П'ять етапів особистісного зростання

Одна з найважливіших завдань будь-якого грамотного лідера - навчитися вчасно розпізнавати зміни і осмислено керувати процесом особистісного розвитку та освоєння нових навичок.
Наші дослідження показали, що процес особистісного зростання включає в себе п'ять етапів:

- Моє ідеальне «я»: чого я хочу від життя і якою людиною прагну стати - так ми малюємо картину бажаного стану.
- Моя реальна сутність: як я себе проявляю і як мене сприймають оточуючі. Порівняння реальної сутності з ідеальним «я» дозволяє нам виявити свої переваги і недоліки - так ми підводимо «особистісний баланс».
- Моя програма самовдосконалення. З її допомогою ми можемо знайти застосування своїм сильним сторонам, а також наблизитися до свого ідеалу і можливо подолати якісь слабкі сторони (або зберегти існуючий стан справ в бізнесі та особистому житті, якщо він вже відповідає ідеалу).
- Випробування на практиці нових способів поведінки, тренування нових навичок, зміцнення і розвиток позитивних якостей.
- Встановлення і підтримка тісних особистісних стосунків з оточуючими. Гармонійні стосунки з людьми допоможуть нам здійснити зміни і розвинути лідерський потенціал.

Коли людина хоче досягти гармонії з самим собою і оточуючими, велику роль відіграє оптимізм, який служить свого роду емоційним мотором. Не менш важливі емпатія, що робить людину чуйним і співчутливим, а також активна свідомість, завдяки якій процес самовдосконалення стає більш послідовним і осмисленим. Тільки за наявності цих трьох якостей можна зберігати здоровий емоційний настрій, ефективність і плідні відносини з людьми. Тут необхідні рішучість і терпіння.

 Етап перший: визначення ідеального «я»

Так зване ідеальне «я» - це новий образ людини, якою ви хотіли б стати. Таким чином, визначення мети, в бік якої потрібно було рухатися, є першим етапом вашого особистісного зростання. Все починається з мрії - про себе, про життя, про роботу.

Наукові роботи в галузі спорту, психології та медитації говорять про те, що уявлення про ідеальний «я», мобілізує емоційні ресурси і вивільняє психічну енергію. Однак, незважаючи на те, що ми чудово обізнані про користь таких ідеальних уявлень про себе і майбутньому, нам не вдається зачепитися за цей рятівний круг. Ми робимо те, чого чекають від нас інші, а не те, про що мріємо самі, а то й просто залишаємося глухі до своїх мрій і не розуміємо, чого хочемо від життя. Тому перша ваша задача - відшукати свою мрію, своє власне уявлення про себе і свого життя.

 Етап другий: аналіз власних достоїнств і недоліків

Визначити, хто ми є на даний момент, осягнути свою справжню сутність - значить реалізувати другий етап процесу самовдосконалення. Щоб рухатися від дійсного до бажаного, потрібно мати уявлення про те, як вас бачать інші і розуміти, чи відповідає їх сприйняття вашій самооцінці.

Точна самооцінка вимагає розвиненої самосвідомості і готовності визнати свої недоліки. Щоб побачити своє реальне «я» і визначити як нас сприймають оточуючі, необхідна мужність. З часом у нас формується певне уявлення про себе (як правило, позитивне), і наша свідомість активно оберігає його від зазіхань ззовні. Ми стаємо глухі до будь-якої інформації, здатної підірвати наше самосприйняття і загроз зруйнувати ілюзії. Цей захисний механізм охороняє людину від хворобливих переживань, але одночасно створює у нього спотворений образ «я», який сам себе підживлює. Він все більше вкорінюється у свідомості і може послужити погану службу. Тому, щоб побачити себе в правдивому світлі, потрібно розлучитися із захисними механізмами.

Найчастіше, коли ми несподівано розуміємо, що ми збилися з шляху, виникає здивування: чому ми не помітили цього раніше? Дивуватися не варто: подивитися на себе збоку і чесно оцінити свій душевний стан, поведінку, принципи і цінності - одна з найважчих завдань, які доводиться вирішувати в процесі особистісного зростання.

Зануренню в дисонанс сприяє кілька факторів. По-перше, важко побачити себе або навколишній світ у правдивому світлі, коли люди не бажають вам допомагати, бояться ділитися своєю думкою про вашу поведінку і приховують своє ставлення до вас. Це особливо поширена ситуація, коли мова йде про наділену владою людині - наприклад, батьку або начальнику. По-друге, люди самі можуть стати жертвою подібного синдрому і теж втратити здатність адекватно оцінювати себе та інших - тоді вони об'єктивно будуть не в змозі вам допомогти. По-третє, існує тип людей, які схильні всьому потурати: вони свідомо замовчують правду. Причини можуть бути різні: страх негативних наслідків, прагнення уникнути конфлікту або небажання самому відступати від звичних моделей поведінки і розвиватися.

 Етап третій: складання плану навчання

Навіть цілеспрямована, рішуча і повна бажання змінитися людина може легко відволіктися від важливих аспектів і помилково зосередити увагу на помилкових завданнях. Якщо не знайти справжнє джерело своїх страждань і тривоги, якщо не визначити справжню причину невдач, то ніякі стратегії подолання стресу і радикальні заходи не допоможуть досягти бажаного.

