«Братішка, купі кнішку!» — гасло рекламної кампанії, що розпочала просування на книжковий ринок України книжки 18-річного петеушника Жені Галяса «Пісьма братана». Прес-конференція, що відбулася 13 квітня в «Українських новинах» з приводу виходу в світ цієї книжки - це лише один із заходів рекламної кампанії, що включатиме різноманітні презентації, показ рекламних роликів на телебаченні, зовнішню рекламу.

В прес-релізі було заявлено, що це перша українська книжка, яка складається виключно із електронних листів. Так, в книжці викладено 28 електронних листів, які писалися автором протягом року. Але те, що це українська книжка, брехня — українськими в ній є лише літери.

Піти на прес-конференцію змусив інтригуючий анонс на сайті Українських новин, в якому йшлося про національний бестселер, що матиме тираж мільйон примірників, і про молодого автора, який написав таку книжку, що їй ніби то вже пророкують стати національним бестселером.

Автору є випускником вищого професійно-технічного училища Києва, живе з батьками на Відрадному – одному з житлових масивів Києва – і, як виявилося, не дуже вміє говорити (тобто ні українською, ні російською, ні якою іншою МОВОЮ). Зате гарно говорили присутні разом з автором на прес-конференції видавець книги Олександр Ворошило і директор PR компанії MTI Consulting Ярослав Ведмідь, який просуватиме «національний бестселер».

Все, про що вони говорили, виглядало дуже правильним: а торкалися вони проблеми відсутності системи дистрибуції книжкової продукції в Україні, невміння українських видавництв продавати свої книжки. «Видавництва не роблять з книжки події, - каже О. Ворошило, - бо ж книжка є подією», а презентація кожної нововиданої книжки допомагає їй краще продаватися.

Дуже актуальним виглядало підняття ньюз-мейкерами питання зниження популярності читання серед молоді і втрати популярності книжки взагалі, яку молоді люди замінили походами в кіно і сидінням за комп’ютерними іграми чи в мережі Інтернет. Як сказав Ярослав Ведмідь, проведені ними маркетингові дослідження, що передували запуску книжки, свідчать, зокрема, про те, що молоді люди не читають із-за консервативності книжкової мови, яка є штучною, бо такою мовою молодь не розмовляє.

Все виглядало правильним, поки не отримала в руки і не розгорнула «національний бестселер». Зовні він виглядає «прикольно», як тепер кажуть. До речі, спочатку це словечко побутувало серед молодих людей і було ну дуже багатозначним. Все, що хочеш позитивно емоційно забарвити, кажи «прикольно» - не помилишся. Отже, непогане сучасне оформлення книжки, гарний папір, але як тільки почала читати, зразу ж стало моторошно і бридко.

Книжка написана на сленгу, який використовується російськомовною мережевою субкультурою, що придумала собі узагальнюючу назву «падонкі» і яка характеризується як контркультурна і протестна. Лексика пересипана матами, словами-паразитами і навмисними орфографічними і семантичними помилками – «пишу, як говорю і чую в компанії собі подібних».

Олександр Ворошило каже, що книжка написана такою мовою, якою розмовляє молодь, що живе в Інтернеті і додає: «Хай ростуть всі квіти». Хотілося б уточнити, що такою мовою в Інтернеті розмовляють лише згадані вище «падонкі», тобто користувачі специфічних сайтів, а не всього Інтернету взагалі. Тому було б коректніше, якби замість слова «квіти» він застосував щось інше, наприклад, «хвороби», «збочення» чи «уроди».

Книжка розрахована на молоду аудиторію, буде презентуватися в усіх навчальних закладах, де вчаться молоді люди, яким вже «стукнуло» 18, бо це тільки для повнолітніх, про що на титульній сторінці попереджається кружечком 18+ (насправді це приманка для тих, кому до 16-ти). Цікаво, хто контролюватиме, щоб ця порнуха не потрапила до юних рук?

Ярослав Ведмідь, каже, що після сорока років книжка не сприймається взагалі, а найкраще на цю книгу реагують люди від 18 і до 25 років. «Треба не тільки створювати нові формати в літературі, а й агресивно просувати їх», - каже Ярослав Ведмідь. Зрозуміло, що вісімнадцятирічні з їхньою пластичною і несформованою психікою не такі стійки до агресії і нових форматів, як сорокарічні.

Перший наклад у 10 тисяч примірників, що вийшов, вже тиждень продається. Цей наклад планують продати до вересня. Крім того, за словами Ярослава Ведмідя, шукаються альтернативні канали дистрибуції цього «чтива для падонків».

З першого погляду, просування в середовищі української молоді цієї порнухи і чорнухи можна розглядати лише як прояв тотальної війни (див. Мова і війна). Проте це лише констатація наслідків. Причина ж полягає в тому, що в наш час завершується величезний природно-історичний цикл (5508 до н.е. — 2015 н. е.), а в кінці циклу повинні реалізуватися найнижчі, найбрудніші, найбезглуздіші потенції. Саме ПОВИННІ, бо якщо вони не реалізуються в старому циклі, то перейдуть до нового циклу і далі псуватимуть нам життя.

В Україні швидко завершується старий цикл, тому й повилазили на світло, неначе таргани зі зруйнованого будинку, всі ці падонки. Йдеться не лише про книгодрукування — подіями цього ж самого ряду є "вибори" до Верховної Ради та місцевих рад — чим не ті ж самі падонкі, тільки на мерседесах; не менш показовими стали вибори міських голів Києва, Харкова і Одеси.

Інша справа, як до всього цього ставитися?

Фундаментальну пораду дає Євангеліє: «Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!» (Матвій 18.7).

Практичні висновки щодо ставлення до цього розворушеного кодла падонків та інших тарганів пропонує рок-гурт «Абздольц»:

«Знов покемони навколо,
ріжуться в карти, насіння плюють.
Боже, це замкнене коло:
якщо їх не вбити, вони нас уб’ють»

Адназначна!

------------------------------------
В тему:

Дезінфекція

Кабмін дозволив показувати на ТБ "порнуху і чорнуху" із 18:00

Целофанова республіка

Про ксенофобію. Популярно

Мова і війна

Спокійно, ви в руках Матриці!