Оборонне замовлення на суму майже 20 млрд гривень можуть поділити між собою державні та приватні підприємства
Цього року на потреби Міноборони в державному бюджеті передбачено 15,6 млрд гривень. А в середині березня Верховна Рада прийняла закон про часткову мобілізацію, згідно з яким із резервного фонду держбюджету на потреби Збройних сил буде виділено додатково 4,66 млрд гривень. Таким чином, загальні витрати на потреби Міноборони цього року складуть 19,8 млрд гривень. Близько 2,5 млрд з них буде витрачено на закупівлі військової техніки та озброєнь. Великим замовленням у рамках цієї суми має стати виробництво харківським заводом ім. Малишева 194 БТРів, про що стало відомо днями. Це замовлення дасть змогу завантажити роботою в інтересах української армії близько 10 підприємств оборонно-промислового комплексу Харкова та області, сказав заступник голови Харківської ОДА Василь Хома. Для яких ще українських підприємств війна може стати шансом заробити?
Фото прес-служба президента України
Значна частина грошей, які виділяються Міністерству оборони, йде на побутові та адміністративні потреби, забезпечення потреб особового складу армії. Наприклад, із тих коштів, які виділені з держбюджету вже з урахуванням поточної військової ситуації в рамках закону про мобілізацію, на ремонт озброєнь і військової техніки передбачено тільки 1,6 млрд гривень, на закупівлю і модернізацію – 612,5 млн гривень. Із фінансування по загальному фонду бюджету на закупівлю і ремонт озброєнь передбачалося направити близько 500 млн гривень. При цьому майже половина суми, призначеної для забезпечення потреб мобілізації, піде на закупівлю паливно-мастильних матеріалів. Решта − на харчування, перевезення, обмундирування, сервісне обслуговування техніки та особового складу.
На даний момент замовлень від Міноборони розміщено досить мало, хоча «під запис» інформацією про підписані контракти діляться неохоче як приватні, так і державні виробники. Але, судячи з усього, потенційні постачальники налаштовані оптимістично. Оборонпром розраховує, що збільшення державних витрат на армію нарешті дасть можливість вітчизняним виробникам заробити і в Україні. Досі майже вся їх продукція відправлялася на експорт.
«Думаю, що за програмою ремонту йдеться насамперед про ремонт авіа-, а також автомобільної та бронетанкової техніки», − каже директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак.
1,6 млрд гривень
передбачено в бюджеті на ремонт озброєнь і військової техніки
Ремонтом авіатехніки в Україні займаються державні підприємства − Львівський, Запорізький авіаремонтні заводи, Конотопський завод «Авіакон». На львівському заводі ремонтують легкі винищувачі й винищувачі-бомбардувальники − МіГ-21, МіГ-23, МіГ-27 і МіГ-29 із відновленням міжремонтного ресурсу і продовженням терміну служби. Нещодавно одна з військових частин ЗСУ, що базуються у Вінниці, підписала з підприємством контракт на ремонт до грудня двох літаків МіГ-29 загальною вартістю робіт 40 млн гривень.
Крім того, за львівським заводом закріплено кілька одиниць літаків МіГ Міноборони, які перебувають на тривалому зберіганні. Після ремонту кожен з них може стати повноцінною бойовою одиницею, корисною для армії. На даний момент на озброєнні українських військових − 80 одиниць МіГ-23, 220 МіГ-29, 240 МіГ-21.
Конотопський «Авіакон» ремонтує та модернізує вертольоти. Завдяки встановленню нового обладнання, в тому числі у партнерстві з європейськими виробниками, підприємство створює зразки техніки, наближені до стандартів НАТО. Останній приклад − модифікація ударного вертольота Мі-24П, при створенні якого задіяно 12 українських підприємств, а також французька компанія Sagem і польська PCO SA.
З одного боку, безкоштовне надання техніки свідчить про те, що підприємства ставляться з розумінням до проблем армії і готові прийти на допомогу. З іншого − тут є елемент комерції: вони розраховують на отримання якихось замовлень у майбутньому.
Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
Замовлення на ремонт бронетанкової техніки можуть дістатися Дарницькому, Житомирському бронетанкоремонтним заводам, припускає Бадрак. Також за статтею ремонту озброєнь шанс заробити випадає приватним підприємствам, які освоїли ремонт і виробництво радіолокаційного обладнання − «Укрспецтехніка», «Аеротехніка» (обидва − в Києві). «Вони можуть виконувати завдання з технічного відновлення і модернізації радіолокаційної техніки. До речі, частка приватних підприємств у загальному обсязі випуску військової техніки зростає, і це дуже позитивний момент», − каже Бадрак.
Але приватні виробники не дрімають в очікуванні якихось надходжень від Міноборони, а беруть ініціативу в свої руки. Ряд компаній надали свою техніку армії у користування безкоштовно. Наприклад, за даними Forbes, «Укрспецтехніка» передала в користування українським військовим кілька радіолокаційних станцій «Малахіт», а «Аеротехніка» − 4 РЛС П-18 і П-19. «З одного боку, це свідчить про те, що підприємства ставляться з розумінням до проблем армії і готові прийти на допомогу. З іншого − тут є елемент комерції: вони розраховують на отримання якихось замовлень у майбутньому», − вважає Бадрак.
«Так, ми відвантажили армії цю техніку, яка у нас призначалася для показів. Вона буде використовуватися для забезпечення охорони повітряного простору. Від Міноборони замовлень поки що не отримували», − підтверджує директор «Аеротехніки» Микола Ярошенко. За його словами, досі за замовленнями українського оборонного відомства підприємство надало не більше 7-8 одиниць РЛС, хоча їх потреба в Україні − близько сотні. «У кожному батальйоні має бути не менше 4-5 видів РЛС для цілей різної дальності й висоти», − вважає Ярошенко.
На допомогу армії прийшли і державні виробники техніки, яких Міноборони замовленнями також балує вкрай рідко. На початку травня держконцерн «Укроборонпром» передав 4 БТР-4 на суму близько 400 млн гривень на користь Національної гвардії, повідомили в прес-службі підприємства. А ще в квітні дочірня структура «Укроборонпрому», ДП «Укроборонсервіс» за власний рахунок почало роботи з відновлювального ремонту БТР-80. За словами директора підприємства Сергія Микитюка, роботи передбачається завершити протягом 1-2 місяців. «Це робиться за рахунок внутрішніх резервів підприємства для сприяння українській армії», − пояснив він. Одним із партнерів по програмі відновлення БТР-80 виступає державний Київської бронетанковий завод.
Наступним кроком «Укроборонсервісу» назустріч армії став ремонт за свій рахунок засобів ППО − зенітно-ракетних комплексів С-300 і «Бук». Один комплекс С-300 уже передано військовим, передання ще одного очікується до кінця року. Наприкінці травня буде передано також ЗРК «Бук-1», на якому встановлюються раніше не використані тут українські радіолокаційні системи виробництва НВК «Іскра» (Запоріжжя) замість російських. «Укроборонсервіс» розраховує ремонтувати засоби ППО також і за рахунок коштів держоборонзамовлення.
«Допомога армії держпідприємствами може здатися чимось само собою зрозумілим. Але все-таки це госпрозрахункові структури, відносини з Міноборони у них будуються на комерційній основі», − каже Валентин Бадрак.
Фото прес-служба президента України
Ті кошти, які призначені на закупівлю нових озброєнь (трохи більше 1 млрд гривень), будуть спрямовані на виконання вже згадуваного контракту з заводом ім. Малишева щодо виробництва великої партії БТР-ів. «З цього замовлення Міністерству оборони належить 154 бронетранспортери, а Міністерству внутрішніх справ − 40», − повідомив на прес-конференції заступник голови Харківської ОДА Василь Хома. «Швидше за все, цим закупівлі нової техніки поки що обмежаться», − вважає військовий експерт. Останнє велике замовлення − майже 500 БТРів для Іраку − підприємство втратило через звинувачення в постачанні бракованої техніки, відвантаживши в рамках контракту менше 100 одиниць.
Приватні підприємства можуть розраховувати на відновлення скасованих раніше програм закупівель. Наприклад, замовлення на тренажери для військових літаків. На українському ринку працює близько 10 підприємств, які спеціалізуються на випуску військових навчально-тренувальних засобів. Так, Львівський недержавний концерн МАТС самостійно розробив тренажер для бойового вертольота Мі-24. Раніше Міноборони заявляло про потребу в 4 одиницях такої техніки, але так їх і не закупило. З держоборонзамовлення також було викреслено тренажери на МіГ-29 і Л-39. Не виключено, що зараз військові згадають про те, що армія їх потребує.
