скажімо, Стенфорду чи Гарварду, але це досить солідна підтримка для твоєї освіти», - розповідає Ярослава Кобинець.
За її словами, онлайн-курси дуже потрібні, адже, наприклад, у США навчання подекуди може коштувати до 50 тисяч доларів – це дуже дорого для деяких сімей. Зараз навіть існує тенденція, коли багато американців їдуть навчатися до Канади, бо там дешевше. Отож, онлайн-курси є гарним доповненням, а для декого навіть альтернативою традиційному навчанню.
В Україні досить популярні програми Coursera, зокрема, минулого року дуже багато людей записалися на них. Один із найпопулярніших курсів – це гейміфікація (використання ігрових методик у неігровому професійному контексті).
Чув, треба щоб хтось, якусь "платформу" вів/адміністрував...
?А як здійснюється оплата за освіту, та оплата ведучим курсів?
?Хіба може бути все безкоштовним?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Comments
Це цікаво!
:) От би хтось взявся весту цю тему далі... "Онлайн-освіта": як організувати, та як вчитися".... ось у чому питання.... Агов! Знаючі!
А у відповідь (поки що, га?) тиша....
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Якщо мені треба чомусь новому навчитись, я питаю в гугла. Головне правилььно поставити питання.
Так, взагалі, описувати мені важко. Давайте на конкретних прикладах. Тоді в мене краще вийде.
Для початку давайте трха конкретизуємо тему:
Що саме Ви бажаєте вивчити?
Що вже для досягнення цієї мети зробили?
Чи знайшли інших бажаючих навчитись того самого?
Чув, треба щоб хтось, якусь "платформу" вів/адміністрував...
?А як здійснюється оплата за освіту, та оплата ведучим курсів?
?Хіба може бути все безкоштовним?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Можна платити не грошима. Це вважається безкоштовноим?
Наприклад обмін знань учень та учитель час від часу міняються ролями.
Є гарний ресурс Coursera. Можна там вчитися. Але для початку треба знати англійську мову. Бо навчання англійською.
Лекція як джерело знань відмирає. Онлайнлекція це як книжка в цифоровому форматі. Проте, книжку ти сам контролюєш, а лекцію потрібно дивитися всю. Отже, виходимо на рівень: інформація (самостійне навчання через Інтернет та інші джерела); апробація інформації в штучному середовищі задля створення фахових вмінь (практичні заняття тренінгового типу); застосування вмінь на практиці під опікою досвідченої особи задля набуття досвіду (фахова практика).
Жодна відеолекція не замінить живого спілкування. То може бути основа інформації, але не може бути основою вмінь та досвіду.