Як насправді працює мозок

Однак, за все доводиться платити: мозок - надзвичайно витратний орган.

У людини інтенсивно працюючий мозок споживає чверть (!) ресурсів всього організму. Проблема полягає ще й у тому, що мозок ніколи не знаходиться в стані спокою; навіть відпочиваючий мозок споживає 10% енергії організму, при цьому складаючи всього 2% від його маси. Крім того, організм просто не в змозі підтримувати інтенсивну роботу мозку протягом тривалого часу, через якийсь час неминуче настає нервове виснаження. До всього іншого, мозок, позбавлений потрібних ресурсів (кисню передусім), практично миттєво (протягом 5 хвилин) гине. 

Оптимізація

Варіант А: обмежити активність мозку тільки дійсно екстремальними ситуаціями. На людській мові цей механізм називається «лінь». Людина інстинктивно прагне не думати до тих пір, поки в цьому нема необхідності. Багато тварин, наприклад, кішки, взагалі постійно перебувають в одному з двох станів: або сонної дрімоти, або гіперактивності. Лінь є двигуном прогресу в самому буквальному сенсі. 

Варіант Б: кеш. Закласти якнайбільше зумовлених моделей поведінки і включати мозок тільки тоді, коли автопілот не може вирішити проблему сам. Така оптимізація властива насамперед дрібним тваринам, але, як неважко помітити, людина нею теж користується щосили. 

До речі, звідси йде знаменитий неоковирний міф про те, що людина нібито використовує десять (п'ять, два - потрібне підкреслити) відсотків свого мозку. У конкретний момент часу і в стані спокою - в якомусь наближенні, так. Тому що використовувати мозок без необхідності - дорого і нерозумно. Але тримати 90% мозку не використовуваними взагалі - ще більш дорого і нерозумно. 

Реальність 

Часто здається, що поведінка людини нерозумна і нелогічна. Однак, у світлі попереднього параграфа цілком очевидно, що поведінка людини абсолютно розумна і логічна. Питання «про що ти взагалі думав», як правило, має просту відповідь: ні про що. Людині властиво ні про що не думати, і це з еволюційної точки зору найвигідніша програма. 

Звичайно, в сучасному світі у більшої частини людства не виникає проблем з поживними речовинами і механізми оптимізації енергоспоживання не потрібні. Але, на жаль, змінити власну генетичну програму ми не в змозі; та й немає ніякої гарантії, що інша схема роботи мозку виявиться для homo sapiens оптимальною. 

Пам'ятати - дорого 

Для розуміння процесів запам'ятовування і згадування корисно, перш за все, засвоїти одну просту річ: людська пам'ять - енергозалежна. На зберігання інформації безперервно витрачаються ресурси організму. Думаю, ви вже зрозуміли, що це означає :-) 

По-перше, пам'ять розділяється на короткотривалу і довготривалу. В довгострокову пам'ять потрапляє тільки невелика частина потоку інформації. По-друге, спогади безперервно втрачаються. Чим більше проходить часу, тим менше інформації про подію залишається в пам'яті. 

Запам'ятовування випадкове 

Справа в тому, що запам'ятовування - це утворення в нейронній мережі стійких циклічних комплексів, що містять потрібну інформацію. Цей процес не дуже швидкий і досить непередбачуваний. Не можна точно передбачити, в який момент зміниться конфігурація нейронів. Саме тому людина частенько запам'ятовує на все життя абсолютно безглузду і непотрібну інформацію - тому що так склалося, що в момент утворення нової конфігурації нейронів він думав саме про цю нісенітницю. Для того, щоб гарантувати запам'ятовування, доводиться постійно оновлювати інформацію протягом досить тривалого періоду часу. 

Пам'ять бреше 

Пам'ять потрібна людині передусім для того, щоб не думати. Запам'ятовані рішення і моделі поведінки дозволяють не напружувати мозок, а діяти на автопілоті. Це - фактично головна функція пам'яті. 

Однак через те, що пам'ять енергозалежна, запам'ятати всю потрібну інформацію не можна. З одного боку, постійно надходить нова інформація, яка потенційно може бути важливою. З іншого боку, стара інформація постійно втрачає актуальність. Таким чином, старі спогади постійно конкурують з новими за місце в пам'яті. Більш того, в цілях максимально повного використання доступного ресурсу, нові і старі інформаційні сигнали циркулюють по одним і тим же шляхам. В результаті старі спогади постійно спотворюються, що з часом призводить до досить несподіваних ефектів аж до повної невідповідності старих спогадів реальності. Причому старі спогади з часом стають все більш ідеалізованими. Це характерно не тільки для людей, а й для інших тварин теж. 

Welcome to the Real World 

Не знаю, як ви, а я значно краще став розуміти поведінку людей, коли все це прочитав. Уявлення про те, чому мозок поводиться саме так, а не інакше, на мій погляд, набагато корисніше, ніж абстрактні рекомендації про те, як підвищити працездатність і поліпшити пам'ять. Сподіваюся, і вам вони виявляться корисними.