Водночас українська влада у взаєминах з польською меншістю дотримується норм толерації, великих поступок і повного сприяння для національного розвою. Конкретних прикладів чимало. Про це ми неодноразово писали. Справедливі вимоги польської меншини постійно виконуються, але, на жаль, не створено аналогічних умов для українців, що проживають на території сучасної Польщі.

Чи не щоденно в Україні, особливо в Галичині та Волині, відкриваються пропам’ятні знаки, пропам’ятні хрести і не тільки тим діячам, що творили в галузі науки, культури, мистецтва, але й тим особам, які відкрито виступали протии української національної окремішності, або ж із зброєю в руках виступали проти української державності. В Польщі, в часі недавньої передвиборчої кампанії чи не головним пропуском для окремих кандидатів, що балотувалися до вищих органів влади, була огульна атака на ОУН чи УПА. Знову у найкращих традиціях польських націоналістів попередніх епох формується негативний образ українця.

Особливо активним у цьому є Товариство пам’яті жертв злочинів українських націоналістів у Вроцлаві, місті, яке і надалі утримує чільне місце у фальсифікації українського минулого і сучасного. До них приєднуються товариство мілоснікув Львова і кресів Південно-Східних і Товариство мілоснікув Волині і Полісся у Варшаві; Округ Волинський 27 Волинської Дивізії піхоти Армії Крайової у Вроцлаві. Всі ці організації присвоїли собі право вперто критикувати тих, хто вчинив злочини щодо польської народності, але ніколи у публікаціях, чи книжках представників цих товариств нема об’єктивного висвітлення злочинів вчинених польськими організаціями над українцями.

Знову стали з’являтися книги, написані у екстремістському стилі, на основі пропагандистських, створених ще у радянські часи міфів. Ось список книг, які в Інтернеті пропонує Товариство пам’яті жертв злочинів українських націоналістів у Вроцлаві. Тадеуш Патер «Румно у воєводстві Львівськім». Книжка видана Інститутом пам’яті і світовим конгрессом кресов’ян; Степан Сєкірка та Генрик Команьскі «Людобуйство доконане через націоналістів українських у воєводстві Львівськім в роках 1939-1947». У ній описується «злочини» українських націоналістів в Бібрці, Доброліні, Брозові, Яворові, Ярославі, Перемишлю, Ліско, Руска, Рудки, Самборі, Жовкві, Красно та інших місцевостях Галичини і ніякої об’єктивної інформації про напади польського підпілля і польської влади на українців.

Особливо старається Щепан Секірка і Ко, які видали книги: «Людобуйство доконане через націоналістів українських у воєводстві станіславівськім в роках 1939-1946», «Людобуйство доконане через націоналістів українських на поляках у воєводстві Тернопільському в 1939-1946 роках», знову ж таки п.Сєкірка у співавторстві видає «Провідник – пам’ятники, таблиці пам’яті і могил на терені Польщі жертв людобуйства доконаних на поляках через ОУН і так звану УПА в 1939-1946 р.р.». автори ні словом не зачеплять того, що полуднево-східні землі – це одвічні українські території, населені корінним етносом і які були загарбані польськими можновладцями у різні історичні епохи.

Читати повністю ТУТ