У середу, 11 березня, коли Путін «захворів», з'явилося дивне спільне звернення Штеймаера і Лаврова до України з закликом терміново відновити банківську систему в окупованій частині Донбасу. Чомусь саме Лавров нагадував, що Німеччина і Франція ще 12 лютого обіцяли Україні в цьому технічну підтримку.

Того ж дня в Парижі євродепутат від французького «Національного фронту» Жан-Люк Шафхаузер провів прес-конференцію, яку назвав «Форум миру і єдності Європи». Емблемою «форуму» стала карта, на якій правобережна Україна була пофарбована в колір прапора ЄС, а лівобережна та Одеська область з Молдовою в кольори прапора РФ.

Член партії Марі Ле Пен, колишній спостерігач на «референдумі» в Криму, Шафхаузер без тіні сумніву ділить інші країни, забувши дізнатися думку їхніх громадян, не зважаючи на те, що подібні вправи в картографії для політиків є кримінально караними.

Що «хвороба» Путіна, дивна заява Штеймаера і Лаврова, а також «форум» Шафхаузера відбулися в один день - не випадковість і цілком корелюється з версією Андрія Ілларіонова про «змову генералів» РФ щодо усунення Путіна. З тією тільки поправкою, що Путін сам бере участь у «змові».

«Хвороба» Путіна - це сигнал Берліну та Парижу, що у «змовників» серйозні наміри і є повноваження для «умертвіння» Путіна. Без цього сигналу Берлін і Париж навряд чи б погодилися на ризиковані сепаратні переговори з Москвою в «нормандському форматі» без участі України.

Мета їх аналогічна переговорам вищих чинів Третього Рейху з Великобританією і США про повернення до довоєнного статус-кво в обмін на усунення Гітлера і припинення бойових дій, які велися майже всю війну і через які Сталін заборонив організацію замахів на Гітлера.

Відмінність в тому, що Москва прагне не просто повернутися до стану, коли Крим ще не був окупований, але й залишити його за собою та отримати інші територію України в обмін на поступку її частини ЄС. ЭС розглядаэться як Євроімперія під егідою Німеччини та Франції.

Максимум претензій Москви в цьому торзі озвучив Шафхаузер. Це частково нагадує Ялтинську конференцію по розділу світу між Сталіним, Рузвельтом і взятим в частку Черчиллем, на яку інші країни з антигітлерівської коаліції не запросили.

Саме поняття Євроімперії ввів в обіг восени 2011 британський історик Домінік Сендбрук, опублікувавши в «Daily Mail» статтю-прогноз про війну в Європі, яка може початися в 2015 з вторгнення армії РФ в Латвію. У 2016 Росія окупує Білорусь, Молдову та Естонію за згодою Берліна і Парижа, які за цей час встигнуть узяти під свій контроль повсталі проти Німеччини Грецію, Італію та Іспанію. Франція в 2017 році анексує Бельгію як «свою територію», а Німеччина пред'явить Великобританії ультиматум перейти на євро, що буде відхилено. Великобританія направить війська для захисту Бельгії і вступить у війну з Францією, підтримувану Росією. Можливий результат війни у ​​Сендбрука - поразка Великобританії і розділ континенту між Російською імперією і франко-німецькою Євроімперією.

Примітно, що стаття Сендбрука з'явилася майже одночасно з заявами Кемерона про можливий вихід Великобританії з ЄС, а деякі прогнозовані ним події в Південній Європі таки сталися. Україна в прогнозі Сендбрука не фігурує, оскільки він логічно вважав Януковича маріонеткою Москви, а Майдан не передбачав. Тепер потрібно визнати, що Українська революція сплутала плани Москви і Берліна з Парижем, але Кремль все ще намагається до них повернутися.

Поява антипутінської коаліції робить для Москви це вкрай складним, і вона починає переговори про сепаратний мир і розділ України в зручному їй «нормандському форматі». Тут потрібно уточнення, що умовний проект «Євроімперія» як підпорядкування ЄС осі Берлін - Париж сам застопорився після 2012 року.

Деякий результат цих переговорів стане зрозумілий на початку наступного тижня. Якщо Путін «помре», то це означає, що Москва, Берлін і Париж знайшли варіант поділу України, який влаштовує їх. якщо Путін «одужає», то це означатиме, що варіант або взагалі не знайдений, або знайдений, але його реалізація займе час, і тоді Путіну доведеться ще не один раз «хворіти». Друга версія розвитку подій більш реалістична, оскільки троє цих «сепаратистів» не довіряють один одному, і кожен крок вимагатиме контрольних поступок.

Що може зробити в цій ситуації Україна? Власне, те, що і робить. Зміцнювати оборону і принципово відмовитися від будь-яких переговорів в «нормандському форматі» як непродуктивних, змінивши їх на розширений «женевський формат» за участі США і Великобританії, оскільки згідно Будапештського договору вони є гарантами її суверенітету і територіальної цілісності. Тим більше, що обидві Мінські угоди не привели ні до миру, ні до тривалого перемир'я, а Дебальцеве було захоплено армією Росії вже після угоди Мінськ-2 при мовчазній згоді Берліна і Парижа.