Третій етап процесу цілеспрямованого самовдосконалення - складання плану роботи над собою, концентрація сил і уваги на досягненні бажаної мети. Результатом цих зусиль може стати поліпшення трудових показників або зростаюче почуття задоволеності життям. Проте важливо пам'ятати, що в програмі навчання акцент слід робити на процесі особистісного розвитку, тобто енергію потрібно направити насамперед на самовдосконалення, а результати прикладуться. У даному випадку орієнтація на процес відіграє виключно плідну роль, оскільки вселяє людині віру в себе і дарує надію на краще майбутнє.

Домогтися потрібних змін вдасться тільки в тому випадку, якщо знайти в собі сили від чогось відмовитися заради того, щоб вивільнити час і енергію для нових справ. Якщо ви вирішили зайнятися самовдосконаленням, бажано вибрати кілька основних навичок, на яких ви можете зосередити увагу.

 Етап четвертий: практичне закріплення нових навичок

Отже, ви розробили коректну і обгрунтовану програму самовдосконалення. Тепер ваше завдання - практикуватися і тренуватись. Необхідно відточити нові навички настільки, щоб вони стали частиною ваших інстинктів і звичок. Нові установки і моделі поведінки повинні стати настільки природними, щоб про них можна було не замислюватися. Перші успіхи наповнять вас надією, а вона викличе ентузіазм і рішучість довести почате до кінця.

На четвертому етапі процесу цілеспрямованого самовдосконалення необхідно «обкатати» засвоєні навички, випробувавши їх на практиці. Реалізація плану навчання і рух до наміченої цілі вимагають чималих зусиль, активних багатопланових дій і постійного тренування нового стилю поведінки. Для цього максимально використовуйте можливості, які надає повсякденне життя. Можливо, варто просто спробувати вести себе інакше в знайомій обстановці - подивіться, що станеться, проаналізуйте наслідки, а потім продовжите експериментувати. На цьому етапі особливо важливо знайти можливість якомога краще засвоїти отримані знання шляхом «програвання» нових сценаріїв.

Люди часто применшують значення такого роду проб. Деякі вважають, що не можна говорити ні про які внутрішньоособистісних змінах до тих пір, поки нові поведінкові моделі не будуть використані «у справі», тобто в робочій обстановці. Через це переконання багато хто намагається відразу ж почати застосовувати нові методи в «бойових» умовах. Однак це загрожує розчаруванням, тому що досвід може виявитися невдалим. Найбільш ефективно тренування нових навичок проходить, коли ми відчуваємо себе комфортно. Відчуття психологічної захищеності створює атмосферу, в якій зручно «приміряти на себе» нові стилі поведінки, сприйняття і мислення і не боятися зганьбитися, розгубитися або помилитися. На цьому етапі цілеспрямоване навчання і робота над собою вже набувають вигляду безперервного самовдосконалення.

 Етап п'ятий: один у полі не воїн

Вирішивши освоїти нові навички, ви повинні обов'язково підключити до цього процесу інших людей - в даному випадку без підтримки не обійтися. Іноді вибір відданого друга або колеги, який знаходиться в таких же душевних пошуках, стає ключовим етапом на шляху до самовдосконалення. Коли ви знайшли таку людину, поговоріть з ним, зіставте ваші погляди і постарайтеся сприйняти його думки. Чесний діалог може стати для вас імпульсом до розвитку творчого мислення, допоможе інакше поглянути на себе і оточуючих і набратися сил, щоб довести почате до кінця.

Залучаючи у свою справу людей з боку, ви тим самим берете на себе підвищену відповідальність. Набагато складніше відмовитися від подальшої роботи над собою, коли хтось інший вже вніс свій внесок у ваше самовдосконалення.

Відносини з людьми - найважливіший елемент соціального життя і основний фактор сталого особистісного зростання. Особливо значимі для нас відносини з тією групою людей, на яких ми орієнтуємося у своїх життєвих установках. Спілкування з ними допомагає кожному з нас відчувати себе повноцінною особистістю, що розділяє певні норми і цінності зі своїми однодумцями. Завдяки цим референтним групам ми визначаємо, яка поведінка вважати правильним, а також отримуємо інформацію про соціальний оцінці своїх вчинків.

Наше оточення, культура, референтні групи і соціальні відносини впливають на наше уявлення про себе і наш ідеал власного «я». Виходячи із соціального контексту, ми вибудовуємо ідеальний образ своєї особистості, оцінюємо і пояснюємо свою справжню сутність. Орієнтуючись на ці соціально-культурні фактори, ми також трактуємо свої достоїнства (якості, які вважаємо невід'ємною частиною свого «я» і прагнемо зберегти) і недоліки (якості, які ми вважаємо своїми слабкими сторонами або з якоїсь іншої причини бажаємо змінити).

У цьому сенсі соціальні відносини виступають для нас як посередників, арбітрів, перекладачів, експертів і помічників. Завдяки їм ми отримуємо можливість вчитися і розвиватися.

Автор: Pічapд Бoяціc (Richаrd Bоуatzis), керівник кафедри організаційної поведінки в Школі менеджменту Уедерхед (Уезерхед школа менеджменту) університету Case Western Reserve (Клівленд, Огайо). Матеріал публікується в адаптованому перекладі з англійської.