Якщо раніше українська сторона говорила про ноти протесту і апеляції до ЄС та євроатлантичних структур, то тепер, в міру того як від греблі до українського кордону залишилося менше півкілометра, у хід пішли аргументи мілітаристського кшталту.

Парламентська делегація у складі 10 осіб, що побувала на Тузлі, повернулася з твердим відчуттям того, що російська сторона не збирається згортати роботи. У складі делегації були представники як опозиції, так і більшості. Тому симптоматичною є загальна думка членів делегації: якщо зараз сторонам не вдасться знайти точки дотику на дипломатичному полі, то в найближчому майбутньому військова ескалація конфлікту ставатиме все більш вірогідною.

На прес-конференції, яку 20 жовтня провели Анатолій Матвієнко, Андрій Шкіль (БЮТ), Ігор Осташ і Рефат Чубаров («Наша Україна»), звучали терміни «поліцейська акція» (можливі дії української сторони з блокування подальшого будівництва греблі), «розширення української військової присутності в зоні конфлікту» та інші армійські терміни, здатні викликати нервовий озноб як в українського, так і російського оглядача. При цьому депутати повсякчас висловлювали надію, що компроміс буде знайдено – але не за рахунок поступок України.

Можна передбачити, що зміна дипломатичної риторики на військовий вокабуляр викликана як вразливістю депутатів, так і розумінням того, що на сьогоднішній день як Євросоюз, так і НАТО не готові «зіграти» за Україну. Спочатку посол США в Україні Джон Хербст в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» постав в ролі третейського Кота Леопольда, визначивши позицію Сполучених Штатів щодо конфлікту навколо греблі таким чином: «Ми підтримуємо суверенітет і територіальну цілісність України. Крім того, ми маємо дружні відносини як з Росією, так і з Україною. Ми сподіваємося, що ці держави-сусіди зможуть розв‘язати суперечку позитивним і відповідальним чином. І Україна, і Російська Федерація неодноразово заявляли, що вони поважають існуючі кордони. Ми схвалюємо їхній намір дотримуватися цих кордонів і закликаємо обидві сторони підходити до даного питання відповідально і в дусі добросусідства».

Тобто порушувати кордони не можна, але «тиснути» на Росію з вимогою дотримувати певних норм США не будуть – спершу поспостерігають за розвитком подій. Рішення з арсеналу скоріше британської дипломатичної школи, ніж американської.

А 20 жовтня генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон заявив, перебуваючи в Києві, що конфлікт навколо будівництва греблі в Керченській протоці є винятково двостороннім у відносинах України і Росії.

У ситуації навколо Тузли, ніби в нескінченній мильній опері, з розвитком подій з’являються нові дійові особи. Серед цих нових персонажів – добре відомий у Росії депутат Державної Думи, член парламентського комітету з міжнародних справ Сергій Шишкарьов. Заяву, зроблену ним на останньому засіданні комітету, присвяченому азовській темі, цитує російська «Газета.ru»: «Незаперечний факт: Керченська протока є в усіх відношеннях – географічному, природному і господарському – невід’ємною частиною єдиної Азово-Керченської акваторії. При цьому з точки зору правового режиму море має вважатися внутрішніми водами Росії і України без будь-якого розмежування між ними морських просторів… Коса Тузла повинна належати Росії. Передача коси Україні позбавить Росію самостійного проходу-сполучення між Чорним і Азовським морями і змусить виконувати прохід російських суден через Керченську протоку водами України».

Депутатів, що дотримуються подібної точки зору, у Держдумі багато, навіть занадто. Деякі з них разом з українськими парламентаріями обговорять ситуацію навколо греблі 22 жовтня на засіданні Верховної Ради України. Цього дня у приміщенні на вул. Грушевського, 5, мабуть, буде таки жарко.

