У світі, де новини змінюються щогодини, де трагедії знецінюються за хвилину, де людське горе часто стає лише заголовком, іноді з’являються історії, які пробивають броню байдужості. Історія 13-річного Кирила Ільяшенка із Сум — саме така. Його вчинок після ракетного удару по тролейбусу не просто вражає — він стискає серце, будить совість і змушує поставити питання: А я б так зміг? У цій статті — не лише хроніка чергового злочину Росії. Це заклик. Це контраст між героїзмом дитини й цинізмом політиків. Це спроба не дати світові забути, що відбувається в Україні прямо зараз.