«Найнебезпечніше в націоналізмі - що він викликає у відповідь адекватну реакцію. Націоналізм не може існувати без ворога. Для того, щоб ми об`єдналися і усвідомили себе як «ми», завжди потрібні «вони» - «не такі», «зомбовані», «не свідомі», що п`ють уранці кров християнських немовлят (як влучно він себе охарактеризував! - авт.). Але стикаючись з «ми» зразка Шухевича і Тягнибока, «вони» теж відчувають тягу до об`єднання, починають усвідомлювати «нас» «не такими», «неправильними», - пише Д.Табачник.

Віце-прем`єр вважає, що «нав`язлива пропаганда шароварного українізму при Президенті ЮЩЕНКУ привела до скорочення числа носіїв української мови і прихильників вступу не тільки в НАТО, а навіть в ЄС».

«І те, і друге, і третє поступово асоціюється у виборців не стільки з політичною програмою, скільки з політичною позначкою: якщо ти хочеш в НАТО, ЄС і говориш українською, то ти за Ющенком. Тепер почав спрацьовувати зворотний принцип: «Якщо ти проти «помаранчевих», то ти не говориш українською, не підтримуєш вступ до НАТО і ЄС», - пояснює він.
За словами Д.Табачника, суспільство знаходиться на грані, перейшовши яку Україна через кілька років залишить позаду точку «повернення і повалиться в югославський сценарій» (розшифровую: якщо будете патріотами - на вас чекає доля Югославії - авт.).
«Перше, що має нас об`єднати, - обмеження націоналістичної риторики, яка розколює країну незалежно від волі самих націоналістів і обслуговуючої ідеологію вчорашнього дня. Друге - це, безперечно, вибір майбутнього для країни. І третє – наше минуле. Тут, безумовно, єдності досягти найважче, оскільки кожен пише свою історію», - переконаний він.

На думку віце-прем`єра, питання, котрі сьогодні розколюють Україну, необхідно залишити майбутнім поколінням для оцінки й аналізу.

«Через сто років історики зможуть куди більш неупереджено судити про роль і місце УПА у"Великій Вітчизняній війні" (правильно, коли свідків уже не буде! - авт.), про факт створення в рамках СРСР суверенної Української держави, що стала членом-засновником ООН завдяки Сталіну, про кількість жертв і соціальні та політичні причини Голодомору і про інші чутливі сьогодні питання», - вважає Д.Табачник.