Китай, у свою чергу, ввів санкції стосовно сенаторів Теда Круза і Марко Рубіо, зокрема, у відповідь на їхні законодавчі дії проти китайських чиновників, причетних до затримань і репресіями проти етнічних меншин в Сіньцзяні, йдеться у статті "Ділової столиці".

У вівторок президент Трамп підписав законопроєкт про введення нових санкцій відносно китайських громадян, банків та підприємств, які допомагають Пекіну придушити протести в Гонконзі. У той же день Великобританія з подачі прем'єр-міністра Бориса Джонсона стала першою європейською країною, що заборонила використання обладнання Huawei для 5G.

Китай же пригрозив санкціями Lockheed за продаж зброї Тайваню, що вже є сигналом для оборонних компаній по всьому світу. Пекінські військові і політичні чиновники все частіше говорять закордонним колегам про свої плани виправити ситуацію з незалежним Тайванем до 100-річчя Комуністичної партії Китаю, яке буде відзначатися в липні наступного року.

У четвер генеральний прокурор США Вільям Бар заявив, що деякі американські технологічні компанії і компанії, що працюють у сфері розваг, включаючи Disney, Google, Microsoft, Yahoo і Apple, уже «надто охоче співпрацюють» з Комуністичною партією Китаю. Ця заява прозвучала після того, як минулого тижня директор ФБР Кріс Рей сказав, що Пекін досягає своїх цілей за допомогою промислового шпигунства, крадіжки, вимагання, кібератак і згубного впливу.

Усе це відбувається на тлі безпрецедентної китайської пропаганди, поширюваної по всьому світу; економічних та розвідувальних дій, спрямованих на те, щоб скористатися величезними можливостями, які відкрилися перед Китаєм як першої великої економіки, оговтавшись від пандемії, яка з нього ж і почалася. Китай цього тижня оголосив про зростання ВВП на 3,2% у другому кварталі після зниження на 6,8% у першому кварталі, у той час як у США і Європі поки зберігається спад економіки.

Прикриваючись коронавірусом, Китай посилив репресії проти етнічних мусульманських меншин, а також контроль над Гонконгом, тиск на Тайвань, напруженість у Південно-Китайському морі; інтенсифікував випади проти Австралії, з'ясовує причини поширення коронавірусу; посилив тиск на Канаду у зв'язку із затриманням голови Huawei; розв'язав конфлікт на кордоні з Індією і збільшив потік пропаганди проти Сполучених Штатів.

«Можливо, Китай просто користується хаосом, що виник із-за пандемії, а також глобальним вакуумом влади, що утворився через самоусунення адміністрації США, — пишуть Курт Кемпбелл і Світу Рапп-Хупер у статті журналу Foreign Affairs, опублікованій на цьому тижні. — Але є підстави вважати, що відбувається більш глибоке і більш тривале зрушення. Світ незабаром може отримати перше уявлення про те, як виглядає дійсно агресивна зовнішня політика Китаю».

Деякі стверджують, що все сильніше і загроза початку війни між США і Китаєм. Як сказав мені напередодні один з найбільших в Азії бізнесменів, з уваги упущений сам факт того, що, на думку Китаю, війна вже почалася.

Як і під час холодної війни, результат цієї війни навряд чи буде вирішений військовими інструментами. Також, як і в попередньому змаганні, війна буде вестися не кілька днів, а десятиліття.

І прийнято вважати, що Китай є набагато більш грізним конкурентом, ніж коли-небудь був Радянський Союз, враховуючи його розміри, економічну міць і технологічний прогрес. Економіка Китаю, на яку в 1980 р. припадало менше 2% світового ВВП, в даний час складає близько 20% світового ВВП.

Є загальноприйнята думка, яка полягає в тому, що Сполучені Штати набагато менш підготовлені до Другої холодної війни, а також до того, щоб взяти верх над цим конкурентом, ніж були підготовлені під час Першої холодної війни, оскільки їх спілки слабкі, їх внутрішня політика поляризована, національний борг зростає, а проблеми в охороні здоров'я та економіці через Covid-19 ростуть.

І в той же час винесені з попередньої холодної війни уроки застосовні і до цієї. Завдяки військовому стримуванню, стратегії вичікування і активізації відносин з азіатськими і європейськими союзниками основоположними, як і раніше, будуть фундаментальні сильні сторони демократії і слабкі сторони автократії.

Колишній прем'єр-міністр Австралії Кевін Радд, один з провідних світових експертів з Китаю, закликав вдатися до «контрольованої стратегічної конкуренції». Кожна сторона буде розуміти і приймати червоні лінії і ключові інтереси іншої сторони, також можуть бути визначені проблемні сфери співробітництва (наприклад, торгівля), і може розвиватися співпраця у прийнятних сферах (наприклад, щодо пандемій і зміни клімату).

І хоча може здатися, що Китай домінує, його система стала більш вразливою, оскільки при президентові Сі він став більш авторитарним.

Китайсько-американський політолог Минсин Пий зазначає, що за 50 років холодної війни «жорсткість радянського режиму і його лідерів виявилася найціннішим активом Сполучених Штатів».

Він стверджує, що авторитарність Китаю посилилася після прийнятого в 2018 р. Сі рішення про скасування обмежень кількості президентських термінів, організованих ним чисток серед визначних партійних чиновників, наступу на автономію Гонконгу, повсюдної цензури в ЗМІ, нагадала часи Мао; ув'язнення у в'язниці понад 1 млн представників мусульманських меншин і надмірної централізації прийняття економічних і політичних рішень.

«Централізація влади при Сі створила нові уразливості і піддала партію ще більшим ризикам, — пише Пий. – Якщо перевагою в правлінні стронгмена є здатність швидко приймати складні рішення, то недоліком є те, що значно зростає ризик зробити помилки, які будуть дорого йому коштувати».

Представники адміністрації Трампа вважають, що їх зусилля щодо протидії все більш агресивного Китаю можуть стати їх найголовнішою спадщиною у зовнішній політиці. Але це вірно тільки в тому випадку, якщо вони зможуть поєднувати їх з чіткою стратегією взаємодії з союзниками і при будь-якій адміністрації США.