Минулий тиждень виявився настільки вузькоспеціалізованим в плані всепланетарних протестів проти запланованої та проанансованої війни в Іраку, що руйнація традиційного континентального формату нашого тижневого огляду виявилася неминучою. Наразі змушений констатувати, що маємо справу із виключенням з правил, що лише підтверджує незмінність раз і назавжди обраного шляху.

Франція. Протестувало загалом понад півмільйона, з них у Парижі - 200.000. Взагалі Четверта республіка здавна користується славою бастіону всіляких лівих революціонерів, серед яких затишно почувають себе і вихідці з країн мусульманського світу, незалежно від політичних чи релігійних уподобань. В одних колонах органічно прогулювалися анархісти, ісламські фундаменталісти, троцькісти, сталіністи, панки та шанувальники таланту Саддама Хусейна.

Німеччина. Аналогічні за чисельністю маніфестації мали місце і у федеративній республіці. Контингент той самий. А дивний все ж народ німці. Уявіть собі, ким би був Саддам у Німеччині, народився б він німцем, і маючи ім'я, скажімо, Адольф. Навіть аналогії проводити не варто. Скільки б з теперішніх демонстрантів німецького походження вийшло на вулиці на його підтримку? Опоненти теорії про подвійні стандарти - страшенні лицеміри.

А ось у Іспанії проти війни протестувало без малого 2.000.000. Ну люблять іспанці Ірак, так історично склалося, і нічого з цим не поробиш.

750.000 заполонили Гайд-Парк з вимогами покласти край розгулу американської воєнщини та імперіалістичному оскалу ненажерливих акул військово-промислового комплексу. Британцям вірити можна. Уся історія Об'єднаного Королівства буквально просякнута духом антиколоніального екстазу. Сер Френсіс Дрейк, лорд Кітченер, Редьярд Кіплінг - як багато в цих іменах потаємного сенсу для тонких поціновувачів естетики ненасильства. Give Peace A Chanse!

Прем'єр-міністр Тоні Блер під час виступу на з'їзді партії лейбористів у Глазго запропонував продовжити діяльність інспекторів ООН в Іраку до 28 лютого. Пан Блер заявив, що коли Ірак добровільно роззброїться, то війни можна буде уникнути. Виникає питання: а чому, власне, Ірак має роззброюватися? Невже після цього на подібний крок підуть і Сполучені Штати? А може захоплюючий процес закопування тамагавків буде відбуватися паралельно?

В Афінах нащадки Діогена з числа пацифістів почали жбурляти в співробітників правоохоронних органів каменюки та коктейлі Молотова. Це ж треба так нелюбити Америку!

Протестували також у Австрії, Нідерландах, Норвегії, Польщі, інших країнах континенту.

На революційний крок відважився віце-прем'єр Іраку Тарік Азіз. В італійському місті Асізі він приклався до мощів святого Франциска, відомого борця з єресями та відовством, після чого щиро подякував усім гуманістам та правдолюбцям за підтримку мирного вирішення іракського питання.

А як активно люблять Саддама Хусейна в Сполучених Штатах Америки! От що значить демократія в дії! Нью-Йорк, Сан-Франциско, Вашингтон здригалися від праведного гніву борців за мир у всьому світі. Тремтіли скляні оболонки хмарочосів, грайливо виблискували гумові кійки в цупких лапах поліцаїв. Заарештовано 50 чоловік.

Особливу позицію країн Європи щодо подій навколо Іраку по-своєму оцінив генсек НАТО п.Робертсон, обізвавши Німеччину, Францію та Бельгію руйнівниками Північно-атлантичного альянсу. Той, хто не слухає Великого Брата, автоматично стає руйнівником. Забув добродій Робертсон пояснити, добре це чи погано.

Лютував і міністр оборони США Рамсфелд. На горіхи дісталося батьківщині Штрауса і Йорга Хайдера. А все тому, що Австрія проявила нечувану нахабність, не дозволивши прохід через свою територію американських військ, які про всяк випадок вирішили передислокуватися з Німеччини до Італії.

Якщо пан Рамсфелд мав потаємну мрію вплинути таким чином на учасників карнавалу в Ріо-де-Жанейро, то він глибоко помилявся. Активісти карнавального руху в єдиному карнавальному пориві приєдналися до закликів відстояти мир і не допустити війни в братньому Іраку.

Тисячі демонстрантів засуджували зловорожий Білий Дім та єдинокровного брата його Пентагона на безкрайніх просторах Мексики. Розовощокі персонажі Роберта Родрігеса та Квентіна Тарантіно, насунувши на рельєфні лилові носи самбреро і неквапливо потягуючи текілу, загрозливо скандували в бік Техасу "Nicht Kapituliren!". Техас мовчав, ощетинившись приреченими багнетами федеральної протиміграційної служби. Складна для невтаємничених геополітично-кінематографічна гра тривала від сходу до світанку…

Як завжди не пас задніх і електорат Російської федерації. Гуртки непосідючіх любителів Жиріновського, Зюганова та Ампілова жахали янків у Москві. У Махачкалі на мітингу контингент був якісно іншим - першу скрипку грала не ненависть до капіталістичної Америки, а солідарність з братами-мусульманами.

Сотні маніфестантів зібралися поблизу американської амбасади у Токіо. Попіл Хіросіми й Нагасакі ритмічно б'ється в серцях японських націонал-патріотів.

Напрочуд активно виступила Океанія. 150-тисячні акції протесту відбулися в Мельбурні та Сіднеї. Підтримали трудовий почин і новозеландські сусіди.

Ну і звичайно не обійшлося без демонстрацій у самому Іраку. У Багдаді їх сталося одразу дві: перша мала суто іракське обличчя, натомість у другій прийняли участь пацифісти-активісти, що понаїжджали з усіх-усюд в якості живого щита проти американського нападу.

Поки в Багдаді мітингували, американо-британська військова авіація закидала бомбами два комплекси протиповітряної оборони на півдні країни. Мітинги мітингами, а війна - війною. Кожному своє.

Дякую за увагу. Зустрінемося за тиждень.

Повний виклад інформаційно-аналітичного тижневика СВІТ ЗА ТИЖДЕНЬ у форматі Word