Чи можна сказати, що в історичному розвитку мистецтво прогресує від примітивніших, себто менш якісних форм, до форм вищих і досконаліших? Скажімо, в царині музики чи монодія: одноголосний спів доби середньовіччя, коли наші предки ще не знали принципів гармонії, – чи той спів менш досконалий, а відтак і менш цінний від музики пізніших віків – багатоголосних партесних концертів епохи бароко або ж хорових композицій класицизму, створених за західними зразками Максимом Березовським чи Дмитром Бортнянським?
