На превеликий жаль для галичан, назва цієї статті надто далека від брутальної реальності що, наче залізничний локомотив на маршрутку, суне на збентежену таким тиском Львівщину. Янукович і Ко холоднокровно, «по-пацанячому» все розрахувавши вирішили, що настав час безжалісної помсти за свою принизливу поразку на Майдані 2004 року, методи які застосовують московсько-донецькі братки проти галичан, правильніше назвати не «приборканням», а «тупим заганянням в стійло».

Першим актом цієї брутальної вакханалії став «поцілунок юди-Деньковича» Юлії Володимирівні з наступною класикою жанру – замовним усуненням законного голови Обласної ТВК. Розрахунок простий як пень: власного рейтингу нема, і взятись йому нема звідки, оскільки далі щось брехати-обіцяти безглуздо, можна цинічно купивши лідера головної опозиційної партії, підсунути виборцям підставних «головних опозиціонерів». Хоч бери та малюй живописом картину: «Юда цілує Тимошенко, а розпинають Галичину».

Зрештою, хіба один той «юда», подивіться на список кандидатів від Партії Регіонів, як пише у державному «Голосі України» достойний нащадок Ярослава Галана пан Степан Ващук: «У списку регіоналів можна зустріти прізвища відомих бізнесменів, керівників обласного рівня та інших активістів партії які чогось досягли в житті». Скажіть людоньки добрі – чи ж оці юди прилетіли до нас із Москви чи Донецька чи де інде? Вони ж росли з нами в одних селах, ходили в одні з нами школи, бігали у футбол…, а нині так зненавиділи рідну землю, що стали в лави патологічних україноненависників. Чи в нас мало різних політичних партій? А як «рвонули свої зади» перед яничарами різноманітні обласні чинуші в мундирах і без, так що аж Кучма би позаздрив. Звісно ж зрада завжди щедро оплачувалась, тільки варто їм пам’ятати про те, що тридцять срібників не принесли Юді жодної користі.

Наступним, впровадженим ще за Кучми феесбешними політтехнологами, методом фальсифікації вибору народу є підсування виборцям яскраво ряджених, розрекламованих нібито безпартійних які насправді йдуть від непопулярної провладної партії, таких собі «котів в мішках» що вилазять з тих мішків після виборів. Ось, до прикладу, на цих виборах патріотично налаштована Яворівщина вся заклеєна плакатами з яскравими фотографіями бравого генерала при всіх регаліях – Михайла Козаря, та й лозунг на них, ну просто казка – «Честь і порядність на службу людям!», саме так з великим голосним знаком така собі вкупі і честь, і порядність, от тільки від якої партії йде цей розкішний достойник на цих плакатах чомусь не вказано.

А от згаданий вище Галан-Ващук, у своїй статті в офіційному державному часописі «Голос України» від 7 жовтня 2010 року пише прямо: «Під №2 у списку Партії Регіонів – ректор Львівського державного університету безпеки життєдіяльності генерал – лейтенант Михайло Козар». Раз оцей пан генерал примітивно бреше про свою безпартійність, йдучи від Партії Регіонів – так само він дешево бреше і про власну честь і порядність, бо для безпартійних самовисуванців існують мажоритарні округи, а не партійні списки. Власне, до цього «таварища генерала» є ще одне невеличке запитання – а за що це, відома своєю антиукраїнською люттю церква Московського патріархату дала Вам аж цілий орден? Може за щиру службу Україні, чи кому? Так Ви ж скажіть виборцям, не соромтесь, адже для цього достатньо навіть не плакатної честі і порядності, а лише краплиночки людської совісті. До речі партія донецьких «донів» оголосила цілу мобілізацію ректорів у свої списки, там і начальник Львівської академії сухопутних військ, і ректор Інституту державного управління.

Читати далі