Приблизно 80 млн гривень Міноборони запланувало витратити на закупівлю засобів зв'язку, це замовлення може отримати приватне одеське ТОВ «Телекарт-Прилад». Підприємство розробляє і виробляє електроприлади й радіоелектронну апаратуру, в тому числі продукцію спеціального призначення для силових відомств − засоби зв'язку і комплекси зв'язку.
80 млн гривень
Міноборони запланувало витратити на закупівлю засобів зв'язку
За словами Валентина Бадрака, за останнє десятиліття вітчизняний оборонпром у цілому сильно просунувся вперед у питаннях забезпечення потреби український армії. «Якщо на початку 90-их українські підприємства могли забезпечити постачання не більше 7-8% всієї необхідної номенклатури, то зараз ця частка зросла до 30%», − каже експерт. Це відбулося за рахунок появи школи створення техніки, яка не проводилася в Радянському Союзі.
Ідеться, по-перше, про легку бронетанкову техніку. «Сьогодні у нас випускається ціла лінійка легких бронетранспортерів, освоєних з нуля», − говорить Бадрак. По-друге, це високоточні засоби ураження, в тому числі, тандемні боєприпаси для стрільби з танків і БТР. Такої техніки не випускають у Росії, не було її раніше і в Україні. Силами Київського КБ «Луч» розроблено протитанковий ракетний комплекс «Бар'єр-В» вертолітного базування, ПТРК «Стугна-П», протитанкова керована ракета «Комбат».
Третій вид військової техніки, освоєний українцями в останні роки − нові системи радіолокації. Одне з передових виробництв у цій ніші − запорізький державний НВК «Іскра», який займається виготовленням радарів і створив нову РЛС «Пелікан». Не менш вдалою фахівці вважають створення компанією «Укрспецтехніка» нової трикоординатної РЛС ближньої дії «Малахіт».
Водночас залишаються ніші, в яких Україна поки що сама не в змозі забезпечити свої потреби − від виробництва бойових літаків до спецзасобів захисту особового складу та обладнання для охорони кордонів.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...
Хто заробляє на замовленнях для армії
Оборонне замовлення на суму майже 20 млрд гривень можуть поділити між собою державні та приватні підприємства
Цього року на потреби Міноборони в державному бюджеті передбачено 15,6 млрд гривень. А в середині березня Верховна Рада прийняла закон про часткову мобілізацію, згідно з яким із резервного фонду держбюджету на потреби Збройних сил буде виділено додатково 4,66 млрд гривень. Таким чином, загальні витрати на потреби Міноборони цього року складуть 19,8 млрд гривень. Близько 2,5 млрд з них буде витрачено на закупівлі військової техніки та озброєнь. Великим замовленням у рамках цієї суми має стати виробництво харківським заводом ім. Малишева 194 БТРів, про що стало відомо днями. Це замовлення дасть змогу завантажити роботою в інтересах української армії близько 10 підприємств оборонно-промислового комплексу Харкова та області, сказав заступник голови Харківської ОДА Василь Хома. Для яких ще українських підприємств війна може стати шансом заробити?
Значна частина грошей, які виділяються Міністерству оборони, йде на побутові та адміністративні потреби, забезпечення потреб особового складу армії. Наприклад, із тих коштів, які виділені з держбюджету вже з урахуванням поточної військової ситуації в рамках закону про мобілізацію, на ремонт озброєнь і військової техніки передбачено тільки 1,6 млрд гривень, на закупівлю і модернізацію – 612,5 млн гривень. Із фінансування по загальному фонду бюджету на закупівлю і ремонт озброєнь передбачалося направити близько 500 млн гривень. При цьому майже половина суми, призначеної для забезпечення потреб мобілізації, піде на закупівлю паливно-мастильних матеріалів. Решта − на харчування, перевезення, обмундирування, сервісне обслуговування техніки та особового складу.
