Підписання угоди на поширення цих фальшивок між “Укрпоштою” і фіктивною фірмою “Українська телевізійна агенція” голова Держкомзв’язку пояснив плачевним станом “Укрпошти”, якій для бесперебійної діяльності потрібно було терміново заробити дещицю коштів. Про причини рішення не пускати в поштові скриньки “політичну” продукції пан Гончар розповів так: “Це той висновок, який зроблений по тому, що сталося на сьогодні”. Він не пояснив критерії, згідно яких продукція визнаватиметься такою, що має “політичні ознаки”.

Ще на початку скандалу деякі політологи припускали, що мета провокаторів — дискредитувати сам жанр особистого звернення до виборців, широко використовуваний на останніх парламентських виборах як “Нашою Україною”, так і “Блоком Тимошенко”. Передбачалося навіть масове розсилання паперового спаму для дезорієнтації населення, яке в передвиборчі дні заглядає у поштові скриньки. Між тим схоже, що не стане самого жанру. Єдиним виходом буде надсилати агітацію як звичайні листи — не укладаючи угоди — але це набагато дорожче. 900 мільйонів екземплярів фальшивки “Укрпошта” збиралася поширити по 4 коп. за штуку, тоді як звичайний лист коштує 45 коп.

Генпрокуратура, визнавши факт фальшивки, досі не знайшла її ініціаторів, хоча банківський переказ повинні були здійснювати цілком конретні особи. Генпрокунерон Піскун заявляє, що слідчі оперативні групи працюють над виявленням замовника фальшивки “і в Україні, і за кордоном”. В кулуарах Верховної Ради стверджують, що подібні провокації робилися проти виборчого блоку “МИ” на парламентських виборах 1998 року. Прізвище людини, яка нібито відповідала за ці провокації, звучить як Криворогий. Сам же Віктор Ющенко упевнений, що до провокації причетна СДПУ(о), і це “може прокоментувати будь-який семирічний хлопчик”.