Не буває чужої війни,
Як нема і чужого болю.
Бо життя віддали сини,
Аби ми відстояли волю.

Щоб звільнили країну від пут
Кровожерних і ницих писків,
От тому ми сьогодні тут
З цим лихим і скорботним списком.

Не буває чужих сиріт,
Матерів і вдів – не буває.
Наша туга, одна на всіх,
Крає мозок і серце крає.

І від чого найдужче болить,
Бо свідомість палає, мов хащі, 
Що на небо пішли оті,
Хто були серед нас найкращі.

Бо найперші рвонулись до лав
За свободу, за честь і совість.
Вони добре знали й про те,
Що, крім них, то ніхто не зробить…

Їхнє серце палало, мов яр,
У вогненно святій любові,
Їх уже не страшила смерть,
Бо свідомим був вибір волі...

Я у очі далекі дивлюсь,
Бачу сяйво над їх головами…
Чи то святі були серед нас,
Чи святими за нас вони стали…

Наталка Артанія Кобза.
Київ. 27 лютого 2014 р.

Народження нації: дайте героям нові тіла!