На даний момент замовлень від Міноборони розміщено досить мало, хоча «під запис» інформацією про підписані контракти діляться неохоче як приватні, так і державні виробники. Але, судячи з усього, потенційні постачальники налаштовані оптимістично. Оборонпром розраховує, що збільшення державних витрат на армію нарешті дасть можливість вітчизняним виробникам заробити і в Україні. Досі майже вся їх продукція відправлялася на експорт.
«Думаю, що за програмою ремонту йдеться насамперед про ремонт авіа-, а також автомобільної та бронетанкової техніки», − каже директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак.
Ремонтом авіатехніки в Україні займаються державні підприємства − Львівський, Запорізький авіаремонтні заводи, Конотопський завод «Авіакон». На львівському заводі ремонтують легкі винищувачі й винищувачі-бомбардувальники − МіГ-21, МіГ-23, МіГ-27 і МіГ-29 із відновленням міжремонтного ресурсу і продовженням терміну служби. Нещодавно одна з військових частин ЗСУ, що базуються у Вінниці, підписала з підприємством контракт на ремонт до грудня двох літаків МіГ-29 загальною вартістю робіт 40 млн гривень.
Крім того, за львівським заводом закріплено кілька одиниць літаків МіГ Міноборони, які перебувають на тривалому зберіганні. Після ремонту кожен з них може стати повноцінною бойовою одиницею, корисною для армії. На даний момент на озброєнні українських військових − 80 одиниць МіГ-23, 220 МіГ-29, 240 МіГ-21.
Конотопський «Авіакон» ремонтує та модернізує вертольоти. Завдяки встановленню нового обладнання, в тому числі у партнерстві з європейськими виробниками, підприємство створює зразки техніки, наближені до стандартів НАТО. Останній приклад − модифікація ударного вертольота Мі-24П, при створенні якого задіяно 12 українських підприємств, а також французька компанія Sagem і польська PCO SA.
Замовлення на ремонт бронетанкової техніки можуть дістатися Дарницькому, Житомирському бронетанкоремонтним заводам, припускає Бадрак. Також за статтею ремонту озброєнь шанс заробити випадає приватним підприємствам, які освоїли ремонт і виробництво радіолокаційного обладнання − «Укрспецтехніка», «Аеротехніка» (обидва − в Києві). «Вони можуть виконувати завдання з технічного відновлення і модернізації радіолокаційної техніки. До речі, частка приватних підприємств у загальному обсязі випуску військової техніки зростає, і це дуже позитивний момент», − каже Бадрак.
Але приватні виробники не дрімають в очікуванні якихось надходжень від Міноборони, а беруть ініціативу в свої руки. Ряд компаній надали свою техніку армії у користування безкоштовно. Наприклад, за даними Forbes, «Укрспецтехніка» передала в користування українським військовим кілька радіолокаційних станцій «Малахіт», а «Аеротехніка» − 4 РЛС П-18 і П-19. «З одного боку, це свідчить про те, що підприємства ставляться з розумінням до проблем армії і готові прийти на допомогу. З іншого − тут є елемент комерції: вони розраховують на отримання якихось замовлень у майбутньому», − вважає Бадрак.
«Так, ми відвантажили армії цю техніку, яка у нас призначалася для показів. Вона буде використовуватися для забезпечення охорони повітряного простору. Від Міноборони замовлень поки що не отримували», − підтверджує директор «Аеротехніки» Микола Ярошенко. За його словами, досі за замовленнями українського оборонного відомства підприємство надало не більше 7-8 одиниць РЛС, хоча їх потреба в Україні − близько сотні. «У кожному батальйоні має бути не менше 4-5 видів РЛС для цілей різної дальності й висоти», − вважає Ярошенко.
На допомогу армії прийшли і державні виробники техніки, яких Міноборони замовленнями також балує вкрай рідко. На початку травня держконцерн «Укроборонпром» передав 4 БТР-4 на суму близько 400 млн гривень на користь Національної гвардії, повідомили в прес-службі підприємства. А ще в квітні дочірня структура «Укроборонпрому», ДП «Укроборонсервіс» за власний рахунок почало роботи з відновлювального ремонту БТР-80. За словами директора підприємства Сергія Микитюка, роботи передбачається завершити протягом 1-2 місяців. «Це робиться за рахунок внутрішніх резервів підприємства для сприяння українській армії», − пояснив він. Одним із партнерів по програмі відновлення БТР-80 виступає державний Київської бронетанковий завод.
