Обурені солдати ледь не побили генерала

— Нам довелося мати коротку розмову із генералом Пушняковим та його колегою Размазніним. За 5 хвилин знайомства перший викликав однозначну огиду в мене особисто. Було бажання навіть послати цього хамуватого "командира"! — зізнається активіст Роман Мартинюк, який разом із Костянтином Зінкевичем координує цивільну допомогу 51-й бригаді. — Стільки крові й горя, а у поведінці і поглядах генералів — ні жалю, ні розкаяння. Вони вирішили зробити комбрига Яцківа крайнім у цьому горі. 

Активіст вважає, що толку від генеральських перевірок небагато:

— Із кожним прильотом генералів військові рівняють техніку все рівніше і рівніше! І більше нічого. А ще кричать на всіх не своїм голосом: стій там, іди тут!

Про надмірну увагу чиновних перевіряльників до шикування техніки і про їхню цілковиту байдужість до реальних, нагальних потреб війська різко заявляв інший активіст із Володимира-Волинського — Костянтин Зінкевич. 

Коли 51-а бригада вирушала на схід, бракувало 900 акумуляторів для колісної техніки — кошти на них збирали всім миром. Увесь автопарк, із бронетехнікою включно, ремонтували цивільні волонтери. Лише запчастинами люди вклали 300 000 грн.! А генералітет не вдарив пальцем об палець, аби покращити матеріально-технічне забезпечення механізованої бригади.

За лічені дні до нападу терористів на третій батальйон генерал приїхав у бригаду і влаштував тупе шикування техніки. Змусив 4 рази (!) переставляти сотні автомобілів бригади під лінійку. Замість конче необхідного тренування на побудову блокпостів за всіма інженерними і саперними вимогами солдати й офіцери виконували недолугі накази... 

— То це високе керівництво чи самодурство? І звідки взятись дисципліні, якщо військові на блокпостах не забезпечені навіть водою? — обурювався активіст.  

Сьогодні за сприяння того-таки Зінкевича відбудеться зустріч волинянок, чиї сини або чоловіки служать у 51-й, із заступником міністра оборони. Делегація жінок уже прибула до столиці.

Вочевидь на зустрічі в міністерстві йтиметься не лише про про належне забезпечення військовиків життєво необхідним спорядженням, а й про ротацію мобілізованих та повернення бригади в місце постійної дислокації. Такі вимоги висувають волинські жінки під час масових акцій протесту.