Відомо, що на-сьогодні задоволено 20% вимог щодо сплати компенсацій, пише Liberation. Деякі люди вважали, що були стерилізовані, проте не мали жодних підтверджуючих цей факт документів. В інших, більш рідких випадках, спеціально утворені служби приходили до висновку про те, що позивачі не можуть довести факту тиску чи залучення до стерилізації.

Згідно прийнятого 1934 року закону про стерилізацію соціально неадаптовані або розумово відсталі люди вважалися громадянами, котрі псують імідж суспільства та обходяться йому у круглу суму.

“Я сподівалася, що хтось з членів уряду напише мені особисте послання, попросить вибачення, що Швеція продемонструє більше співчуття”, - каже Барбо Лісен, одна з тих жінок, яка одна з найперших отримала компенсацію за те, що піддалася насильницькій стерилізації. З нею це відбулося 1946 року. В дитинстві у Барбо іноді були судоми. Було поставлено діагноз – епілепсія. Коли вона завагітніла, її лікар виявився категоричним: необхідно зробити аборт і провести стерілізацію. Під тиском лікаря Барбо відступила. З тих пір вона соромилася того, що стала індивідуумом другого сорту.

Швеція відчула потрясіння, коли у серпні 1997 року стався скандал у зв’язку з насильницькою стерилізацією. Жодна новина, за виключенням вбивства у 1986 році прем’єр-міністра Улофа Пальме, не мала такого широкого висвітлення у пресі, повідомляє NEWS ru.com.