Третій шлях

На початку 30-х років фашизм і націонал-соціалізм набули популярності не лише в Європі, а й у США. Головним фашистом вважали Джорджа Вашингтона. Набула великої популярності свастика, яка стала не лише загальним символом щастя, а й елементом військового однострою.

Третій Райх готував свою молодь до життя дуже серйозно. Юнаки та дівчата були надзвичайно щасливі, сповнені ентузіазму і віри в майбутнє своєї країни, в самих себе, в дружбу і товариство. Основними причинами масової підтримки молоддю націонал-соціалізму, на думку дослідників, були соціальний відчай, націоналістичний романтизм і конфлікт поколінь.

«Майн Кампф» читають у всьому світі. Книга перекладена на багато мов. Книга регулярно потрапляє в число бестселерів в Індії. А ось в Баварії з 1945 року видання цієї книги забороняли. У 2015 році, коли авторські права на книгу закінчилися, закінчилася і заборона. Для сучасних німецьких читачів Інститут сучасної історії в Мюнхені вирішив випустити критичне наукове видання - з великим вступом і численними примітками, що вказують на численні недоліки в аргументах фюрера.

«…в Німеччині стався законний переворот. Німцям вдалося вийти з демократичного тупика, не порушуючи конституції. Це було (як уже зазначалося в «Відродженні») легальне самоскасування демократично-парламентського ладу. І в той же час це було припиненням громадянської війни, що з року в рік кипіла на всіх перехрестях… Демократи не сміють називати Гітлера «узурпатором»; це буде явна брехня. Прихильники правопорядку повинні, перш за все, відзначити стрімке падіння кривої політичних вбивств у всій країні. Прихильники буржуазно-господарської міцності повинні вдуматися в тверді курси і жваві угоди на біржі. І при всьому цьому те, що відбувається в Німеччині, є землетрус або соціальний переворот».

Штурмові загони – це націонал-соціалістична революція! Виступ рейхсміністра, начальника штабу СА Ернста Рема перед дипломатичним корпусом та іноземними журналістами 18 квітня 1934 року

Це було перше і винятково важливе для всієї подальшої політичної кар’єри Гітлера нагромадження досвіду психологічного впливу на слухачів. Хоча він і залишався у званні єфрейтора, призначення Гітлера офіцером-пропагандистом агітаційної команди рейхсверу означало для нього своєрідну «атестацію» на приналежність до офіцерського корпусу.

Колишній хауптштурмфюрер СС Еріх Прібке дав його наприкінці липня 2013 року. Воно було опубліковано його адвокатом Паоло Джакіні відразу після смерті Прібке 11 жовтня 2013 року.

Поведінка як фашистів, так і націонал-соціалістів була цілком раціональною і значною мірою відповідала типу національного характеру італійців і німців. Італійські фашисти, як представники етичної нації, діяли спонтанно і намагалися з усіма підтримувати хороші стосунки. Натомість німецькі нацисти з притаманною їх народу педантич­ністю і філософічністю прагнули дістатися самих глибин людської природи і робили ставку на систематичність, планомірність, твердість у просуванні обраним шляхом.

Опора на власні сили і простір, самобутній спосіб життя, вищість спільного блага та інші природні закони, сформульовані нацистами, були для них не абстрактною теорією, а прямими настановами до дії.

Критерієм «вищої раси» є шляхетна поведінка людини, а «чистота раси» – це питання майбутнього і результат цілеспрямованої роботи з поліпшення генофонду. Так вважав Адольф Гітлер, такою була практика німецького національного соціалізму. Духовний чинник вважався первинним і пріоритетним.

Навколо так багато говорять про нацизм, що стало цікаво, а що ж це таке – німецький націонал-соціалізм, скорочено – нацизм? Що про це пишуть українські та іноземні науковці?

Так називається вступ до книги єврейського письменника Джони (Йони) Голдберга «Ліберальний фашизм» (Jonah Goldberg. «Liberal Fascism», 2008). Свого часу вона стала номером 1 у списку бестселерів «Нью-Йорк Таймс». Головна ідея книги у тому, що ми живемо у світі брехні, термінологічної плутанини, невігластва і злісного навішування ярликів на опонентів.

До Другої світової війни в США і Європі фашизм розглядався як прогресивний громадський рух і мав масу ліберальних і лівих прихильників. Центром підтримки та пропаганди фашизму в США був Колумбійський університет.

Написати цю статтю мене спонукала робота Тетяни Олянишен і Олександра Мельника "Зміни форм культурної діяльності в Україні", надрукована у "Віснику Книжкової палати", 2009, № 12 (с. 41—43), де автори зокрема пишуть: " Дослідження, які проводились як у нас, так і за кордоном, що стосуються сфери поведінки й уяви, вказують на принципові зміни доступності культури та її сприйняття в суспільстві" (с. 41). Проте автори майже не вказують причини, що призвели до трансформації культури. Дійсно, зміни відбуваються вражаючі, але вони не спонтанні, а керовані й мають назву "інформаційна агресія" і тісно пов’язані з "культурною революцією", що є основою нового світового порядку.

Першим, хто застосував слово «фашист» як лайку і ганебний ярлик, був Йосип Сталін. Якщо ви не послідовник цього тирана, то пам'ятайте, що слово «фашист» – це визначення політичної позиції людини, яка є прихильником фашистської ідеології і програми. Сенс її, зокрема, у створенні централізованої держави з сильною соціальною складовою і контролем профспілок за промисловим виробництвом.