Україна невідома

Мінськ, 5 грудня 2006 — Мінський історик Володимир Гуленко досліджує діяльність на території Білорусі рухів опору під час і після Другої світової війни: радянських партизанів, польської Армії Крайової, Української повстанської армії, білоруських національних рухів. Він свідчить, що в лавах УПА, яка діяла тут до 1953 року, було багато білорусів.

Спочатку воліли замовчувати про існування Гетьманської Української Держави, та й про самого гетьмана України Павла Петровича Скоропадського.

11 листопада 2006 р. в Українському Домі відбулася ІІІ науково-практична конференція «Буття українців», що зібрала велике коло дослідників феномену України. Їх об’єднало те, що вони є українцями по духу і по крові. Все інше – вторинне.

Сайт “Майдан” продовжує роботу над створенням книги “Питання та відповіді про УПА“. Нагадаємо, що усі бажаючі можуть задавати свої питання стосовно історії визвольного руху та, зокрема, Української Повстанської Армії, в спеціальному розділі сайту. Відповіді надає Василь Кук – історик, публіцист, генерал-хорунжий, видатний діяч ОУН, Головний командир Української Повстанської Армії.

Прочитав найстрашнішу в своєму житті книгу. Мирон Долот "Страта голодом" - про розкуркулення і Голодомор в черкаському селі.

Василь Марочко, доктор історичних наук, керівник центру досліджень геноциду українського народу - в інтерактивній програмі радіо Бі-бі-сі

Ми маємо ще надто поверхові й уривчасті знання про ті криваві події з життя нашого багатостраждального українського народу. Тому й наші науковці, і політики, і дипломати так непереконливо доносять правду про ту страхітливу подію.

Цими листопадовими днями виповнюється 298 років з того жахливого для України дня, коли московські окупанти вирізали жителів Батурина.

Прадавня мудрість твердить: «Якщо бажаєш щось зрозуміти — пізнай, як воно виникло». Таємниця походження дуже часто захована в іменах, тому таке велике значення має етимологія — наука про первинні, істинні значення слів. Відповідно імена народів можуть багато розповісти про їхнє походження.

Гадаю, вже пора нарешті з'ясувати, що насправді являють собою "ісконно русскіє зємлі". Після цілковитого винищення у 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 рр. на Сході та Півдні України, не рахуючи Кубані, щонайменше 7 млн. корінного українського селянства, нині ми дедалі частіше чуємо крики про права "русскоязичного большинства", зайнявшого наші землі.

Чи знаєте ви, що Великий Шовковий шлях пролягав територією сучасної України? Що справжні лицарські замки, а також середньовічні міста з благородними героями і зловісними катами, з таємничими готичними легендами існували на нашій землі? Що султан далекого Єгипту був причетний до появи на українських теренах величного храму?..

У Москві презентовано книгу "Убієнним синам України. Сандармох", в якій вперше оприлюднено прізвища українців, розстріляних у 1937-38 роках в карельському урочищі.

За статистикою, найвищий рівень безробіття і найнижчий рівень життя саме у маленьких містечках. Молоді люди намагаються звідти втекти. Однак сотні українських міст і сіл мають неймовірно багату історію, а відтак можливості для розвитку туризму. Скажімо, усі галицькі міста – це справжні перлини і скарби історії. Водночас у більшості галицьких містах та селах ініціативним людям складно себе реалізувати розвиток туризму в регіоні наразі шкандибає.

Дніпропетровськ, або Січеслав – як його називали за часів Української Народної Республіки, нині відомий як велике промислове місто, мегаполіс-мільйонник і мільйонер з десятками ресторанів, кафе, казино. Та, мабуть, це не те, чим місто могло б привабити вибагливих до вражень мандрівників, які шукають не виру життя, а тихих мальовничих острівців. Таким на карті мегаполісу є Старі Кодаки, що за 20 хвилин їзди від Дніпропетровська. Мало кому відомо, що замальовки для свої картини "Запорожці пишуть листа турецькому султану" Ілля Рєпін робив, зокрема, і в Старих Кодаках.

Діяльність Української Повстанчої Армії асоціюється, перш за все, із Західною Україною. Однак мало хто знає, що розмах і тривалість повстанського руху на Сході й Півдні України у 18-20 роках ХХ століття був на порядок вищий, ніж після відновлення УПА в Західній Україні отаманом Т. Бульбою-Боровцем, а згодом і К. Савуром, Р. Шухевичем та іншими достойниками української революційної боротьби.