Що є нині головним в перетворенні країни на процвітаючу: наявність природних ресурсів чи сильна влада та професійне, патріотичне, вольове й розумне керівництво? Чому багата на нафту Саудівська Аравія є процвітаючою державою, а не менш багата на неї Нігерія бідною і кризовою країною? Чому процвітаючий і неймовірно багатий Сінгапур взагалі не має ніяких природних ресурсів. До цієї країни навіть питну воду доставляють трубопроводами з інших країн. А чому найбагатша на всі можливі природні ресурси Росія є кризовою країною, приреченою на розпад і зникнення з політичної карти світу?

Світовий досвід однозначно вказує на те, що для успішного старту в економічних перегонах будь-якій країні потрібні: ідеолог реконструкції держави; програма перебудови; сильний, вольовий і розумний лідер; сильна влада. В наш час наявність чи відсутність ресурсів є чинником другорядним. Звичайно, добре, коли вони є. При наявності ресурсів і їхній диверсифікованості швидкість розвитку і обсяг накопиченого багатства однозначно будуть більшими, ніж за їхньої відсутності. Але фактом ХХІ ст.. є те, що нині найбагатшими державами світу (за показниками ВНП на душу населення) є середні, малі й навіть карликові, а не найбільші та площею й населенням країни. Більше того, країни, які не мають життєвого простору, виходу до морів, природних ресурсів (Швейцарія, Люксембург, Ліхтенштейн тощо) перегнали, наприклад. найпотужнішу в Європі Німеччину вже вдвічі. Про це, на жаль, мало хто знає і ще менше про це говорять і пишуть.

Вивчаючи історію розвитку успішних країн світу, де б вони не були розміщені, скажімо, швейцарці в Європі, араби в Саудівській Аравії чи китайці і малайці в Сінгапурі, розумієш, що для розвитку власних країн керівництво цих держав використовувало фактично ті ж самі принципи. При цьому принципи важать набагато більше за прикладні методи, прийоми і технології. Недаремно у свій час Гельвецій сказав, що знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів. Це дуже важливий концептуальний висновок. В Україні донині відсутня програма реконструкції держави, немає основних принципів розвитку країни. Тому голий емпіризм постійно „заносить” наших лідерів від одних авантюрних починань до інших.

В цьому сенсі знаменита адміністративно-територіальна реформа пана Безсмертного може служити найкласичнішим прикладом. Бо як би комфортно ви не їхали в найдорожчому автомобілі чи потязі, але якщо ви їдете не туди, ви ніколи не досягнете мети. А той хто йде в подраних шортах і босоніж в правильному напрямку, приклад Сінгапуру, швидко досягає поставленої мети. До речі, коли в 1965 році Сінгапур здобув незалежність, понад 85% злиденних сінгапурців вважали, що країна не протримається і півроку. Але бог дав Сінгапуру прем’єр-міністра Лі Куан Ю. Понад 31 рік правив він країною. Розумний, вольовий, патріотичний, чесний. Він знищив корупцію в одній з найбідніших і найкорумпованіших країн світу, заслуживши вічну подяку громадян цієї країни. В Сінгапурі немає бідних і на освіту виділяється понад 20% держбюджету. В цій демократичній країні надзвичайно сильна влада і одна правляча партія. За вилучений грам наркотиків тут страчують, а за кинутий на тротуар недопалок штраф 1000 доларів. Це одна з небагатьох країн світу, де вулиці прибирають пилососами і там чистіше, ніж у наших квартирах.

В наш час найшвидше і найуспішніше у світі розвивається Китай. Демократичні європейські країни або топчуться на місці, або ж задовольняються 1% річного приросту ВНП. Китай же стабільно дає 10-12%. Порівняння тоталітарного Китаю з демократичним Сінгапуром дає нам розгадку цього феноменального явища. Хоча ці дві країни дуже далекі в усьому іншому, їх об’єднує дві найважливіші речі: сильна патріотична влада і жорстока нещадна боротьба з корупцією. В Китаї страчують за корупцію навіть членів політбюро. Відомо, що риба псується з голови. Постійні „кровопускання” найвищим бюрократам в обох країнах наочно демонструє чиновникам нижчого рангу, що і з ними ніхто церемонитися не буде. Звідси очевидний висновок, що головною умовою українського прориву, без якої всі інші умови є утопічними, є нещадне викорінення корупції, перш за все у вищих ешелонах влади. Без влаштування відкритих судових процесів, відновлення смертної кари хоча б на 10 років і конфіскації майна корупціонерів „український прорив” однозначно не відбудеться. Нам не потрібний парламент, який працює зо формулою „лебідь, рак і щука”. Віз українського поступу через такий парламент навіть не зможе зрушити з місця.

Якщо донині в Україні ніхто не спромігся обнародувати свої принципи розвитку держави, нація не висунула свого Ден Сяопіна, якщо треба звертатися до людей по допомогу, пропоную свою кандидатуру. Якщо не я, то хто ж тоді! Китайський ідеолог розвитку країни Ден Сяопін ніколи не розробляв конкретні методи, прийоми, технології соціально-економічного розвитку Китаю. Він запропонував „лише” основні принципи трансформації країни і перетворення її на найпотужнішу державу світу. Це якраз і є головним.