Наступним кроком «Укроборонсервісу» назустріч армії став ремонт за свій рахунок засобів ППО − зенітно-ракетних комплексів С-300 і «Бук». Один комплекс С-300 уже передано військовим, передання ще одного очікується до кінця року. Наприкінці травня буде передано також ЗРК «Бук-1», на якому встановлюються раніше не використані тут українські радіолокаційні системи виробництва НВК «Іскра» (Запоріжжя) замість російських. «Укроборонсервіс» розраховує ремонтувати засоби ППО також і за рахунок коштів держоборонзамовлення.
«Допомога армії держпідприємствами може здатися чимось само собою зрозумілим. Але все-таки це госпрозрахункові структури, відносини з Міноборони у них будуються на комерційній основі», − каже Валентин Бадрак.
Ті кошти, які призначені на закупівлю нових озброєнь (трохи більше 1 млрд гривень), будуть спрямовані на виконання вже згадуваного контракту з заводом ім. Малишева щодо виробництва великої партії БТР-ів. «З цього замовлення Міністерству оборони належить 154 бронетранспортери, а Міністерству внутрішніх справ − 40», − повідомив на прес-конференції заступник голови Харківської ОДА Василь Хома. «Швидше за все, цим закупівлі нової техніки поки що обмежаться», − вважає військовий експерт. Останнє велике замовлення − майже 500 БТРів для Іраку − підприємство втратило через звинувачення в постачанні бракованої техніки, відвантаживши в рамках контракту менше 100 одиниць.
Приватні підприємства можуть розраховувати на відновлення скасованих раніше програм закупівель. Наприклад, замовлення на тренажери для військових літаків. На українському ринку працює близько 10 підприємств, які спеціалізуються на випуску військових навчально-тренувальних засобів. Так, Львівський недержавний концерн МАТС самостійно розробив тренажер для бойового вертольота Мі-24. Раніше Міноборони заявляло про потребу в 4 одиницях такої техніки, але так їх і не закупило. З держоборонзамовлення також було викреслено тренажери на МіГ-29 і Л-39. Не виключено, що зараз військові згадають про те, що армія їх потребує.
Приблизно 80 млн гривень Міноборони запланувало витратити на закупівлю засобів зв'язку, це замовлення може отримати приватне одеське ТОВ «Телекарт-Прилад». Підприємство розробляє і виробляє електроприлади й радіоелектронну апаратуру, в тому числі продукцію спеціального призначення для силових відомств − засоби зв'язку і комплекси зв'язку.
За словами Валентина Бадрака, за останнє десятиліття вітчизняний оборонпром у цілому сильно просунувся вперед у питаннях забезпечення потреби український армії. «Якщо на початку 90-их українські підприємства могли забезпечити постачання не більше 7-8% всієї необхідної номенклатури, то зараз ця частка зросла до 30%», − каже експерт. Це відбулося за рахунок появи школи створення техніки, яка не проводилася в Радянському Союзі.
Ідеться, по-перше, про легку бронетанкову техніку. «Сьогодні у нас випускається ціла лінійка легких бронетранспортерів, освоєних з нуля», − говорить Бадрак. По-друге, це високоточні засоби ураження, в тому числі, тандемні боєприпаси для стрільби з танків і БТР. Такої техніки не випускають у Росії, не було її раніше і в Україні. Силами Київського КБ «Луч» розроблено протитанковий ракетний комплекс «Бар'єр-В» вертолітного базування, ПТРК «Стугна-П», протитанкова керована ракета «Комбат».
Третій вид військової техніки, освоєний українцями в останні роки − нові системи радіолокації. Одне з передових виробництв у цій ніші − запорізький державний НВК «Іскра», який займається виготовленням радарів і створив нову РЛС «Пелікан». Не менш вдалою фахівці вважають створення компанією «Укрспецтехніка» нової трикоординатної РЛС ближньої дії «Малахіт».
Водночас залишаються ніші, в яких Україна поки що сама не в змозі забезпечити свої потреби − від виробництва бойових літаків до спецзасобів захисту особового складу та обладнання для охорони кордонів.
Зверніть увагу
Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь