Фокус пише про те, що дає Україні статус кандидата в члени Європейського Союзу і про те, що вимагатиме ЄС від України.

По-перше, це – один зі способів захиститися від агресії Російської Федерації. Зрозуміло, що разом зі статусом в Україну не прибудуть додаткові танки, гаубиці, літаки. Але власне розуміння того, що Європа та США допомагають не просто якійсь країні, а кандидату в ЄС, може бути вирішальним у зменшенні російського впливу.

По-друге, статус кандидата в члени ЄС – це можливість знайти інвесторів: вони більше довірятимуть Україні, яка вже пройшла деяку перевірку з боку ЄС.

По-третє, це – потенціал отримати додаткові європейські кошти. Думка про те, що кандидатство України в Європі нічого не варте, помилкова. В бюджеті ЄС є стаття видатків для країн-кандидатів. Кошти допомагають їм адаптуватися до нових умов, якщо Україна отримає статус кандидата в ЄС, їй надаватимуться гранти, інвестиції або технічна допомога.

Попри агресію РФ, міжнародні партнери України не поспішають надавати допомогу чи будь-який статус просто так. Для отримання кандидатства в ЄС Україна має виконати низку умов. Зокрема, Верховна Рада днями ратифікувала, а Президент підписав Стамбульську конвенцію про запобігання насильству щодо жінок і домашнього насильства. Проти цього роками виступала Всеукраїнська рада церков. Очевидно, що це підписання було вимогою північних країн Європи.

Що ще вимагатиме ЄС від України:

    Україна має провести реформу Конституційного суду.
    Продовжити судову реформу – перевірити на добросовісність усіх кандидатів до Вищої ради правосуддя.
    Посилити боротьбу з корупцією – призначити голову Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
    Забезпечити відповідність законодавства про боротьбу з відмиванням грошей стандартам FATF.
    Впровадити антиолігархічний закон.
    Погодити аудіовізуальне законодавство з європейським (закон про медіа).
    Змінити законодавство про нацменшини.

Серед рішень, які потрібно ухвалити, є одне дуже незручне – доведеться переглянути закон про статус української мови, пише Сьогодні.

Однією з найперших реформ, які очікує від нас Євросоюз, буде перегляд "мовного закону" та європейські права для мов нацменшин.

Пропозиції Ради Європи, які були зроблені Україні ще у грудні 2019 року, знову актуальні. А саме потрібно буде:

• прибрати з законодавства поділ на мови "просто" національних меншин та національних меншин, мови яких не є офіційними в ЄС; це стосується не лише "мовного закону", а й закону про освіту;
• скасувати механізм штрафів за порушення норм мовного закону або "принаймні обмежити його лише порушеннями у суспільній сфері щодо крайніх випадків";
• видалити з тексту "мовного закону" статтю 1.6 – про відповідальність за навмисне викривлення української мови в офіційних документах;
• переглянути положення щодо "квоти" для медіа державною мовою;
• але, головне – ухвалити закон про національні меншини, який би погодився з принципами ЄС та поправити усі закони, які б суперечили цьому новому закону. Тобто знову натякають на мовний закон та закон про освіту.

У сумі все це означає, що російській мові в Україні неминуче доведеться надавати якийсь статус – на загальних підставах, як і для інших законів нацменшин. І найімовірніше – ще до закінчення війни з державою-агресором. Усю політику щодо росіян, які живуть в Україні, як і угорців, румунів, кримських татар, євреїв потрібно буде приводити у відповідність до того, як це робиться в ЄС.