Отже, поки на державному рівні епіцентр дискусії на тему “Рити чи не рити – ось у чому питання” знаходиться в стінах парламентів обох країн. Водночас відносно недавня публікація буцімто ліберальних російських “Известий” має остаточно позбавити ілюзій тих небагатьох, хто впевнений у тому, що Володимир Путін нічого не знає про тузлинську проблему. У статті, опублікованій в газеті ще 3 жовтня і присвяченій візиту російського президента в Краснодарський край, повідомляється: «... До сьогоднішнього дня на Тамані мало завершитися «будівництво століття», що розгорнулося там відразу ж після поїздки Путіна в Ейськ у середині вересня. Вдень і вночі там гудять бульдозери і самоскиди, які скидають в море щебінку - засипають промоїну в косі Тузла, що стала після розпаду СРСР каменем спотикання у відносинах між Росією і Україною. В‘ялий прикордонний конфлікт між двома сусідніми державами бив умить розв‘язаний після бесіди керівників Росії і України на острові Бирючий в Азовському морі. Дорогою туди Путіну показали з вертольота косу, яка перетворилася зусиллями людини і природи в острів, і президент, пересвідчившись наочно, що Росія через крихітний острівець втрачає вихід в Азовське море, дав наказ: промоїну засипати. Тепер можна буде відрапортувати: наказ глави держави виконаний».

Залишається додати, що президент України Леонід Кучма, який мляво засудив дії російської сторони минулого тижня в Дніпропетровську, сьогодні вирушив у тривалий вояж Латинською Америкою. Треба сподіватися, чергові коментарі глави держави до розвитку ситуації на Тузлі надійдуть з берегів Амазонки.

Рефат Чубаров, народний депутат, фракція «Наша Україна»:

–22 жовтня в Верховній Раді народні депутати України і парламентарії з російської Держдуми обговорять комплекс питань, пов’язаних з українсько-російськими відносинами. Звичайно, всі ці питання будуть багато в чому розглядатися крізь призму ситуації в Тузлі. Мій прогноз щодо цих переговорів такий: наші парламентарії буде старатися продемонструвати своїм російським колегам неможливість підтримки добросусідських відносин за таких дій Росії. А російська делегація, як мені вважається, буде спокійним тоном говорити: хлопці, нічого ж не сталося, ми будуємо греблю на своїй території, боже збав нас якимсь чином вас образити. Тональність такого підходу сьогодні вже задав голова Ради Федерацій Росії Сергій Миронов, котрий висловив крайнє здивування неадекватною реакцією української сторони. Таким чином, відбудеться розмова щодо широкого кола питань, але ніякого рішення ухвалено не буде.

Андрій Шкіль, народний депутат, фракція БЮТ:

–Мій прогноз: як на зустрічі депутатів обох парламентів, так і загалом Росія буде грати роль старшого, розумнішого, брата, який буде пояснювати молодшому і «більш дурнішому»: все нормально, все буде поступово, залишилося двісті метрів, там ми зупинимося, потім почнемо переговорний процес, ви ж самі розумієте, невже ви хочете війни? І далі: виведіть свої війська з Тузли, залиште острів нам, навіщо нам продовжувати ескалацію, адже все одно сили нерівні, нехай в України і географічна перевага, не забувайте, що у нас щорічно 60 тис. хлопців проходили виучку в Чечні…

Тобто для преси вони будуть говорити по суті жорсткі слова, але заспокійливим тоном. А за «пляшкою чаю» будуть більш відвертими: проти кого хвіст підіймаєте, ви що?

У російській делегації друзів України не буде. Не знаю, чи є вони взагалі в російському парламенті. Нагадаю, що одна «подружка України» - Ірина Хакамада – впевнено сказала: Тузла – це російська територія, які претензії взагалі можуть бути в України?

Ігор Осташ, народний депутат, фракція «Наша Україна»:

–Я думаю, російським депутатам буде складно навести серйозні аргументи. Я хотів би, щоб вони прислухалися до наших аргументів, адже питання торкається державного кордону, який визнаний двома сторонами і є легітимним. Від цього й треба танцювати.

Не можу зараз прогнозувати, якою буде розмова, але загальний дух повинен бути партнерським, тому що йдеться про співпрацю двох парламентів. Але деякі висловлювання моїх колег з Російської Думи і Ради Федерацій насторожують: в їхніх висловлюваннях острів Тузла фігурує не інакше як російська територія. Якщо ми станемо на такий шлях, він приведе в нікуди.

Що стосується складу російської делегації, то дуже сильна група депутатів приїжджає з Ради Федерацій. Це буде «важка артилерія».