За останні півтора року влада, очолювана триумвіратом узурпаторів і паплюжників Конституції України - президентом, прем’єр-міністром і генеральним прокурором, під проводом космополітичного олігархату, за холопського сприяння частини так званої інтелігенції відверто плюнула в обличчя переважній більшості громадян України, принаймні тим 11 мільйонам, які віддали свій голос за Юлію Володимирівну Тимошенко на президентських виборах.

Нічим не обгрунтований, безглуздий арешт лідера опозиції завдав непоправного удару іміджу України як Держави. Але Держава – це не тільки і не стільки влада! Держава – це насамперед народ, це українці. Українець – це той, хто поважає свою історію, гордиться звитягами предків та вчиться на їх помилках.

Українці! За гратами з політичних мотивів знаходяться два найактивніші лідери революції 2004 року: Юлія Тимошенко та Юрій Луценко.

Ми пам’ятаємо гасло: Бандити мають сидіти в тюрмах! Але вийшло все навпаки. В цьому винні не тільки узурпатори та зрадники. Це стало можливим через нашу пасивність, розчарування, аполітичність, недовіру один до одного, роз’єднаність. А чи згодяться нам ці якості, якщо запанує бандитський тоталітаризм, чи згодяться ці якості за гратами багатьом з тих, хто ще не змирився, хто вийшов на вулицю на захист власної гідності?

Тимошенко - це лідер реальної опозиції. Партія регіонів очевидячки прагне позбутися політичних противників і встановити фактично однопартійну диктатуру. Головною перепоною на цьому шляху є реальна опозиція, її лідер, сили, які її підтримують.

Дивний симбіоз олігархів і комуністів при підтримці поміркованих запроданців сформували більшість у парламенті та уряд, приватизували суди, прокуратуру, міліцію. Влада їм здається вічною та непорушною. Але вони мають знати, що навіть ті, хто віддав голоси за них, можуть змінити і вже змінюють свої погляди, що терпець нарешті урветься у мільйонів.

Нинішні дії влади – це виклик не тільки народу України та її майбутньому. Це й виклик демократичному Заходу, тій частині світової спільноті, яка декларує принципи демократії та справедливості. Тому є ще надія, що крім цього ганебного судилища є й інші суди - Європейський суд, суд українського народу. Є й, нарешті, Вищий суд.

Влада цим свої кроком продовжила шлях до демонтажу незалежної України, шлях до здачі стратегічних об’єктів країни іншій державі, шлях до колоніального статусу.

Вчорашній арешт – це провокація, яка була реалізована за технологіями тоталітаризму та військових хунт. А міліція, яка має бути з народом, виконувала злочинні накази тих, яким місце там, де зараз Тимошенко.

Почавши війну з народом влада дійсно стала режимом. Це початок агонії влади, знесиленої своєю жадібністю, ненажерливістю та підлістю. Від безсилля й недолугості своїх керманичів влада готова лише на нові політичні репресії. Вона під фальшивими гаслами боротьби корупціонерів з корупцією відволікає суспільство від вирішення нагальних проблем економіки, від бажань кожного українця жити щасливо.

Треба зрозуміти всю небезпечність ситуації, усвідомити необхідність боротьби, відчути національну громадянську гідність. Дуже важливо зробити це організовано. Тільки тоді влада відчує нашу силу ї єдність. Опозицією до влади має стати весь народ, а не тільки кияни.

Українська Республіканська Партія заявляє свій рішучий протест проти зухвалих дій режиму, вимагає негайного звільнення Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та інших політв’язнів.

УРП заявляє про своє право боротися за повну ліквідацію злочинного режиму в Україні всіма конституційними способами включно з акціями громадянської непокори!

Слава Україні!

Голова УРП – Герой України Левко Лук’яненко

6 серпня 2011 року