Пропоную основні принципи Українського прориву і перетворення України в найпотужнішу країну Європи для чого є всі об’єктивні передумови.

Перший принцип. Будь-якій країні, яка знаходиться на перехідному етапі розвитку, Україна не є винятком, потрібна сильна влада, а не парламентська демократія. Остання ефективна, як показує історичний досвід, лише за умови закінчення перехідного періоду і входження країни в період стабільності, сталого розвитку Цією сильною владою може бути президент, гетьман, диктатор, прем’єр-міністр на основі переважно однопартійного парламенту.

Другий принцип. Український прорив не відбудеться доти, доки при владі не опиниться сильна, вольова, розумна, патріотична, авторитетна в народі особистість. Якщо керівник держави за власним характером „ніякий,” він не має авторитету серед більшості громадян і тому не здатен повести за собою людей до світлого майбутнього. Незалежно від того, чи це сильні характером чоловіки Рейган, Лі Куан Ю, чи жінка, приміром, „залізна леді” Тетчер. Жодна країна світу нічого не досягла за слабкого характером керівника. Це просто факт.

Третій принцип. Головним гальмом розвитку і реконструкції будь-якої країни в перехідний період є корупція і бандитизм. Світовий досвід однозначно вказує на те, що їх подолання можливе лише через сильну владу і сильного керівника. Воля озброєного владними повноваженнями керівника держави, авторитетного в суспільстві, це те єдине, що здатне до очищення влади. Для цього терміном на 10 років, до вступу до ЄС, необхідно ввести смертну кару з конфіскацією майна для бандитів і корупціонерів. За будь-яких інших умов корупція і бандитизм лише поширюватимуться, що врешті-решт призведе до появи в Україні українського Сталіна, Гітлера або Піночета. Всі вони без винятку, як і інші диктатори виникли на гребені корупційних хвиль, бандитизму і рейдерства НЕПу, Веймарської республіки і уряду „соціаліста” Альєнде.

Четвертий принцип. В перехідний період Україна концентрує свою увагу і зусилля переважно на вирішенні внутрішніх проблем. З цією метою створюються стратегічні науково-прогностичні комісії, які займуться створенням регіональних, галузевих і загальнодержавної програм розвитку країни з облікуванням всіх наявних умов і ресурсів розвитку: від інтелектуальних – до менталітетних; від земельних - до рекреаційних.

П’ятий принцип. Як будь-яка людина, так і будь-яка нація, мають певні природні генетичні схильності до того чи іншого виду діяльності. Їх виявлення і усвідомлене використання неминуче призводить до стратегічного прориву. Так започатковували власне „економічне диво” німці, японці, ізраїльтяни, південні корейці тощо. Очевидним історичним фактом є те, що українці зробили внесок у світову цивілізацію щонайменше в трьох напрямках: створили найчисельнішу і наймелодійнішу у світі народну пісню; освоїли чорноземи по всій планеті (Україна, Молдова, Росія, Казахстан, США, Канада, Аргентина, Бразилія); вивели людство в Космос (серед 20 головних теоретиків і практиків освоєння космічного простору 19 українці). Очевидно, що до цих трьох видів діяльності українці мають генетичну схильність. Звідси можна вважати, що головними галузями, де повинні бути зосереджені зусилля України в ХХІ ст., мають стати 1) рекреація і туризм як духовно-економічна сфера людської діяльності, 2) агропромисловий комплекс як земельно-економічна сфера і 3) інновації в машинобудуванні, інженірингу, кібернетиці, ракетно-космічному і військово-промисловому комплексах.

Шостий принцип. Україна потенційний регіональний лідер спочатку на теренах Центральної і Східної Європи, а з розвитком економіки й усієї Європи. Реально реалізувати це природне лідерство можливо лише на шляху прискореного соціально-економічного розвитку. Лідерські амбіції України реалізуються поступово в процесі збільшення її ВНП до найбільшого в Європі, і в ніякому разі не раніше.

Ці шість принципів цілком достатні для початку Українського прориву на матеріальній і духовній основі найбільшого в Європі транспортно-географічного, природно-ресурсного і духовно-інтелектуального потенціалу, яким володіє Україна.

Петро Масляк,
віце-президент Академії наук вищої освіти України
т. 522-06-23, 8-066-226-65-90

-------------------------------------
В тему:

Реформація: 25 пунктів

Новий Суспільний Договір

Новый Общественный Договор (рос.)

Презентація Нового Суспільного Договору в прямому телеефірі

У Києві створено оргкомітет зі скликання Суверенних Конституційних Зборів за народною ініціативою

Полiтичнi партiї та органiзацiї, що не беруть участi у виборах, iнiцiюють скликання Конституцiйних зборiв

Нова Угода партії снайперів