Для розвитку суспільства політикам варто враховувати об’єктивні закони суспільних процесів, в тому числі і соціонічні. Адже саме можливості людей і закони їхніх стосунків впливають на результат усіх взаємодій. Політика виникла разом з виникненням держав, а держава – на основі влади групи людей над всіма іншими. Але при обговоренні і прийнятті рішень ще у Древньому Римі помічено було парадокс колегіальності: “Кожен сенатор – порядна людина, а разом сенат – злюча бестія.” Адже, збираючись разом, кожен з групи різко змінюється і з’являються нові якості залежно від взаємного впливу. Для правильної природної реалізації людини необхідно враховувати такий вплив. Це можливо, використовуючи закони соціоніки. Керівництво і лідерство необхідно віддати тільки екстравертам, а колегіальні групи утворювати згідно законів міжособових взаємодій, а саме по квадрам. Розподіляти обов’язки потрібно, враховуючи вроджені здібності людини відповідно її соціонічного типу.
Та досі ще знання характеру людей, їх здібностей і потенціал ігнорується. У політиці іде змагання вольових і пробивних якостей, іде змагання «Хто кого». Але можна про якості не просто здогадуватися по результатах вчинків, а передбачити наперед дії, знаючи особливості психіки відповідно соціонічного типу.
Політологи та політичні оглядачі пропонують свої припущення подальшого розгортання подій і дій тих чи інших політиків, і такі припущення роблять, аналізуючи події зі сторони власного бачення і сприйняття, або на основі соціологічного опитування. Але ж діють у ситуаціях, які створюють певне становище, зовсім інші люди, за іншим соціонічним типом, а тому по-іншому сприймають і реагують на ті самі події. Тому ні передбачення не здійснюються, ні навіть думки різних політичних оглядачів не співпадають між собою. Такі гіпотези, передбачення можуть заповнювати шпальта газет, але не несуть в собі ні достовірності, ні користі.
Можна охарактеризувати політику як вміння управляти, здійснювати владу, й спрямовувати на певний шлях, вчити, як треба діяти. Так, політика повинна мати важелі управління і ставити перед собою сукупність цілей і завдань для боротьби за певні інтереси.
Тут поняття політики може роздвоїтися: перша позиція, коли такі інтереси можуть звужуватися, зводитися до переслідування інтересів особисто-класових, чи як наразі їх можна називати особисто-клановими чи олігархічними. Інша позиція, коли все ж таки здоровий глузд політиків візьме гору і політичний олімп зійде саме до тієї діяльності, яка й окреслює лінію поведінки політиків у їх мистецтві управляти державою. Тобто визначати завдання внутрішньої діяльності держави і представляти її інтереси в міжнародних відносинах. Це якраз той шлях, що утримає спільність народу України. Перший шлях веде в нікуди, в повну залежність держави від капіталу, як правило, хабарного й злодійського, невеликої кількості людей, які й “правитимуть бал”.
Але що означає поняття “держава”? По суті своїй держава - це апарат політичної влади в суспільстві. Апарат – це сукупність установ, що обслуговують певну галузь управління, господарства, і сукупність працівників цих установ. До чого ж прагне політична влада і що ж таке влада?
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Слухаємо нове озвучення про те, що мовою ефективного спілкування з ангелами буде окультурена українська мова на основі Гіперборійського Сенсара. Її ядро вже формується у вигляді спеціалізованої мови...
Соціоніка і політика
Спецтема:
***
kvadra.jpg
Для розвитку суспільства політикам варто враховувати об’єктивні закони суспільних процесів, в тому числі і соціонічні. Адже саме можливості людей і закони їхніх стосунків впливають на результат усіх взаємодій. Політика виникла разом з виникненням держав, а держава – на основі влади групи людей над всіма іншими. Але при обговоренні і прийнятті рішень ще у Древньому Римі помічено було парадокс колегіальності: “Кожен сенатор – порядна людина, а разом сенат – злюча бестія.” Адже, збираючись разом, кожен з групи різко змінюється і з’являються нові якості залежно від взаємного впливу. Для правильної природної реалізації людини необхідно враховувати такий вплив. Це можливо, використовуючи закони соціоніки. Керівництво і лідерство необхідно віддати тільки екстравертам, а колегіальні групи утворювати згідно законів міжособових взаємодій, а саме по квадрам. Розподіляти обов’язки потрібно, враховуючи вроджені здібності людини відповідно її соціонічного типу.
Зверніть увагу
Архангел Гіперборії, чат-боти і чат-боги, або Як працювати з духовно-інформаційними роботами (+аудіо)